Постанова № 41363860, 13.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р.Справа № 916/1985/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Байдерін О.А. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

на рішення господарського суду Одеської області

від 23 вересня 2014 року

у справі № 916/1985/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕТЕКС"

про стягнення 7.714 грн. 79 коп.

Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 755 від 10 листопада 2014 року.

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕТЕКС" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів у сумі 7.714 грн. 79 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами у справі договору № 2090/3 від 19.10.2006 р. та додатків до нього за період з 15.07.2011 р. по 15.09.2011 р. перевищив допустиму величину концентрації речовин у стічних водах з коефіцієнтом кратності 4,76, у зв'язку з чим відповідно до п. 4.9., 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632 повинний сплатити позивачеві грошові кошти в сумі 7714 грн. 79 коп. за скидання ненормативно-очищених стоків, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 1827 грн.

Відзив на позов не надходив, а в судовому засідання відповідач позовні вимоги не визнавав та вважав їх необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014 р. (головуючий суддя: Літвінов С.В., судді: Зайцев Ю.О., Цісельський О.В.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився відповідний хімічний аналіз, був проведений з порушеннями п. п. 9.9 та 10.4 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. № 632, а саме: за відсутності уповноваженої (відповідальної) особи, з боку відповідача та сам акт не містить належних відомостей щодо місця проведення відбору, посуду, який використовувався, зокрема, об'єму проби, який повинен бути не менше ніж 1000 мл., а тому вказаний акт (аналіз стічної води) не може служити належним доказом про скидання відповідачам у комунальну каналізацію стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

В апеляційний скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що стягнення грошових коштів за перевищення допустимих величин концентрації речовин у стічних водах не є оперативно-господарськими санкціями, відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився відповідний хімічний аналіз, був проведений з дотриманням приписів, передбачених Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. № 632 у присутності уповноваженої (відповідальної) особи з боку відповідача, внаслідок чого протилежні висновки місцевого суду є помилковими, а тому скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений у встановленому законом порядку. Проте, 13.11.2014 р. до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про перенесення судового засідання у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано доказів зайнятості його представника в іншому судовому процесі, а крім того, вказана у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів позивача може здійснюватися любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин у даному випадку немає.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом 19.10.2006 р. між сторонами у справі укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2090/3, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з подачі питної води на об'єкти відповідача, а також надати послуги по прийманню стічних вод, які скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, а останній зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов укладеного договору, Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.1995р. № 30, Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 87/А-98 від 09.02.98р. та технічними умовами, діючим ГОСТ, законом України „Про житлово-комунальні послуги", іншими нормативними актами.

Згідно п. 7.3 договір набирає чинності з 19.10.2006 р. та діє до 31.12.2010 р.

Договір вважається пролонгованим на 5 років, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів щодо припинення названого договору, то він є діючим до сьогоднішнього часу.

Відповідно до п. 2.4.2. договору відповідач зобов'язаний здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами приймання стічних вод.

У п. 3.9. договору сторонами погоджено, що обсяги стоків, що відводяться від ТОВ, приймаються рівними обсягами спожитої води або визначаються за показниками прибору обліку стоків відповідно до п. 21.1 Правил водокористування. Обсяг скинутих Абонентом зливових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 Правил водокористування.

Відповідно до п. 3.10. договору нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків здійснюється у відповідності із Правилами приймання стоків.

Матеріали справи свідчать, що 24.01.2008 р. представник ТОВ, а саме інженер технічної служби п. Пуленко В.С. був ознайомлений з Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, про що був складений акт № 189, який підписано обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 15.09.2011 р. представниками позивача у присутності головного інженера ТОВ - п. Улузова В.К. була відібрана проба стічної води (шифр 704) за результатами якої складено акт „Аналіз стічної води".

За результатами лабораторних аналізів стічної води відповідача за пробою від 15.09.2011 р., проведених ВАТ „ІнтерХім", було встановлено невідповідність стічної води діючим допустимим величинам концентрації речовин у стічних водах та відповідно до п. 4.9., 4.10 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007р. № 632, позивачем було здійснено нарахування відповідачеві платежу за скидання ненормативно-очищених стоків у сумі 7714,79 грн.

Відповідно до статті 235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції, тобто заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 ГК України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним та сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що нарахований позивачем відповідачеві платіж за скидання ненормативно-очищених стоків у сумі 7714,79 грн. за своєю правовою природою є саме оперативно-господарською санкцією, а протилежні доводи скаржника є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вищенаведеному законодавстві України та умовах укладеного договору, так як згідно ч. 2 ст. 237 ГК України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.11.2010 р. у справі № 2-15/1783-2009, яка є обов'язковою для застосування в силу вимог ст.111-28 ГПК України, суд при розгляді справи має дослідити на підставі встановлених обставин справи правомірність застосування оперативно-господарської санкції та обґрунтованість її нарахування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на Правила приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632 (далі Місцеві правила).

