Рішення № 41356130, 05.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1026/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2302/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бельмега М.В.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду від 16 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Косівського районного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення на будинок загальною площею 46.40 кв.м., житловою площею 18.30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № CVVWGA00000050 від 23.07.2007 р.) Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1778,00 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) грн.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є невірним, оскільки суд першої інстанції припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин по справі, які суд визнав встановленими, а також порушення норм матеріально та процесуального права.

Згідно кредитного договору від 23.07.2007 року позичальником грошових коштів у позивача була ОСОБА_2, вона ж і порушила свої кредитні зобов'язання перед банком та прострочила виконання частини своїх грошових зобов'язань.

Проте банк не пред'являв до - ОСОБА_2 будь-яких позовних вимог про примусове стягнення з неї заборгованості по кредиту, а з невідомих причин та порушуючи норми процесуального права (ст.ст.30-33 ЦПК України) пред'явив відразу позовні вимоги до ОСОБА_3 - заставодавця, а ОСОБА_2 невірно залучено до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Згідно пункту 7.1. вище вказаного кредитного договору кредитні кошти надавалися позичальнику ОСОБА_2 на споживчі цілі.

При таких обставинах та у відповідності до підпунктів 1-3 пункту 1 Закону України №1306-УІІ від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», - протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язання громадян України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права) яке відповідно підлягає стягненню з позичальника при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави.

Кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Будь-якого іншого житла він не має, а інформаційні витяги з державного реєстру прав на нерухоме майно, які надані суду реєстраційною службою не містять достовірної і правдивої інформації щодо належного, нібито, йому, іншого нерухомого майна.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № CVVWGA00000050 від 23.07.2007 року ОСОБА_2 23.07.2007 року отримала кредит у розмірі 22250,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.07.2017 року.

Згідно з умовами зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором третя особа станом на 28.03.2014 року має заборгованість - 13019,40 доларів США, яка складається з наступного:

- 10988,53 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 944,09 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 280,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 164,86 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

А також штрафи відповідно до договору:

- 23,04 доларів США - штраф (фіксована частина);

- 618,87 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк» і відповідач 23.07.2007 року уклали договір іпотеки № CVVWGA00000050. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 46,40 кв.м., житловою площею 18,30 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки дорівнює 126250 грн.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Однак, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304-VII від 03.06.2014 року. Тому, з урахуванням дати ухвалення оскаржуваного рішення - 18.08.2014 року, висновок місцевого суду, що вказаний нормативно-правовий акт розповсюджується на спірні правовідносини, є підставним.

Пунктом 1 ч.1 цього Закону передбачено, що протягом його дії:

- не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира, надана в забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовується відповідачами як місце свого постійного проживання. Іншого житла в даному населеному пункті вони не мають. Загальна площа будинку складає 46,40 кв.м і не перевищує передбачений законом розмір.

Зазначені обставини мають значення для справи, суд першої інстанції їх належним чином не з'ясував та не звернув увагу на норми вище вказаного закону, яким встановлена заборона щодо звернення стягнення на предмет іпотеки протягом його дії і не застосував їх при вирішенні заявлених банком вимог, чим порушив норми матеріального і процесуального права при постановленні рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що предмет іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не може бути примусово стягнутий (відчужений) без згоди власника, а власник (відповідач) заперечує проти звернення стягнення. Враховуючи, що протягом дії вказаного Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм, у суду на даний час відсутні підстави для задоволення позову.

Системний аналіз норм ст.9 ЖК України та положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дає підстави для висновку, що до зняття заборони на примусове відчуження спірної квартири, відповідачів не може бути виселено з неї без їх згоди.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 16 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 890 гривень сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький

В.М.Вакарук