Постанова № 41363809, 12.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 924/783/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: Федорчук О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Приватне акціонерне товариство "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.08.14р. у справі № 924/783/14 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс"

про стягнення 30 510 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Приватного акціонерного товариства «Шепетівський гранкар'єр «Пронекс» (надалі - Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф в розмірі 30 510 грн. за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах .

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року (а.с. 106-108) з підстав, вказаних у цьому рішенні, задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 30 510 грн. штрафу. Також, даним рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 115-116) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року по справі № 924/783/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до мінімального.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що Відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафу в зв'язку з важким матеріальним становищем, в доказ чого було подано фінансовий звіт Відповідача та баланс за перше півріччя 2014 року, де зазначено, що Відповідач несе збитки та знаходиться у важкому фінансовому стані.

Ухвалою суду від 16 вересня 2014 року (а.с. 114) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15 жовтня 2014 року на 15 годину 10 хвилин.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 139-141), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року (а.с. 144), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 12 листопада 2014 року на 15 год. 10 хв..

Представник Позивача в судове засідання від 15 жовтня 2014 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 147). Причини неявки своїх повноважних представників Позивач не повідомив. Водночас, в ухвалі про відкладення розгляду справи від 15 жовтня 2014 року явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Крім того, в матеріалах справи міститься відзив Позивача на апеляційну скаргу, в якому висвітлена його позиція та обґрунтування відносно поданої Відповідачем апеляційної скарги.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 12 листопада 2014 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року по справі № 924/783/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Згідно накладної № 34269845 від 2 грудня 2013 року (а.с. 11), Відповідачем було відвантажено зі станції Шепетівка-Подільська Південно-Західної залізниці товар „Щебінь гранітний, фракція 5-20 мм", Станція призначення - Глинна-Наварія Львівської залізниці, Маса вантажу - 56 500 кг, код вантажу 232395.

На зворотній стороні накладної зазначено „Відомість вагонів", а саме: вагон № 96910815 - маса вантажу 18600 кг; вагон № 96916382 - маса вантажу 19300 кг; вагон № 96911425 - маса вантажу 18600 кг. Загальна сума провізної плати складає 6102 грн.

Відповідно до листа Відповідача за № 04/12/1 від 14 грудня 2013 року, адресованого начальнику ст. Шепетівка - Подільська Південно-Західної залізниці (а.с. 50), у відправках № 34269845, № 34269720, № 34269761, № 34269803 від 2 грудня 2013 року помилково у графі „Маса вантажу" вказано величину тари вагонів. Тому, Відповідач просить вважати вірною наступну масу вантажу: вагон № 96910815, маса вантажу 72000 кг; вагон № 96916382, маса вантажу 72000 кг; вагон № 96911425, маса вантажу 72000 кг..

Згідно з актом, складеним 3 грудня 2013 року (а.с. 51), встановлено, що у накладній № 34269845 від 2 грудня 2013 року по вині вантажовідправника помилково вказана вага вантажу. Правильною вважати таку вагу: вагон № 96910815, маса вантажу 72000 кг; вагон № 96916382, маса вантажу 72000 кг; вагон № 96911425, маса вантажу 72000 кг; всього 216000 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 грудня 2013 року на ст. Клепарів Львівської залізниці було складено комерційний акт серії АА № 062142/7 (ас. 10) про контрольне зважування вагонів № 96910815, № 96916382, № 96911425 з вантажем і виявлення різниці маси вантажу та акту ст. Шепетівка - Подільська № 1023 від 3 грудня 2013 року (а.с. 51), згідно котрого вірна маса вантажу нетто у вагонах - по 72000 кг.

В Розділі «Д» комерційного акту визначено, що: при контрольному зважуванні вагонів № 96910815, № 96916382, № 96911425 з вантажем, що слідували по відправці, вказаній на звороті цього акту на 150-тонній вагонній вазі станції Клепарів встановлено, що по документу значиться вантаж (щебінь гранітний): вагон № 96910815 - маса вантажу 18600 кг; вагон № 96916382 - маса вантажу 19300 кг; вагон № 96911425 - маса вантажу 18600 кг.. Фактично встановлено, що маса вантажу у вагоні не відповідала даним, вказаним у перевізних документах, а саме: вагон № 96910815, маса вантажу по документах: нетто - 18600 кг.; маса, встановлена при переважуванні: нетто - 70840 кг, надлишок - 52240 кг (по нетто), більше вантажопідйомності - 52240 кг; вагон № 96916382, маса вантажу по документах: нетто - 19300 кг, маса, встановлена при переважуванні: нетто - 70060 кг, надлишок - 50760 кг (по нетто), більше вантажопідйомності - 50760 кг; вагон № 96911425, маса вантажу по документах: нетто - 18600 кг, маса, встановлена при переважуванні: нетто - 70400 кг, надлишок - 51800 кг (по нетто), більше вантажопідйомності - 51800 кг.. Вказані вагони слідували з актом загальної форми станції Шепетівка - Подільська № 1023 від 3 грудня 2013 року про те, що масу вантажу у вагонах вірною рахувати по 72000 кг.. Відповідно до даного акту при зважуванні встановлено, що у вагоні № 96910815 нестача 1160 кг, у вагоні № 96916382 нестача 1940 кг., у вагоні № 96911425 нестача 1600 кг.; нестача вантажу у вагонах поміститись могла. Вагони у комерційному й технічному відношенні у справному стані без слідів висипання і втрати вантажу, завантаження вантажу у вагонах гіркоподібне (гірка вище рівня бортів на 200 мм) зі скосами до бортів 30-40 см.

