Постанова № 41363870, 13.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р.Справа № 923/438/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю прокурора: Чернишової І.Є. - прокурор відділу прокуратури Одеської області

та представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Татаринова Л.Г. - голова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України

на рішення господарського суду Херсонської області

від 07 серпня 2014 року

у справі № 923/438/14

за позовом підприємства "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

до Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України

про стягнення грошових коштів у сумі 642.537 грн.

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 757 від 10 листопада 2014 року.

В С Т А Н О В И Л А:

10.06.2014 р. Підприємство "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України (далі відповідач, Організація) про стягнення грошових коштів у сумі 642.537 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором від 15.05.2009 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з розміщення, харчування, медичного та культурного обслуговування дітей, внаслідок чого має борг по їх оплаті у сумі 173.565 грн. Також, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором від 17.05.2010 р. щодо оздоровлення дітей працівників державних установ Херсонської області влітку 2010 року та не оплатив надані позивачем послуги вартістю 468.972 грн., а всього має перед позивачем борг по названими договорами у загальній сумі 642.537 грн., у зв'язку з чим на підставі ст. ст. 193, 222 ГК України та ст. 626 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.

Одночасно, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності з посиланням на те, що договори від 15.05.2009 р. та від 17.05.2010 р. були укладені між сторонами у справі на виконання договору купівлі-продажу дитячого оздоровчий табір імені Гагаріна від 13.06.2008 р. № 2308 за 4.106.696 грн.

На виконання цього договору купівлі-продажу № 2308 позивач перерахував відповідачеві 851.125 грн. та надав послуг на суму 642.537 грн., а всього на загальну суму 2.847.400 грн.

Але, рішенням господарського суду Херсонської області від 06.06.2011 р. по справі № 5024/513/2011, що набрало законної сили та залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2013 р. договір купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р., укладений між сторонами у справі - розірвано.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.09.2013 р. по справі № 923/1069/13 позов Підприємства було задоволено та з Організації на користь позивача стягнуто 1.259.296 грн. Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. рішення господарського суду Херсонської області від 10.09.2013 р. частково скасовано та з відповідача на користь позивача стягнуто: 430.000 грн., а в решті частині позовних вимог - відмовлено, з посиланням на те, що підстави для стягнення 642.537 грн. за договорами від 15.05.2009 р. та від 17.05.2010 р. в порядку ст. ст. 1212, 1213 ЦК України - відсутні, оскільки необхідно розмежовувати відносини між сторонами по договору купівлі-продажу та по договорам про надання послуг, внаслідок чого на думку позивача початком перебігу строку позовної давності є дата винесення судового рішення від 06.06.2011 р. по справі № 5024/513/2011 про розірвання договору купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивачем сфальсифіковано усі докази, оскільки рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011р. у справі № 5024/513/2011 не містить жодного посилання на проведення в установлений законом спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог за цими договорами та договором купівлі-продажу. Зазначені докази не були надані позивачем також і при розгляді справи № 923/1069/13. Крім того, договір від 17.05.2009 р. не містить ціну вартості послуг, не містить строку виконання договору, у зв'язку з чим зазначений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого посилання позивача на вартість договору у сумі 173.565 грн. є безпідставними. Крім того, спірними договорами встановлено лише намір позивача продати путівки, а не надання відповідачеві послуг. Враховуючи, що Договір від 17.05.2010 р. та акт виконаних робіт від 10.09.2010 р. на суму 468.972 грн. підписані третьою особою, яка не мала права підписувати угоди від імені відповідача, то зазначений договір є недійсним, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Одночасно відповідачем заявлено клопотання про застосування до правовідносин сторін наслідків спливу строку позовної давності.

Заявою від 29.04.2014 р. заступник прокурора м. Херсона (далі прокурор) повідомив суд про свій вступ у справу та при розгляді справи судом першої інстанції позовні вимоги Підприємства вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.2014 р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 642537 грн. - боргу. Також, з відповідача до державного бюджету України стягнуто 12850 грн. 74 коп. - понесених витрат на оплату судового збору за подання позову.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором від 15.05.2009 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого має борг по їх оплаті у сумі 173.565 грн. Також, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором від 17.05.2010 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 468.972 грн., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 642.537 грн. основного боргу.

