Ухвала суду № 41363389, 03.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/7263/14 Головуючий 1-ої інстанції - Ніколаєнко І.В.

Справа: № 640/5746/14-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні правовідносини

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровіна С.Г.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати припиненим договір поруки №6/2/10/2008/840-п/4 від 22.05.2014року, укладений між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (надалі - ПАТ «КБ «Надра) та ОСОБА_1

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 22.05.2008року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №6/2/10/2008/840-К/4. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 22.05.2008року було укладено договір поруки №6/2/10/2008/840-П/4. Договір поруки укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищеназваним кредитним договором, а саме повернення кредиту в розмірі 46 575,00дол. США., який надавався строком до 11.05.2018року, зі сплатою 14,79% (відсотків) річних за користування кредитними коштами, сплати інших платежів, передбачених кредитним договором, а також можливих штрафних санкцій. 10.09.2013року ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6/2/10/2008/840-К/4 від 22.05.2008року. Позивач зазначає, що з 24.09.2009року, тобто з моменту коли позичальником ОСОБА_3 було здійснено останній платіж за кредитом, ПАТ «КБ «Надра» жодної вимоги на адресу поручителя ОСОБА_1 стосовно виконання нею зобов'язань, як поручителя за кредитним договором № 6/2/10/2008/840-П/4 від 22.05.2008 року, не направляв. Лише у вересні 2013 року Банк звернувся до них з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту. За таких обставин вважає, що договір поруки №6/2/10/2008/840-П/4 від 22.05.2008року припинив свою дію через шість місяців з моменту останнього платежу.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Надра» Немьонова С.В. позов не визнала, надала письмові заперечення на позов, в яких виклала свої доводи та міркування з приводу заявлених вимог.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України в разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

Частиною 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що 22.05.2008року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №6/2/10/2008/840-К/4, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 46 575,00дол. США зі сплатою 14,79% (відсотків) річних за користування кредитом, строком повернення кредиту та інших сум, визначених договором до - 11.05.2018року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 22.05.2008року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №6/2/10/2008/840-П/4. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед Банком у тому ж обсязі, що ОСОБА_1, а саме повернути до 11.05.2018року кредит в сумі 46 575,00дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 14,79%.

Матеріали справи свідчать проте, що позичальник ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по погашенню кредитних сум. У березні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредиту внаслідок порушення зобов'язань.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012року №5, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про звернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання.

Строк виконання основного зобов'язання, який встановлений у кредитному договорі, визначено - 11.05.2018року.

Оскільки сторони - Банк та позичальник не змінювали умов кредитного договору, тому строки повернення кредиту залишились незмінними.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для визнання договору поруки припиненим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються і не дають колегії суддів підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -