Постанова № 41368124, 06.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 876/12979/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО", Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. по справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" про стягнення коштів,-

встановив:

30.06.2011 року позивач - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідачів - Приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" про стягнення в дохід держави коштів, одержаних відповідачами за нікчемними правочинами у розмірі 47309000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Волиньсільбуд» та ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року. За наслідками перевірки 18.01.2011 року складено Акт № 148/23-2/34649186.

Позивач зазначає, що даною перевіркою було встановлено, що між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» в травні 2010 року укладено договори субпідряду, відповідно до яких ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» виступало субпідрядником при виконанні комплексу робіт по будівництву підвідних газопроводів сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей. Податковим органом встановлено, що у ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, дозвільні документи, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, транзитних фінансових потоків, які не спричиняють реального настання правових наслідків. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій, згідно яких проводилось будівництво підвідних газопроводів на території Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей.

Таким чином, податковий орган дійшов до висновку, що зазначені правочини між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» не були направлені на настання реальних наслідків, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), а тому є нікчемними. Наслідком діяльності ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» є виключно чи переважно формування податкового кредиту на адресу ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО».

Також, позивач звертає увагу на те, що з матеріалів перевірки, а саме з актів готовності об'єкта до експлуатації підписаного представниками ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та представниками сільрад, Держпромгірнагляду, ГУ МНС України визначено, що будівництво газопроводів здійснювалось генеральним підрядником ТзОВ «Торговий дім «Професіонал». При цьому жодних субпідрядних організацій не залучалось.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» в доход держави 47 309 000 (сорок сім мільйонів триста дев'ять тисяч) гривень - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал», а саме:

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/01 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/02 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/03 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/04 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/05 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/06 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/07 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/08 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/09 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/10 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/11 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/12 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/13 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/14 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/15 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/16 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/17 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/18 від 04.05.2010 року.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» в доход держави 7 884 833 (сім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 30 копійок - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з приватним підприємством «Мега-Транс-Авто», а саме:

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/01 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/02 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/03 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/04 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/05 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/06 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/07 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/08 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/09 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/10 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МТ/11 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/12 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/13 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/14 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/15 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/16 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/17 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МТ/18 від 04.05.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд дійшов до висновку, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» та Приватним підприємством «МЕГА-ТРАНС-АВТО» є нікчемними, та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду сторони, які беруть участь у справі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Так, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Приватне підприємство "МЕГА-ТРАНС-АВТО" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області зазначає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, яка передбачає, що при наявності умислу у двох сторін в дохід держави підлягає стягненню все, одержане сторонами правочину.

Так, встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку а податків.

Апелянт вказує, що правочини, укладені відповідачами без мети настання реальних наслідків, передбачених правочинами. Фактичними наслідками вказаних правочинів є виключно отримання їх суб'єктами податкових пільг за рахунок формування податкового кредиту, що призвело до несплати податків.

Проте, суд, приймаючи оскаржуване рішення, позовні вимоги Луцької ОДПІ задовольнив частково, при тому, що визнав правочини, укладені між відповідачами, нікчемними.

Апелянт зазначає, що наявність умислу саме у двох сторін правочину підтверджується і наявними у справі документами, оскільки останні були складені відповідачами.

Приватне підприємство "МЕГА-ТРАНС-АВТО" в апеляційній скарзі посилається на те, що визнання правочину нікчемним та застосування відповідних наслідків можливе лише тоді, коли сторони (сторона) знали, що угода суперечить інтересам держави і суспільства. У разі відсутності такого суб'єктивного фактора як умисел, Волинський окружний адміністративний суд при винесені оскаржуваної постанови не мав підстав для застосування адміністративно-господарської санкції.

Відсутність умислу підтверджується постановою про порушення кримінальної справи та закриття кримінальної справи по окремому епізоду від 29 серпня 2011 року, в якій зазначено: «Таким чином, в ході досудового слідства в даній кримінальній справі не підтверджено висновки ревізорів ДПА у Волинській області щодо ухилення від сплати податків, так як досудовим слідством встановлено факти виконання робіт по будівництву підвідних газопроводів до населених пунктів Волинської, Львівської та Івано- Франківських областей, силами ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» із залученням ТОВ «Волинь сільбуд», а також правдивість даних, внесених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до первинних фінансово-господарських документів, укладених між ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» та ТОВ «Торговий дім «Професіонал» з приводу зазначених вище взаємовідносин. Зазначене в свою чергу вказує на відсутність об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України».

Отже, на думку апелянта, Волинським окружним адміністративним судом невірно застосовано норми п.1, п.5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України щодо стягнення в доход держави одержаного за нікчемними правочинами.

Як наслідок, апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесенні спірної постанови неправильно застосовано норми цивільного та господарського кодексів України; в порушення вимог ст. 72 КАС України не враховано матеріали кримінальної справи № 55-015-11; в судовому засіданні не встановлено факту укладання нікчемних правочинів; в порушення вимог ч. 3 ст. 70 КАС України в якості доказу суд посилається на акт, складений з перевищенням службових повноважень.

Луцькою ОДПІ не доведено наявності у підприємства (підприємств) умислу на укладання нікчемних правочинів, не спростовано презумпції правомірності правочину відповідними засобами доказування, що унеможливлює застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не дотримано вимог п. 1 ч.1 статті 157 та ч. 2 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності закриття провадження у справі у зв'язку із пропущеним строком на застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ч.2 ст. 250 Господарського кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» посилається на те, що роботи з будівництва підвідних газопроводів сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей були виконані відповідно до укладених договорів, що повністю підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які були прийняті та оплачені замовником ТзОВ «Торговий дім «Професіонал».

Апелянт, вказує що під час проведення перевірки підприємством були надані всі передбачені чинним законодавством первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

На думку апелянта, невірним є трактування суду про відсутність реального настання факту реалізації договірних відносин, оскільки при винесенні постанови не враховано свідчення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 описані в постанові про порушення та закриття кримінальної справи та закриття кримінальної справи по окремому епізоду від 29 серпня 2011 року, в яких підтверджується факт виконання ними робіт за замовленням ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО».

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області слід задовольнити, у задоволенні апеляційних скарг Приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" слід відмовити, а оскаржувану постанову скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Волиньсільбуд» та ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року. За наслідками перевірки 18.01.2011 року складено акт № 148/23-2/34649186.

Перевіркою було встановлено порушення пункту1 пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, що обумовлені ними, а саме: по договорах субпідряду № 03/05/10-МГ/01 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/02 від 03.05.2010 року, № 04/05/10-МГ/03 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/04 від 03.05.2010 року, № 04/05/10-МГ/05 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/06 від 03.05.2010 року, № 04/05/10-МГ/07 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/08 від 03.05.2010 року, № 04/05/10-МГ/09 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/10 від 03.05.2010 року, № 04/05/10-МГ/11 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/12 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/13 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/14 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/15 від 04.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/16 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/17 від 03.05.2010 року, № 03/05/10-МГ/18 від 04.05.2010 року (надалі - договори субпідряду), укладені між ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» та ТзОВ ТзОВ «Торговий дім «Професіонал». Податковий орган дійшов до висновку, що відповідно до частини 1 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» в травні 2010 року укладено договори субпідряду відповідно до яких ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» виступало субпідрядником при виконанні комплексу робіт по будівництву підвідних газопроводів сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей, а ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» виступає замовником (а.с.29-64, т.1).

Так, матеріалами справи підтверджується, що замовником ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» свої зобов'язання по оплаті робіт згідно вказаних договорів виконано повністю шляхом перерахунку відповідних сум коштів на розрахунковий рахунок виконавця ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО». Всього перераховано 47309000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 7884833,30 грн. Внаслідок цього ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» було сформовано податковий кредит в розмірі 7884833,30 грн.

Судом апеляційної інстанції була надана правова оцінка договорам субпідряду, що були укладені між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО», зокрема:

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/01 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/02 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/03 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/04 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/05 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/06 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/07 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/08 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/09 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/10 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/11 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/12 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/13 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/14 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/15 від 04.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/16 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 03/05/10-МГ/17 від 03.05.2010 року;

договору субпідряду № 04/05/10-МГ/18 від 04.05.2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договори субпідряду складені за однією формою та містять ідентичні умови. Так, відповідно до пункту 1.1 цих договорів субпідрядник (ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО») зобов'язується своїми силами, працівниками та на свій ризик відповідно до договору виконати, а генпідрядник (ТзОВ «Торговий дім «Професіонал») прийняти та оплатити комплекс робіт по будівництву підвідного газопроводу (високого чи середнього тиску) до відповідного населеного пункту Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей.

Пунктом 1.3 передбачено відповідальність субпідрядника за якість та відповідність матеріалів та обладнання затвердженій проектно-кошторисній документації. Пунктом 5.2.2 визначено обов'язок генпідрядника передати субпідряднику затверджену в установленому законом порядку проектно-кошторисну документацію протягом 2-х календарних днів після підписання договору. Відповідно пунктом 5.4.1 визначено обов'язок субпідрядника виконати комплекс робіт, передбачених договором, згідно з проектною документацією.

Так, відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частинами 1, 2 статті 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Беручи до уваги вищевказані норми слід зазначити, що Законом чітко визначено проектно-кошторисну документацію як істотну умову договору підряду. Проектною документацією по суті визначається предмет договору будівельного підряду.

Попри вказане, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутня будь-яка проектна документація щодо предмету вказаних договорів.

Як наслідок, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відсутність проектної документації, яка визначає предмет договорів субпідряду та є підставою для складання кошторисної документації, а в подальшому є підставою для прийняття виконаних робіт та, відповідно, їх оплати, свідчить про відсутність волевиявлення сторін правочинів на настання передбачених ними наслідків - створення конкретних матеріальних результатів робіт передбачених договорами будівельного підряду.

Також, із наявних у матеріалах справи договорів субпідряду вбачається, що всі вони були укладені 3 та 4 травня 2010 року з терміном виконання робіт до 01.12.2010 року, тобто виконавцем ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» виконувались роботи одночасно на 18-ти об'єктах. Як слідує із наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт, виконавцем були виконані, зокрема, роботи з розроблення ґрунту екскаваторами, розроблення піску з навантаженням на автомобілі-самоскиди екскаваторами, розроблення ґрунту вручну в траншеях, засипка вручну траншей, засипка траншей і котлованів бульдозерами, установлення опор з металевих труб, установлення металевої огорожі, тощо.

Підсумковими відомостями ресурсів передбачено використання в роботах будівельної техніки, зокрема, автомобілів бортових, установок для зварювання ручного, компресорів пересувних, екскаваторів, бульдозерів, машин бурильно-кранових на автомобілях, тощо; також передбачено використання таких будівельних матеріалів як труби сталеві, з поліетилену та необхідні для робіт розхідні матеріали та сировину.

Згідно з вказаними документами субпідрядником одночасно виконувались роботи на 18-ти різних об'єктах. Такі роботи потребують наявності значних трудових ресурсів, значного парку спеціальної будівельної техніки та значний об'єм розхідних матеріалів для забезпечення роботи будівельної техніки та виконання відповідних будівельних робіт, а також передбачають значний обсяг закупівель матеріалів для виконання безпосередньо робіт по будівництву підвідних газопроводів.

Згідно пункту 1.3 договорів субпідряду, при виконанні робіт субпідрядник використовує власні матеріали та обладнання.

Проте, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що перевіркою ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Так, ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» було надано суду договір на виконання робіт №10/05-01 від 10.05.2010 року укладений з ТзОВ «Волиньсільбуд», згідно якого виконавець «ТзОВ «Волиньсільбуд» зобов'язується виконати роботи по водовідливу та інші роботи, що необхідні при газифікації сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей, згідно із завданням замовника (ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО»).

Представник відповідача ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» зазначив, що ТзОВ «Волиньсільбуд» виконувало роботи передбачені договорами субпідряду укладеними між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО», як субпідрядник.

Слід зазначити, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги ці доводи відповідача, оскільки цей правочин наділений такими ж недоліками як і правочини між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО», зокрема відсутня проектна документація на об'єкти робіт. Крім того, Актом перевірки № 148/23-2/34649186 встановлено відсутність ТзОВ «Волиньсільбуд» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутність будь-яких доказів на підтвердження спроможності ТзОВ «Волиньсільбуд» виконувати роботи передбачені договором будівельного підряду.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В контексті ч.1 ст.69 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження фактичного виконання робіт з газифікації передбачених договорами субпідряду укладеними з ТзОВ «Торговий дім «Професіонал», таких як договори оренди будівельної техніки, шляхових листів будівельної техніки, актів списання паливно-мастильних матеріалів та інших розхідних матеріалів, договорів на купівлю матеріалів (труб), що використовувались безпосередньо для виконання робіт та розхідних матеріалів, цивільно-правових чи трудових договорів з найму робітників, документів, що підтверджують виплату заробітної плати або винагороди найманим працівникам, тощо.

Також, на підтвердження висновків податкового органу щодо відсутності реального виконання ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» робіт по будівництву підвідних газопроводів сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей, свідчать дослідженні в судовому засіданні акти готовності об'єкта до експлуатації підписаного представниками генерального підрядника (ТзОВ «Торговий дім «Професіонал»), представником замовника ВАТ «Волиньгаз» та представниками сільрад, Держпромгірнагляду, ГУ МНС України. Судом встановлено, що будівництво газопроводів здійснювалось генеральним підрядником ТзОВ «Торговий дім «Професіонал». При цьому, у відповідних графах вказаних актів не зазначено жодних субпідрядних організацій.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як наслідок, колегія суддів виходить з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази на підтвердження фактичного виконання договорів субпідряду. Так, судова колегія поділяє висновок суду першої інстанції, що наявні у відповідачів належним чином оформлені податкові накладні, кошторисна документація до договорів будівельного підряду самі по собі не свідчать про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В контексті даної процесуальної норми, судом апеляційної інстанції не береться до уваги посилання апелянтів на постанову про порушення кримінальної справи та закриття кримінальної справи по окремому епізоду від 29.08.2011 року, винесену старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Волинській області старшим лейтенантом податкової міліції Стабульським Д.С., якою було закрито кримінальну справу №55-015-11 відносно ОСОБА_2 директора ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» в частині умисного ухилення від сплати податків в ході здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» та ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» в зв'язку з відсутністю складу злочину. Слід зазначити, що вказана постанова не має преюдиціального значення при розгляді даної справи. При вирішенні даної справи суд керується серед іншого, принципами змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність факту реального виконання ПП «МЕГА-ТРАНС-АВТО» робіт по будівництву підвідних газопроводів сіл Волинської, Івано-Франківської та Львівської областей передбачених договорами субпідряду, укладеними з ТзОВ «Торговий дім «Професіонал».

За таких обставин правочини, укладені відповідачами без мети настання реальних наслідків передбачених цими правочинами. Фактичними наслідками вказаних правочинів є виключно отримання їх суб'єктами податкових пільг за рахунок формування податкового кредиту, що призвело до несплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визначено учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як наслідок, в ході судового розгляду справи встановлено недотримання апелянтами вимог вказаних норм Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності та участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) внаслідок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, відсутності можливостей фактичного здійснення операції з урахуванням реального часу та можливості здійснення господарських операцій з урахуванням місця виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, укладені договори між відповідачами об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування", під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Таким чином, протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Так, колегія суддів виходить з того, що при укладенні договорів, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч.1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом та визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договори між відповідачами, є нікчемними. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України "Про систему оподаткування", Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладенні зазначених договорів відповідачі не могли не усвідомлювати їх протиправності і суперечності їх мети інтересам держави і суспільства і прагнення настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що угоди між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП "МЕГА-ТРАНС-АВТО" не направлені на досягнення ділової мети. Операції між ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» та ПП "МЕГА-ТРАНС-АВТО", були спрямовані на формування податкового кредиту ПП "МЕГА-ТРАНС-АВТО". ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» уклало договори субпідряду з ПП "МЕГА-ТРАНС-АВТО" з метою формування податкового кредиту ПП " МЕГА-ТРАНС-АВТО ". ТзОВ «Торговий дім «Професіонал» виконало роботи, які є предметом договорів укладених в травні 2010р. з ПП "МЕГА-ТРАНС-АВТО" самостійно без залучення субпідрядників, що підтверджується актами готовності об'єкта до експлуатації та поясненнями свідків відібраними в ході розслідування кримінальної справи № 55-015-11.

Так, правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначено частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі не могли не усвідомлювати протиправності укладених правочинів і суперечності цих правочинів інтересам держави і суспільства, що свідчить про прагнення відповідачів до настання протиправних наслідків у формі несплати податків. Відтак наявність в обох відповідачів прямого умислу на заволодіння майном держави є очевидним.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Тому, стягнення в доход держави всього отриманого за нікчемним правочином за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією.

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Водночас частиною 2 тієї ж норми визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Оскільки, протиправна мета вчинення правочинів, які є предметом розгляду у даній справі полягає в завданні шкоди державі шляхом порушення встановленого порядку формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то спірні правовідносини належать до сфери контролю органів державної податкової служби. Відтак, суд першої інстанції вірно виходив з того, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на спірні правовідносини.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, відтак : з приватного підприємства «МЕГА-ТРАНС-АВТО» належить стягнути в дохід держави 47309000 (сорок сім мільйонів триста дев'ять тисяч) гривень - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал»; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Професіонал» належить стягнути в дохід держави 47 309 000 (сорок сім мільйонів триста дев'ять тисяч) гривень - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з Приватним підприємством "МЕГА-ТРАНС-АВТО".

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити, у задоволенні апеляційних скарг Приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" - відмовити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. по справі № 2а/0370/1788/11 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" в доход держави 7 884 833 (сім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 30 копійок - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з Приватним підприємством "МЕГА-ТРАНС-АВТО" - скасувати.

Адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" в доход держави 47 309 000 (сорок сім мільйонів триста дев'ять тисяч) гривень - все одержане ним за нікчемними правочинами укладеними з Приватним підприємством "МЕГА-ТРАНС-АВТО", а саме:

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/01 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/02 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/03 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/04 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/05 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/06 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/07 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/08 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/09 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/10 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/11 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/12 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/13 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/14 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/15 від 04.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/16 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 03/05/10-МГ/17 від 03.05.2010 року;

договором субпідряду № 04/05/10-МГ/18 від 04.05.2010 року.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

Т.І. Шинкар