Враховуючи вищевказані обставини, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 30 510 грн. штрафу.

Колегія суду також звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії експертного висновку № 17/13-ВВ по результатам технічного діагностування вагонних ваг ВВ-150-50-2 зав. № 20802001 (а.с. 68-74), технічного паспорту № 02080200 (а.с. 65-67), балансу та звіту про фінансові результати відповідача за І півріччя 2014р. (а.с. 90-93), протоколу зважування від 2 грудня 2013 року (а.с. 64), ліцензії № 490414 від 4 грудня 2009 року.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

В силу приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України та частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України визначені загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Водночас, статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що: накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З огляду на вищевказане, колегія суду констатує, що наявна у матеріалах справи залізнична накладна (а.с. 11) свідчить про укладення між Відповідачем і перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»).

Як вбачається з пунктів 1.1, 1.3 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року (зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084): на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну); усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи; виправлення не допускаються, у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до розділу 4 «Правил оформлення перевізних документів», відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

За приписами частини 1 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У відповідності до статті 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх масса; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

В силу дії пункту 5.5 «Правил оформлення перевізних документів»: якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли; цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За змістом статті 118 Статуту, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Приписами статті 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами; Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334.

В силу дії пункту 1 «Правил складання актів при перевезеннях», підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, є комерційні акти та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25 лютого 1999 року № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458.).

На переконання колегії суду за змістом пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Аналогічна позиція висвітлена і в оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-8/917 від 29 листопада 2007 року "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства".

В той же час, на переконання колегії суду, одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. При цьому, для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення. (аналогічна позиція висвітлена в інформаційному листі Вищого господарського суду № 01-08/71 від 2 лютого 2010 року "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту").

Вищевказане та системний аналіз вищенаведених норм законодавства України (котрі направлені на регулювання відносин з приводу перевезення залізничним транспортом вантажу) приводить колегію суду до висновку, що саме на Відповідача покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів. Та йому надається можливість, до укладення договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Що ж стосується тверджень Відповідача відносно того, що Позивачем не було понесене будь-яких збитків, колегія суду зазначає таке.

Наявні в матеріалах справи накладна № 34269845 та комерційний акт АА № 062142/7 від 4 грудня 2013 року є належними та достатніми доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів Відповідачем було невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу.

При цьому, колегією суду приймається до уваги, те що за приписами вищенаведених норм штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, а саме за неправильно зазначену у накладній масу вантажу (тобто неправдиве внесення показників, незалежно від того, чи це їх завищення, чи заниження). При цьому, слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Окрім того, колегія суду звертає увагу на те, що положеннями діючого законодавства не встановлено обов'язковий порядок участі представника вантажовідправника, вантажоодержувача або будь-якої іншої незацікавленої особи у разі проведення переважування вантажу залізницею. Таким чином, відсутність зазначених представників під час здійснення перевірки вантажу залізницею не є підставою для визнання того факту, що комерційний акт було оформлено з порушенням визначених законом вимог. Тому вказаний документ є належним доказом на підтвердження факту внесення Відповідачем неправдивих відомостей у залізничну накладну щодо маси вантажу, що, в свою чергу, є підставою для стягнення штрафу з відповідача.

Відтак, Позивач наявними в матеріалах справи доказами у встановленому законом порядку довів суду вину Відповідача та наявність визначених законом підстав для матеріальної відповідальності Відповідача.

З огляду на що колегія суду вважає, що Позивачем правомірно та обґрунтовано нараховано Відповідачу штраф в розмірі 30 510 грн., а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що ж до клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу (а.с. 79, 116) в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, то колегія суду зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна за змістом і норма статті 233 Господарського кодексу України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з позиції Вищого господарського суду України, висвітленої у роз'ясненнях від 29 листопада 200 року за № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", колегія суду зауважує, що із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Однак, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення (наприклад 2 %), суд не має права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.

Таким чином, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Однак, Відповідачем не надано суду належних, беззаперечних доказів та не наведено обставин, які б засвідчували винятковість обставин для зменшення розміру штрафу, в контексті наявності практики щодо неможливості для суду встановлення конкретного відсотка для зменшення штрафу, колегія суду відхиляє вищевказане клопотання Відповідача.

З огляду на усе вищевисвітлене, колегія суддів констатує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи не міститься та всупереч вимогам статті 33-34 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем суду не надано.

Водночас, доводи Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові і до уваги судом не беруться.

З огляду на усе наведене вище, колегія апеляційного господарського суду задовольняє позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу в розмірі 30510 грн.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року в справі № 924/783/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/783/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.