Одночасно, місцевий суд дійшов до висновку що позивачем строк позовної давності пропущений з поважних причин, що є підставою для захисту порушеного права позивача, так як при вирішенні судових спорів у справах № 5024/513/2011 та № 923/1069/13 сторони підтвердили факт зарахування наданих послуг за спірними договорами в рахунок виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу, а тому позивач не здійснював заходи по стягненню коштів по договорам підряду, вважаючи, що дані кошти зараховуються відповідачем по договору купівлі-продажу, до моменту розірвання останнього у судовому порядку.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на те, що, по-перше, питання розрахунків, а також питання щодо повернення спірних грошових коштів вже вирішене при розгляді справи № 923/1069/13 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у зв'язку з недоведеністю позовних вимог в частині стягнення 421.125 грн. - відмовлено, однак місцевий суд безпідставно вказав що на виконання договору було перераховано 851125 грн., по-друге, місцевий судом невірно визначено юридичну природу договорів від 15.05.2009 р. та від 17.05.2010 р. по оздоровленню дітей, у зв'язку з чим помилково до спірних правовідносин за такими договорами застосовувались норми, які регулюють підрядні відносини, оскільки спірним договорам притаманні усі риси характерні для договорів надання послуг, по-третє, в матеріалах справи відсутні належні докази оздоровлення дітей на замовлення саме відповідача, вчетверте, місцевий судом залучено до матеріалів справи документи без вирішення про це питання. Крім того, місцевим судом безпідставно застосовано приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України з приводу встановлення фактів укладання спірних договорів, а також факту виконання з боку позивача та вартість наданих позивачем послуг, оскільки питання розрахунків між сторонами належним чином не досліджувалось під час розгляду справи № 923/1069/13. Вп'яте, місцевим судом проігноровано висновки судової експертизи якою встановлено, що договір від 17.05.2010 р. та акт виконаних робіт від 10.09.2010 р. підписано не п. Лясковською В.О., тобто не керівником відповідача, а тому на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України місцевий суд за власною ініціативою повинний був визнати цей договір недійсним, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника та прокурор доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник позивача в судове засідання не звився.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 18.09.2014 р. скарга Організації прийнята до провадження Одеського апеляційного господарського суду та її розгляд призначений на 30.10.2014 р. о 10:30.

30.10.2014 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим судовою ухвалою від цієї дати розгляд справи був відкладений на 13.11.2014 р. о 14:00. Одночасно, позивач був зобов'язаний надати до суду оригінали: договору від 17.05.2010 р. та акту виконаних робіт за цим договором, договору від 15.05.2009 р. та акту виконаних робіт за цим договором, акту звірки взаємних розрахунків за договором купівлі продажу рухомого та нерухомого майна ДОТ ім. Гагаріна від 19.05.2011 року.

Названа ухвала про відкладення справи від 30.10.2014 р. була направлена апеляційним судом 31.10.2014 р. всім учасникам судового процесу, в тому числі і позивачеві за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в позовній заяві, а саме: с. Більшовик, вул. Приморська, 50 Голопристанського району, Херсонської області.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо судову ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, судова ухвала від 30.10.2014 р. направлена за належною адресу позивача повернута органами поштового зв'язку до апеляційного суду внаслідок закінчення терміну зберігання, то колегія суддів вважає, що Підприємство було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника і прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 13.06.2008 р. між сторонами у справі укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу № 2308 за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача дитячий оздоровчий табір імені Гагаріна (далі ДОТ), а останній зобов'язався прийняти у власність вказаний табір, розташований за адресою: м. Скадовськ, пров. Нічика, 10 та сплатити відповідачеві його вартість в сумі 4.106.696 грн. у строк до 07.07.2008 року.

01.09.2009 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу № 2308, якою виконання зобов'язання по оплаті вартості названого табору було розстрочене із встановленням остаточної дати проведення розрахунку до 07.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.06.2011р. у справі № 5024/513/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду, позовні вимоги Організації задоволено частково: розірвано укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р., з покупця на користь продавця стягнуто інфляційні втрати та річні, нараховані на суму заборгованості по оплаті. Договір розірвано у зв'язку із встановленням судами факту не проведення Підприємством повного розрахунку за ДОТ ім. Гагаріна, незважаючи на сплив строку для цього за додатковою угодою від 01.09.2009 р.

Постановою Вищого господарського суду від 02.11.2011р. у справі № 5024/513/2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду змінено, виключено п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 06.06.2011р., в іншій частині рішення залишено без змін (тобто виключено висновок суду про стягнення з Підприємства на користь Організації інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості).