При цьому, як Правилами, затвердженими Держбудом України, так і Місцевими правилами, чітко визначені та встановлені права і обов'язки сторін.

Відповідно до вказаних правил водоканалу надано право, зокрема, здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають підприємства, проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем та складати акти за результатами цих обстежень, здійснювати раптовий (в будь-який час доби), не погоджений з підприємством заздалегідь, відбір проб, проводити хімічний аналіз проб стічних вод підприємств, робити офіційні висновки про відповідність фактичних концентрацій забруднювальних речовин стічних вод до допустимих. Одночасно, на абонента покладені не лише відповідні обов'язки, а також захищені і його права.

Зокрема, відповідно до п. 2.3 Правил Держбуду України та п. 2.3. Місцевих правил абонент має право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом, та вимагати роз'яснення по них, брати участь у відборі проб стічних вод, робити паралельний відбір проб.

Пунктом 9.1. Правил визначено, що місця та періодичність відбору проб мають бути погоджені з позивачем, а методики проведення аналізів - з органами державного нагляду.

При проведенні аналізів сторонніми лабораторіями за договором з позивачем, відповідальність за методику несе лабораторія, яка повинна бути атестована (акредитована) Держстандартом.

Згідно п. 9.4. Правил позивач має право здійснювати раптовий, не погоджений з відповідачем заздалегідь відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються. При цьому плановий відбір проб здійснюється позивачем один раз в два місяця.

Відповідно до п.10.1 Правил відбір проб здійснюється у контрольному колодязі, тобто колодязі на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора.

Пунктами 10.6-10.8 Правил встановлено, що перш ніж взяти пробу, посуд слід обполоснути водою, що відбирається. Тип пробовідбірного устрою вибирається з урахуванням мети дослідження і способу відбору стічних вод на підприємстві, в організації, установі. Як пробовідбірний посуд слід використовувати хімічно стійкий до стічної води, що використовується, посуд місткістю, що забезпечує визначення всіх запланованих компонентів.

Згідно п. 10.4 Правил - об'єм проби повинен бути не менше ніж 1000 мл.

Як правильно встановлено судом першої інстанції з акту відбору проб від 15.09.2011 р. не вбачається що об'єм проби був більше ніж 1000 мл. та жодної інформації щодо об'єму відбору проби стоків у даному акті взагалі не зазначено.

Національним стандартом України „Якість води", „Відбирання проб", щодо зберігання та поводження з пробами (ДСТУ ISO 5667-3-2001) (далі Національний стандарт) передбачено, що води, особливо поверхневі і майже усі, що скидаються як стічні води, чутливі до різного роду фізичних, хімічних чи біологічних реакцій, що можуть мати місце в період між відбиранням проби і аналізуванням. Природа і інтенсивність таких реакцій часто є така, що у випадку, коли не прийнято необхідних запобіжних заходів перед або під час транспортування і в період зберігання проби в лабораторії до аналізування, концентрація визначуваної речовини буде відрізнятися від початкової, яка була під час відбирання проб.

Активність цих реакцій залежить від результату взаємодії хімічної і біологічної природи зразка: його температури, чутливості до світла, матеріалу посудини, періоду між відбиранням проби і аналізуванням, умовами, в яких він перебував.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відбір проб стічних вод було здійснено у передбаченому п. 10.4. Правил об'ємі матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником ані місцевому, ані апеляційному суду не надано.

Таким чином, місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що відбір проб було здійснено позивачем з порушенням п. 10.4. Правил, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Крім того, з змісту самого акту вбачається, що останній взагалі не містить в собі належних та необхідних відомостей щодо місця проведення відбору, посуду, який використовувався, об'єму відбору стічних вод та інших доказів, що підтверджують дотримання встановленого порядку відбору, внаслідок чого колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що вказаний акт (аналіз стічної води) не є належним доказом у справі у розумінні вимог ст. 34 ГПК України, а тому факт скидання відповідачем у комунальну каналізацію стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин є недоведеним належними та допустимими доказами.

Також, колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду про те, що акт „Аналіз стічної води", не може бути об'єктивним доказом перевищення ДК, оскільки позивачем не надані результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища у відповідності до вимог п. 7.6. Правил приймання стічних вод, підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37.

