Рішення № 41360228, 15.10.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15978/13-ц

Провадження № 2/638/746/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Долгової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шоста харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3, 3-я особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла її матір ОСОБА_5, яка 12.07.2011 року оформила заповіт та розпорядилася, що все належне їй майно, вона заповідає ОСОБА_2 05.07.2013 року Шостою Харківською державною нотаріальною конторою за заявою позивачки заведена спадкова справа. Зазначає, що ОСОБА_5 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 10 грудня 1999 року. В період шлюбу ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 02.04.2005 року була придбана квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_5 надавала кошти на придбання квартири та її подальшого облаштування. На підставі викладеного, позивачка просить визнати за нею право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом, після померлої ОСОБА_6

18.03.2014 р. відповідач ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2, 3-я особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора про визнання майна особистою власністю, яка ухвалою суду від 17.04.2014 була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що з 10.12.1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який припинився у зв'язку зі смертю останньої. ОСОБА_5 за життя склала заповіт, згідно якого вона заповіла своє майно доньці - ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину. ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. Зазначив, що спірна частина квартири не відноситься до спадкової маси після смерті ОСОБА_5, оскільки вказана квартира була придбана 02.04.2005 року за особисті грошові кошти ОСОБА_7, які були отримані останнім від продажу належної йому частини квартири АДРЕСА_3. Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просить визнати квартиру АДРЕСА_4 його особистою приватною власністю.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, наведених вище. Вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом не визнав, з тих підстав, що відповідачем не доведено, що саме за кошти, які були отримані за продаж квартири АДРЕСА_3, відповідач придбав квартиру АДРЕСА_2.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, наведених вище. Просив у задоволенні первісного позову відмовити, оскільки спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_3

Представник третьої особи Шостої Харківської державної нотаріальної контори надав суду заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази кожний окремо та у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва серії НОМЕР_3, виданого 10.12.1999 року Київським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова, 10 грудня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №808. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_3, дружини - ОСОБА_3.

Також встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_4, виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області, у віці 74 років, актовий запис №79).

Відповідно до заповіту, складеного 12 липня 2011 року у м.Харкові, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №1828, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на яке за законом вона матиме право, вона заповіла повністю дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як встановлено судом ОСОБА_2 звернулася до Шостої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 34445613 від 05.07.2013 року після померлої ОСОБА_5 Ганни Степанівни Шостою Харківською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа за №54690861.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №34443920 від 05.07.2013 року свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 не видавалися.

Постановою державного нотаріуса Шостої харківської нотаріальної контори Лучкіної І.М. від 27.02.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_5, оскільки нею не надано правовстановлюючого документа на зазначену квартиру.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО та зареєстрованим за реєстровим №237, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_10. Цей факт підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №845009 від 02.04.2005 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №7011731 від 14.04.2005 року, за реєстровим № 10331409, номер запису: П-1-6831 в книзі 1.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Разом із цим, стаття 57 Сімейного кодексу України визначає майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

У частині першій цієї статті зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 до придбання спірної квартири мав на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 12.06.1996 року за реєстровим №2-96-61964, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 17.06.1996 року за реєстром №П-2-10768.

Згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали за 212000 (двісті дванадцять тисяч) гривень, які продавці одержали від покупця під час укладення цього договору у рівних частках кожний, що безпосередньо зазначено у договорі, тобто по 106000 (сто шість тисяч) гривень.

Через день, 02.04.2005 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу квартиру №307, розташовану у будинку АДРЕСА_10. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинювався за 92750 гривень, які продавець одержав від покупця під час укладення цього договору.

Таким чином, враховуючи викладене, належними доказами встановлено, що ОСОБА_3, будучи у шлюбі з ОСОБА_5 мав на праві спільної сумісної власності квартиру, та за його особисті кошти, отримані від реалізації частини вказаної квартири ним була придбана спірна квартира.

Представник позивача та позивачка ОСОБА_2 не надали до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що остання приймала участь у фінансуванні придбання спірної квартири.

Суд не приймає до уваги надану представником позивача за первісним позовом довідку про заробітну плату ОСОБА_5 та те, що остання була інвалідом ІІ групи та отримувала пенсію, як на підтвердження тих обставин, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, оскільки судом достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_8 придбана в період шлюбу, але за особисті кошти відповідача за первісним позовом. Грошові кошти, які були отримані ОСОБА_3 від продажу квартири АДРЕСА_6 у сумі 106000 (сто шість тисяч) гривень були вже через день витрачені на придбання квартири АДРЕСА_9, яка була продана за ціною 92750 (дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень.

Враховуючи викладене, судом достовірно встановлено, що спірна квартира придбана в період шлюбу, але за особисті кошти відповідача за первісним позовом, а тому суд дійшов висновку, що квартиру АДРЕСА_8 не можна вважати спільним сумісним майном подружжя, у зв'язку з чим позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Натомість позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_10 особистою приватною власністю ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Східно-Казахстанської області Казахстана, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму судового збору у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 94 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк