Ухвала суду № 41368272, 13.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № 15119/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Будя П.В.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВГП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1.08.2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВГП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «ВГП» (надалі - ПАТ «ВГП») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000432201 від 25 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 3000 грн. та штрафних санкцій на суму 1500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції між ПАТ «ВГП» та ТзОВ «АРС Трейд» спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт виконання робіт ТзОВ «АРС Трейд» підтверджується належними первинними документами, які проігноровані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 1.08.2013 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «ВГП», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що сторонами договору підряду № 17/30/295 від 17.05.2011 року не визначено в договорі порядок, спосіб та місце надання послуг, тобто не визначено істотних умов договору, а передбачено лише порядок проведення розрахунків. Суд безпідставно вважав, що на підставі первинних документів бухгалтерського обліку неможливо встановити фактичний зміст господарських операцій між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд» та помилково прийшов до висновку про не реальний характер договору.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ВГП» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «АРС Трейд» за період 2009-2012 роки, за результатами якої складено акт № 16/22-1/01880724 від 08 січня 2013 року.

Відповідачем встановлені порушення податкового законодавства, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «ВГП» завищено податковий кредит за липень 2011 року в сумі 3000 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 25 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3000 грн. та штрафними санкціями на суму 1500 грн.

Висновки податкового органу побудовано на тому, що ПАТ «ВГП» до податкового кредиту включило суми на придбання послуг у ТзОВ «АРС Трейд», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати ПДВ, а відтак не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення суми податку на додану вартість. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також згідно інформації, отриманої від Хмельницької ДПС від 08.10.2012 року № 1439/7/07-30/17.

Відповідно до пункту 198.1 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не мало місця, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи видно, що між ПАТ «ВГП» (замовник) та ТзОВ «АРС Трейд» (виконавець) був укладений договір підряду № 17/30/295 від 17.05.2011 року про надання послуг по виконанню слюсарно-механічних, зварювальних та монтажних робіт по виготовленню навісу з нержавіючої сталі згідно креслень погоджених замовником. Загальна ціна вказаного договору (18 000 грн. в т.ч. ПДВ 3000 грн.) та перелік наданих виконавцем послуг визначені в акті №17/30-1 прийняття-передачі виконаних робіт від 25 червня 2011 року, складеному в місті Луцьку та підписаному виконавцем та замовником.

Здійснення оплати за договором було здійснено на підставі списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг згідно платіжних доручень № 2301 від 07.06.2011 року та № 3219 від 02 серпня 2011 року, що підтверджується карткою по банківським рахункам ТзОВ «АРС Трейд».

На підставі вказаного договору контрагентом позивача була виписана податкова накладна № 451 від 25.06.2011 року на суму сплаченого ПДВ 3000 грн.

Суд першої інстанції правильно вважав, що наявність укладеного договору позивача з ТзОВ «АРС Трейд» про надання послуг та здійснення оплати за його виконання не може слугували підставою для виникнення права на віднесення коштів до податкового кредиту за результатами господарської операції із зазначеним контрагентом.

З договору підряду № 17/30/295 від 17.05.2011 року видно, що сторонами не визначено в договорі порядок, спосіб та місце надання послуг, тобто не визначено істотних умов виконання вказаного договору, а лише вказаний порядок розрахунків. Крім того, з акту №17/30-1 прийняття-передачі виконаних робіт від 25 червня 2011 року не вбачається можливим встановити кількісно-якісні показники виконання робіт згідно наведеного вище договору підряду здійснених виконавцем.

Таким чином, із вказаного договору та акту приймання-передачі виконаних робіт неможливо встановити фактичний зміст господарських операцій, а відтак вказані документи не можуть слугувати підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд».

Наявність у позивача видаткових накладних, акту прийняття-передачі послуг, сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарської операції. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Крім того, з письмової інформації УПМ ДПА у Хмельницькій області від 21.11.2012 року № 589 видно, що допитаний в рамках кримінального провадження ОСОБА_3 (особа, яка в якості директора ТзОВ «АРС Трейд» підписала договір та акт прийняття-передачі послуг) пояснив , що жодного відношення до ТзОВ «АРС Трейд» він не має, підприємство на його ім'я було зареєстровано на прохання незнайомих осіб за грошову винагороду, господарські операції, в т.ч. з позивачем не здійснювалися, документи не підписувалися.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 16/22-1/01880724 від 08 січня 2013 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «АРС Трейд» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення № 0000432201 від 25 січня 2013 року є правомірним.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВГП» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 1.08.2013 року у справі №803/1619/ 13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський