Ухвала суду № 41368114, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10261/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» (далі - позивач, ДГП «Укргеофізика») звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГО Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0000404102.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДГП «Укргеофізика» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Міжрегіонального ГО Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників.

31.10.2012 року між позивачем і ВАТ «Сейсмотехніка» (Білорусія) було укладено договір поставки №07-44В/12, на підставі та на виконання якого ДГП «Укргеофізика» перерахувало через ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - банк) 100% суми передоплати за товар у розмірі 10786 дол. США.

Граничним терміном надходження імпортного товару за даним договором мало бути 12.09.2013 року, однак в терміни, установлені валютним законодавством, імпортний товар на адресу позивача не поступив.

Міжрегіональним ГО Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з дотримання ним вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за договором від 31.10.2012 року №07-44В/12 за період з 14.06.2013 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 31.03.2014 року №358/28-10-41-20/01432761.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем порушені строки, регламентовані ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР).

На підставі акту від 31.03.2014 року №358/28-10-41-20/01432761 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0000404102, яким позивачу нараховані пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції у загальному розмірі 51727,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дійсно були порушені строки, регламентовані ст.2 Закону №185/94-ВР.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз.1 ст.2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону №185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Отже, законодавством, регулюючим порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, регламентовано, що операції за зовнішньоекономічними контрактами повинні виконуватися суб'єктами господарювання у межах строків, закріплених ст.2 Закону №185/94-ВР та їх відповідальність у разі порушення цих строків.

При цьому, безумовною підставою для звільнення від відповідальності суб'єкта господарювання за порушення зазначених строків є його звернення до відповідної судової установи з позовом до контрагента.

Водночас, нарахування пені зупиняється лише на час розгляду справи в суді та не стягується взагалі у разі задоволення позовних вимог.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач дійсно вчасно виконав свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару за договором поставки з іноземним суб'єктом господарювання від 31.10.2012 року №07-44В/12, однак внаслідок неперерахування банком коштів на рахунок контрагента та, як наслідок, нездійснення останнім поставки товару на адресу державного підприємства, фактично господарські операції за вказаним договором виконані не були, що призвело до порушення строків, регламентованих ст.2 Закону №185/94-ВР.

Доводи апелянта стосовно того, що ним не пропущені зазначені строки, оскільки він до моменту їх спливу звернувся до суду з позовом до банку про стягнення заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки у ст.4 Закону №185/94-ВР прямо вказано, що терміни, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується лише у разі звернення суб'єкта господарювання з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості.

Крім того, судова колегія зазначає, що по-перше, позивачем було подано позов не до свого контрагента за договором - ВАТ «Сейсмотехніка» (Білорусія), а до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Судова колегія встановила, що при розгляді цієї справи 22.11.2013 року Господарським судом м. Києва державному підприємству було відмовлено в задоволенні позову і набрання цього рішення законної сили було підтверджено представником позивача під час апеляційного розгляду справи. Крім того, як пояснив представник позивача, подання такого позову до свого контрагента, він не вважав необхідним.

З огляду на викладені обставини справи, судова колегія вважає, що позивач мав достатньо часу та реальну можливість для того, щоб звернутися з позовом безпосередньо до свого контрагента, а не до банку. Однак, такий спосіб захисту безпідставно був ним проігнорований, що свідчить про невикористання ДГП «Укргеофізика» всіх з числа можливих засобів для недопущення правопорушення у сфері зовнішньоекономічних операцій та, відповідно, строків, передбачених ст.2 Закону №185/94-ВР.

Будь-яких інших доводів або належних і допустимих доказів, у розумінні ст.70 КАС України, які б спростовували викладену аргументацію апелянтом не було зазначено в його апеляційній скарзі та суду не надано.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.