14.08.2013р. Підприємство звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Організації в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у сумі 1259296 грн. в рахунок повернення виконаного Підприємством у зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р. на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.09.2013 р. у справі № 923/1069/13 позов Підприємства задоволений у повному обсязі та з Організації на користь Підприємства стягнуто 1259296грн. боргу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р., що набрало законної сили, рішення суду першої інстанції від 10.09.2013 р. частково скасовано та з Організації на користь Підприємства стягнуто 430000 грн. боргу в рахунок повернення перерахованих Підприємством грошових коштів у зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р., а в решті частині позову - відмовлено.

Виникнення спору у даній справі спричинено обставиною розірвання договору купівлі-продажу ДОТ, за яким, за твердженням позивача, відбулось проведення розрахунків між сторонами у справі на суму 642.537 грн. в тому числі за договором від 15.05.2009 р. на суму 173.565 грн. та за договором від 17.05.2010 р. на суму 468.972 грн., що є встановленою обставиною відповідно до судових рішень у справах № 5024/513/2011 та № 923/1069/13 та не потребує доведення згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, з чим погодився суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення.

Проте, з такими доводами погодитись неможливо, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як свідчать судові рішення ухвалені за наслідками розгляду господарських справ № 923/1069/13 та № 923/1069/13 судами при їх розгляді взагалі досліджувались, а тим паче не вирішувались питання щодо належного та своєчасного виконання Підприємством та прийняття Організацією наданих послуг за договорами від 15.05.2009 р. на суму 173.565 грн. та від 17.05.2010 р. на суму 468.972 грн. Відсутні в зазначених судових рішеннях і висновки судів щодо проведення в установлений законом спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог за цими договорами та договором купівлі-продажу ДОТ, що однозначно свідчить про те, що судові рішення, ухвалені при розгляді господарських справ № 5024/513/2011 та № 923/1069/13 не містять в собі жодного посилання на проведення між сторонами у справі в установлений законом спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами від 15.05.2009 р. і від 17.05.2010 р. та договором купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р., внаслідок чого протилежні доводи Підприємства до уваги прийнятими бути не можуть.

Не надані такі докази позивачем також і при розгляді даної справи, зокрема, у вигляді угоди або акту про взаємозалік зустрічних грошових вимог, що виникли з вказаних договорів, а посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків колегія суддів відхиляє з мотивів невідповідності цих доказів вимогам допустимості стосовно спірних обставин справи, у зв'язку з чим позовні вимоги Підприємства підлягають доведенню останнім на загальних умовах, а протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи 15.05.2009 р. між сторонами у справі укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги з організації в літній період 2009 року повноцінного харчування, медичного та культурного обслуговування дітей шляхом надання відповідачеві дитячих путівок на оздоровлення на базі ДОТ ім. Гагаріна влітку 2009 року в кількості 163 шт., а останній прийняті ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. При цьому, в названому договорі про надання послуг будь-які посилання на договір купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р. - відсутні.

Єдиним наданим позивачем доказом, що підтверджує надання останнім та прийняття відповідачем послуг з організації відпочинку дітей в літній період 2009 року за договором від 15.05.2009 р. є акт виконаних робіт від 01.09.2009 року.

Але, як прямо вказано в акті виконаних робіт від 01.09.2009 р. у сезоні літо 2009 р. позивачем надано відповідачеві послуг з оздоровлення 163 дітей на суму 173565 грн. згідно договору від 01.06.2009 р. (а.с.21 т.1).

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що акт виконаних робіт стосується саме договору від 01.06.2009 р. та не має ніякого відношення до договору від 15.05.2009 р., правовідносини сторін за яким і є предметом спору по цій справі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів того, що позивач виконав свої зобов'язання саме за договором від 15.05.2009 р., а відповідач прийняв ці послуги та ухилився від їх оплати, то підстави для задоволення вимог Підприємства щодо стягнення з Організації 173565 грн. боргу за договором від 15.05.2009 р. - відсутні у зв'язку з їх недоведеністю.

17.05.2010 р. між сторона у справі укладено договір щодо організації оздоровлення дітей літом 2010 року за умовами якого позивач зобов'язався в рахунок боргу перед відповідачем за договором купівлі-продажу № 2308 від 13.06.2008 р. надати відповідачеві дитячі путівки на оздоровлення на базі ДОТ ім. Гагаріна влітку 2010 року в кількості 296 шт. на загальну суму 468972 грн., а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

Доводи відповідача про те, що цей договір підписаний з його боку не уповноваженою особою до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 141 від 25.07.2014 р. в одному примірнику договору від 17.05.2010 р., що наданий позивачем підпис від імені голови Організації п. Лясковської В.О. виконаний останньою особисто.

