Ухвала суду № 41363296, 25.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1255/14 Головуючий 1 інстанції: Яценко Є.І.

Справа суду 1-ї інстанції № 620/330/14-К

Категорія: ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 309 ч. 1 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Соколенка В.Г., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220290000052 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 липня 2014 року стосовно ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_5, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого 27.04.2007 р. Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та 16.08.2010 р. Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 16.08.2010 р., звільненого ухвалою Самарського районного суду від 22.07.2013 р. від відбування покарання у виді обмеження волі на строк 7 місяців та 11 днів перераховано в більш суворий вид покарання виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, в 3 місяці 20 днів та відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання покарання за вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 16.08.2010 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 2 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судових експертиз: № 431 від 03.03.2014 р. в сумі 367,08 грн.; № 1289 від 10.04.2014 р. в сумі 195,60 грн.; № 1290 від 10.04.2014 в сумі 244,50 грн., а разом у сумі 807 грн. 18 коп. на користь держави.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_1, який раніше судимим 27.04.2007р. Новомосковським міським судому Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі та 16.08.2010р. Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив та вчинив нові злочини за наступних обставин.

Наприкінці серпня 2013 року (точну дату досудовим слідством та судом не встановлено) після 12-ї години на околиці АДРЕСА_5 виявив один кущ дикоростучої коноплі і діючи з прямим умислом на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, обірвав листя з верхівками вказаного куща коноплі, після чого відніс їх до горища багатоповерхового будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, де залишив їх сушитися. Через два дні повернувся до горищі і впевнившись у тому, що конопля висохла, подрібнив її руками шляхом перетирання. Подрібнені листя коноплі поклав до полімерного пакету і залишив зберігатися у своїй куртці за місцем свого проживання для власного вживання без мети збуту.

В середині грудня 2013 р. в першій половині дня (точну дату досудовим слідством та судом не встановлено) одягнув куртку, в кишені якої заходився пакунок з подрібненою коноплею, після чого у власних справах маршрутним транспортом направився у с. Червоноармійське Зачепилівського району Харківської області, де став тимчасово мешкати у свого знайомого ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та час від часу у відсутності сторонніх осіб вживати коноплю, що зберігав при собі.

28 лютого 2014 р. о 16 годині в с. Червоноармійське Зачепилівського району Харківської області, під час проведення огляду домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, що проводився з письмової згоди ОСОБА_2 у громадянина ОСОБА_1, що знаходився у цьому домоволодінні, зі згоди останнього було вилучено полімерний пакет з речовиною рослинного походження в сухому стані та подрібненому вигляді, яку він зберігав для власного вживання без мети збуту і яка згідно висновку експертизи №431 від 03.03.2014р. є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, загально маса якого у перерахунку на суху речовину склала 13,0323 гр.

Такими діями, що виразились у незаконному придбані, виготовленні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту, ОСОБА_1 вчинив діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Окрім того, ОСОБА_1 28 лютого 2014р. близько 24 години в с. Перше Травня Зачепилівського району Харківської області, керуючись корисливими мотивами, діючи повторно з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу пройшов на територію домоволодіння ОСОБА_3, яке розташовано по АДРЕСА_3, звідки скоїв крадіжку кутової шліфувальної машинки марки «Тиса МШУ-1100-125», яка належить потерпілому ОСОБА_3 та вартість якої згідно висновку судово - товарознавчої експертизи №129 від 10.04.2014р. складає 187 грн., після чого с місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, продавши викрадену кутову шліфувальну машинку невстановленій особі.

Такими діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

Крім того, ОСОБА_1, 01 березня 2014р. близько 10 години, перебуваючи в с. Червоноармійське Зачепилівського району Харківської області, керуючись корисливими мотивами, повторно діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, з яким він перебував у товариських відносинах, прийшов на територію домоволодіння останнього, розташованого по АДРЕСА_4, зловживаючи довірою останнього попросив у ОСОБА_4 надати йому велосипед, який належав ОСОБА_4, для поїздки до магазину. Після того, як ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 свій велосипед марки «Україна», вартість якого згідно висновку експертизи №1290 від 10.04.2014р. становить 297 грн., останній довів свій злочинний намір до кінця, продавши 02 березня 2014р. цей велосипед в с. Перше Травня Зачепилівського району Харківської області невідомій особі за 150 грн.

Своїми умисними діями, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинив діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Після вчинення вищевказаних діянь ОСОБА_1 направився до свого постійного місця проживання в АДРЕСА_5.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду змінити у зв'язку з його суворістю та зменшити призначене йому покарання та застосувати ч. 1 ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, допомагав у розкритті злочину під час досудового розслідування та судового розгляду, повністю відшкодував потерпілим завдану їм матеріальну шкоду.

Крім того, до початку апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 надав до Апеляційного суду Харківської області письмове клопотання про звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу з проханням застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» та про пом'якшення призначеного судом покарання, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, в тому числі і в частині призначеного покарання, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Обвинувачений, прокурор і потерпілий не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1, про зайву суворість призначеного, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, за вчинення декількох злочинів, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, і відповідно - його зменшення, на думку колегії суддів, є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об'єктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а твердження ОСОБА_1 щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (т. 2 арк. 114 - 116), як за кожен злочин окремо, так і стосовно остаточного покарання.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання у апеляції обвинуваченого на визнання вини по пред'явленому обвинуваченню, прохання потерпілого про призначення пом'якшеного покарання, відсутність вимог з боку потерпілих, не можуть вважатися достатньою підставою для застосування норм статей 69 та 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинені ним злочини.

При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи ОСОБА_1 про надання суду правдивих свідчень, визнання вини та щире каяття, - враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються об'єктивно встановлених обставин подій злочинів, кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України та об'єктивно досліджених даних про особу обвинуваченого, які суд брав до уваги при призначені покарань, як за кожен злочин окремо, так і стосовно остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого (т. 2 арк. 121), що призначене судом першої інстанції покарання за декілька епізодів злочинних дій у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі врахував вимоги кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 32, 34, 35, 65, 66, 67 КК України, призначивши покарання в межах санкцій ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, а також за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді позбавлення волі, і остаточного покарання, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, як найближче до мінімально можливого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також врахував наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, а саме : незадовільну характеристику обвинуваченого за місцем проживання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено достатніх підстав для застосування норм ст. 69 КК України, а також ст. 75 КК України. При цьому належить врахувати, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, тобто судове рішення повинно виконувати функцію загальної та особистої превенції.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, тому підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого - про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 щодо можливості застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки, згідно даних вироку та кримінального провадження він раніше двічі засуджувався : 27 квітня 2007 р. та 16 серпня 2010 р. вироками Новомосковського міського суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі. Тобто він має дві непогашені судимості за вчинення тяжких злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України. Зазначені обставини не оспорювалися ОСОБА_1 при апеляційному перегляді кримінального провадження. Норми пункту «в» ч.1 ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» унеможливлюють задоволення заявленого клопотання, оскільки, згідно цієї статті, амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів. Тобто ця підстава є обмеженням щодо застосування до нього амністії.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», внаслідок чого клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014, та ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 липня 2014 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

______ ____ _____

Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г.