Згідно п. 9.8. Правил - відбір контрольних проб стічних вод проводиться представниками позивача та фіксується у спеціальному акті - „Аналіз стічної води", який підписують як представники позивача, так і представник підприємства-абонента.

Пунктом 9.9. Правил встановлено, що при відмові абонента виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском представника позивача на територію або створенні перешкод у відборі проб водоканал виставляє підприємству розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень з коефіцієнтом 5 за розрахунковий місяць, у якому було вчинене дане порушення.

Згідно п. 10.9 Правил відбір проб проводить представник водоканалу в присутності представника абонента.

Як вбачається з спеціального акту - „Аналізу стічної води" з боку відповідача він підписаний головним інженером - п. Улузовим В.К.

Але, в матеріалах справи відсутня Анкета водокористувача, в якій в обов'язковому порядку, крім загальних даних про абонента, повинна міститься інформація щодо уповноваженого відповідального за водокористування та взаємовідносини з позивачем з питань водокористування і розрахункам, його контактний номер телефону і номер факсу, оскільки дотримання встановленого порядку водопостачання та водовідведення є складним процесом, що потребує спеціальної підготовки, у зв'язку з чим зумовлюють необхідність включення до анкети водокористувача даних щодо відповідальної особи.

Аналогічні приписи закріплені і у Правилах щодо необхідності підписання документів, що стосуються водокористування наряду із керівником підприємства, також і відповідальною особою (п. 9.2 Правил).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що відбір проб стічних вод, за результатами якого проводився відповідний хімічний аналіз, був проведений позивачем за відсутності уповноваженої (відповідальної) особи відповідача, оскільки, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем не надано доказів того, що стосовно п. Улузова В.К. в відповідній Анкеті водокористувача є дані про те, що останній є уповноваженим та відповідальним за водокористування та взаємовідносини з позивачем з питань водокористування і розрахункам.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом при укладенні спірного договору у 2006 році позивач не встановлював та не інформував відповідача щодо допустимих концентрацій для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися останнім в систему каналізації, тобто при укладанні договору позивачем взагалі не було встановлено абоненту (відповідачеві) кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, що є порушеннями розділу 2 Правил приймання стічних вод, підприємств у комунальній та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37.

Відповідно до п. 9.10. Місцевих правил при виявленні перевищення допустимих концентрацій забруднень, установлених договором або цими правилами приймання, водоканал після отримання аналізу направляє абоненту повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом) у термін в міру необхідності, але не більше 30 діб.

У порушення п. 9.10. вказаних Правил позивач не направив на адресу відповідача повідомлення про виявлене перевищення допустимих концентрацій.

Згідно п. 8.1 Місцевих правил, який повністю відповідає п. 6.1 загальнодержавних правил, які були чинними на момент укладення договору, приймання стічних вод підприємств у систему каналізації здійснюється за договорами.

Згідно п. 6.2. загальнодержавних правил підприємства, які приєднані до системи каналізації, для укладання договору про приймання стічних вод подають водоканалу не менше ніж за місяць до початку скиду стічних вод або закінчення терміну попереднього договору:

- лист-заявку на укладення договору на скид стічних вод із зазначенням пропонованих до приймання у каналізацію об'ємів стічних вод, графіка їх скиду та характеристикою складу стічних вод за кожним з випусків;

- генплан об'єкта в масштабі 1:500 з каналізаційними мережами та випусками до міської каналізації;

- індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг;

- паспорт водного господарства.

У відповідності до п. 8.3. Місцевих правил істотними умовами договору на водокористування в частині скиду (приймання) стічних вод підприємств у систему міської каналізації є:

- обсяги та режим скиду стічних вод;

- розмір та порядок оплати послуг водовідведення, що визначається п. Порядок розрахунків;

- ДК забруднюючих речовин у стічних водах, що складаються Підприємством;

- розмір та порядок плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями (з перевищенням ДК забруднюючих речовин);

- права та обов'язки сторін договору;

- відповідальність сторін договору.

Згідно з п. 6.6. загальнодержавних правил та п. 8.6 Місцевих правил договір про приймання стічних вод у комунальну каналізацію розробляє водоканал у 30-денний строк з моменту подачі підприємством листа-заявки відповідно до Правил користування, цих Правил, поданих Підприємством матеріалів і лімітів скиду забруднень у водойму, установлених Водоканалу органами Мінекоресурсів України, та передає два примірники договору Підприємству - абоненту.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що позивачем договір від 19.10.2006 р. не був приведений у відповідність з діючими Правилами приймання стічних вод, що унеможливлює застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій в порядку ст. ст. 235, 236 ГК України ще й з цих підстав.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014 року у справі № 916/1985/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.11.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.