Посилаючись на калькуляцію вартості путівки в ДОТ ім. Гагаріна на 21 день 2010 p.; повідомлення про оздоровлення дітей влітку 2010 р. від 17.05.2010 р. та акт перевірки Фонду соціального страхування від 02.09.2010 р. позивач вважає, що вартість однієї путівки влітку 2010 року складала 2520 грн.: з яких 1575 грн. повинний оплатити відповідач за договором від 17.05.2010 р., 693 грн. - Фонд соціального страхування та 252 грн. - батьки дітей.

До матеріалів справи позивачем надано 105 копій путівок щодо оздоровлення дітей влітку 2010 року в ДОТ ім. Гагаріна (а.с.166-200 т.1).

Але, при цьому, в жодній із вищевказаних 105 путівок немає даних про те, що вони видані на замовлення відповідача саме на виконання договору від 17.05.2010 р. або будь-яким іншим чином погоджені з останнім. Навпаки, всі ці путівки містять в собі печатки та підписи позивача та інших осіб, які не мають ніякого відношення до відповідача та договору від 17.05.2010 р., що свідчить про те, що позивачем вищевказаними доказами недоведений факт оздоровлення ним саме 296 дітей на замовлення відповідача і саме за договором від 17.05.2010 р. влітку 2010 року в ДОТ ім. Гагаріна та прийняття наданих послуг за договором відповідачем.

З акту виконаних робіт від 10.09.2010 р. вбачається що на виконання умов договору від 17.05.2010 р. позивач надав відповідачеві послуги з оздоровлення 296 дітей на базі ДОТ ім. Гагаріна влітку 2010 року на загальну суму 468972 грн. (а.с.19 т.1).

Але, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 141 від 25.07.2014 р. встановлено, що в акті виконаних робіт від 10.09.2010 р. підпис від імені голови відповідача п. Лясковської В.О. виконаний не останньою, а іншою особою.

Суд першої інстанції посилання відповідача на те, що зазначений акт виконаних робіт не може бути прийнятим до уваги, як сфальсифікований визнав безпідставними, оскільки відповідно до п 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампі (затвердженої наказом МВС України 11.01.99 № 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 264/3557) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, а тому керівник відповідач повинен був контролювати законність користування печаткою та відповідати за її використання, тобто за поставлення її на зазначеному акті виконаних робіт від 10.09.2010 р.

Але, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитись не може, так як в матеріалах справи відсутній оригінал акту виконаних робіт від 10.09.2010 р., а міститься лише його копія, що засвідчена позивачем.

Оскільки, питання чи є на названому акті виконаних робіт відтиск оригіналу печатки відповідача має переважне значення для правильного вирішення спору, то колегія суддів ухвалою від 30.10.2014 р. зобов'язала позивача надати оригінал акту виконаних робіт від 10.09.2010 р.

Однак, ця вимога апеляційного суду не виконана позивачем, що унеможливило призначення у справі відповідної судової експертизи для з'ясування питання чи міститься на акті виконаних робіт від 10.09.2010 р. відтиск саме оригіналу печатки відповідача.

При викладених обставинах вважати, що на акті виконаних робіт від 10.09.2010 р. є відтиск оригіналу печатки відповідача - неможливо, так як позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав до суду належних та допустимих доказів цього, а тому протилежні висновки місцевого суду є помилковими.

Сукупність вищенаведеного свідчить про те, що в матеріалах справи також не міститься належних та допустимих доказів того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором від 17.05.2010 р. та надав відповідачеві послуги з оздоровлення 296 дітей на базі ДОТ ім. Гагаріна влітку 2010 року на загальну суму 468972 грн., а останній прийняв ці послуги за відповідним актом виконаних робіт та ухилився від їх оплати, у зв'язку з чим підстави для задоволення і цих вимог Підприємства - відсутні внаслідок їх недоведеності.

Так як, правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, то у разі відсутності такого суб'єктивного права або коли воно ніким не порушено, в позові повинно бути відмовлено не з причини пропуску строку позовної давності, а внаслідок необґрунтованості самої позовної вимоги, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить правових підстав для застосування до правовідносин сторін правил про позовну давність, так як позовні вимоги Підприємства не підлягають задоволенню саме внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України - задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2014 р. у справі № 923/438/14 - скасувати, а в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.11.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.