Рішення № 41361213, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/21125/14 03.11.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"провідшкодування шкоди в порядку регресу 29249,35 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди в порядку регресу 29249,35 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21125/14, розгляд справи призначений на 22.10.2014.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

30.05.2013 між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач, страховик) та ТОВ «Порше Лізинг Україна» (далі - страхувальник, вигодонабувач) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0199-0157/13/0356 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_1.

23.01.2014 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та «Шкода» державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2.

24.01.2014 страхувальник звернувся до страховика із заявою про факт настання події та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку-фактури №АД-0390584 від 03.02.2014 вартість ремонтних робіт застрахованого автомобіля становить 30 584,70 грн.

На підставі вищевказаного договору від 30.05.2013, заяви страхувальника від 24.01.2014, рахунку-фактури №АД-0390584 від 03.02.2014, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 28 884,90 грн. на рахунок ТОВ "Автомобільний дом Соллі-Плюс" згідно платіжного доручення №5601 від 07.03.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 28884,90грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода» державний номер НОМЕР_3, як вбачається з постанови Дзержинського районного суду м.Києва від 18.02.2014.

Вищезазначеною постановою районного суду ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 гр.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шкода» державний номер НОМЕР_3 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/5271485 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/5271485, діючим на дату ДТП).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/5271485 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Шкода» державний номер НОМЕР_3 на час спірної ДТП.

16.04.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою №11/8619 від 11.04.2014р. на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, яка отримана відповідачем 16.04.2014, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Однак, відповідач залишив претензію без задоволення та відповіді.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту 28 884,90грн., слід також враховувати розмір франшизи за страховим полісом АС/5271485, що становить 1000,00 грн.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, отримав право вимоги в сумі 28884,90грн., яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування..

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 217,77 грн.

Проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Однак, слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог статті 547 та абзацу 1 частини 2 статті 551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між позивачем та відповідачем у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 217,77 грн. пені.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі №4/17-3520-2011.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

Однак, ані ЦК України, ані Законами України "Про страхування" та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічного висновку також дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27 березня 2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягає задоволенню.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 146,68 грн. 3% річних нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 28 884,90 грн. за період з 16.07.2014 по 17.09.2014.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 146,68 грн., за обґрунтованим розрахунком суду.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А, код 30859524) 27 884,90 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 90 коп.) - страхового відшкодування в порядку регресу, 146,68 грн. (сто сорок шість гривень 68 коп.) - 3 % річних та 1 750, 93 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 93 коп.) - судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.11.2014.

Суддя М.Є. Літвінова