Ухвала суду № 41367068, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10724/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості товару, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі - позивач, ТОВ «Фідленс-Україна») звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 22.07.2014 року №100270001/2014/10148 і рішення про коригування митної вартості товару від 22.07.2014 року №100270001/2014/700095/2 та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 40729,31 грн. на користь позивача, перерахувавши їх на розрахунковий рахунок №26003052714216, Печерська Ф. ПАТ «ПриватБанк» м. Київ, МФО 300711.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фідленс-Україна» та компанією Talura Trading LLP (Великобританія) укладено зовнішньоекономічний контракт від 18.05.2012 року №1- BST, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку кормової добавки для виготовлення комбікормів для тварин.

Для розмитнення товару, який ввозився на територію України на підставі вказаного контракту, позивачем було надано відповідачу-1 декларацію митної вартості від 22.07.2014 року №100270001/2014/255312, в якій митна вартість товару визначена ТОВ «Фідленс-Україна» за основним методом (за ціною договору).

Для підтвердження митної вартості товару, заявленої товариством у вказаній декларації, позивачем контролюючому митному органу подано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 23.04.2014 року №100/2012/0006858, міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 21.07.2014 року №0058; міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 21.07.2014 року №1118; коносамент (Bill of Lading) від 25.05.2014 року №MSCUXJ620884; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.03.2014 року; рахунок - фактуру (інвойс) від 14.05.2014 року №ЕРРЕN401LLТ016С; пакувальний лист б/н від 14.05.2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 18.05.2012 року №1-ВSТ; доповнення, додаткову угоду від 06.01.2014 року №4 до зовнішньоекономічного договору; специфікацію від 22.01.2014 року №5; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) серії ДРД-00 №306642, №306643 від 22.07.2014 року; сертифікат про проходження товару форми А №G46400001910225 від 22.05.2014 року; інші некласифіковані документи - реєстраційне посвідчення №АА-04112-04-13 від 12.03.2013 року з експертним висновком №517-К/06 від 27.02.2013 року та додатками до нього.

З метою підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, контролюючим митним органом ТОВ «Фідленс-Україна» було запропоновано надати додаткову уточнюючу документацію.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів відповідачем було складено картку відмови у прийнятті митної декларації від 22.07.2014 року №100270001/2014/10148 і прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 22.07.2014 року №100270001/2014/700095/2, відповідно до якого митну вартість товару скориговано за резервним методом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які були надані позивачем контролюючому митному органу під час здійснення митного оформлення товару, не підтверджують заявлену ним митну вартість товару та не містять всієї необхідної інформації для підтвердження заявленої товариством митної вартості товару за першим методом (за ціною договору).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (далі - Порядок №631).

Так, згідно з п.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У ч.2 ст.53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (.контракт.) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура ( інвойс.) або рахунок-проформа (.якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (.перевізні.) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, ч.3 ст.53 МК України прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності ) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором ( угодою, контрактом ) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом ); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору ( угоди, контракту ); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до пп.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку №631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Ч.1 ст.54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

П.4.4 розділу IV Порядку №631 прямо передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Отже, з викладених законодавчих положень вбачається, що встановлення дійсності заявленої митної вартості товару є не лише повноваженням контролюючих митних органів, а й їх обов'язком, який здійснюється шляхом співставлення митної вартості товару, зазначеної суб'єктом господарювання у митній декларації із даними документації, поданої декларантом.

При цьому, у випадках виявлення розбіжностей або виникнення сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару законодавством передбачено право контролюючого митного органу витребувати у декларанта відповідну додаткову підтверджуючу документацію та відмовляти у прийнятті митної декларації, зокрема, у випадку ненадання суб'єктом господарювання такої документації.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що витребування контролюючим митним органом у позивача додаткової документації обумовлено відсутністю у документах, поданих декларантом для доведення заявленої митної вартості, необхідних відомостей, які б підтверджували числові значення митної вартості товарів.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим апелянтом у доводах апеляційної скарги, позивачем на вимогу контролюючого митного органу не було надано ані таких документів, ані обґрунтованих пояснень щодо неможливості їх подання, а лише викладено точку зору товариства щодо відсутності потреби в їх наданні.

Доводи апелянта стосовно того, що відповідачем при обранні резервного методу обчислення митної вартості товару не було обґрунтовано підстав незастосування попередніх п'яти методів, чим порушено приписи ч.3 ст.57 МК України, згідно до якої кожний наступний метод визначення митної вартості товарів застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, є не обґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Так, дослідження приписів розділу 4 Порядку №631 надає підстави для висновку, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів використовує цінову інформацію в базі ЄАІС, що надає можливість здійснити порівняння із ціновими показниками таких же, схожих, ідентичних, подібних (алогічних) товарів інших імпортерів, які ввозили товар за кодом згідно УКТЗЕД 1101090 на територію України у максимально наближений час до часу імпорту товарів позивачем.

Разом з тим, на момент перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів у базі ЄАІС зазначена інформація не містилася, а ТОВ «Фідленс-Україна» такі відомості до контролюючих митних органів надані не були, що свідчить про відсутність правових підстав у відповідача для застосування методів обчислення митної вартості товару, передуючих резервному.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товару відповідачем-1 було наведено перелік документів, які були витребувані у апелянта, однак безпідставно ним не надані, а також детально прописано підстави, з яких контролюючим митним органом було обрано саме резервний метод, а не один з тих, що йому передують.

При цьому, позивач звертаючись з апеляційною скаргою не навів жодних доводів та не надав суду апеляційної інстанції ніяких доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції та викладену аргументацію.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання протиправними і скасування оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості та, як наслідок, для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст.41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.