Ухвала суду № 41349194, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/800/37287/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, прокуратури м. Кременчука про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням додаткового стажу роботи і відповідного підвищення пенсії по інвалідності та пенсії за віком за 2009 рік, за 2011 рік, за 2012 рік відповідно до законодавства; виплатити матеріальну шкоду внаслідок недоотримання пенсії по інвалідності та пенсії за віком на пільгових умовах в розмірі 32196 грн. 34 коп. та виплатити моральну шкоду в розмірі 2115337 грн. 10 коп.; зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення виплатити моральну шкоду у розмірі 793251 грн. 41 коп. та прокуратуру м. Кременчука - у розмірі 793251 грн. 41 коп.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2014 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням додаткового стажу роботи і відповідного підвищення пенсії по інвалідності та пенсії за віком за 2009 рік, за 2011 рік, за 2012 рік відповідно до законодавства; щодо виплати матеріальної шкоди: 9386 грн. 01 коп. недоотриманої пенсії по інвалідності, 9718 грн. 50 коп. недоотриманої пенсії після перерахунку, 11107 грн. 38 коп. - недоотриманої пенсії за віком.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є пенсіонером та з 2009 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області. 18 лютого 2009 року позивачу встановлено першу групу інвалідності за загальним захворюванням. 15 квітня 2013 року позивачем подано заяву до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія позивача розрахована відповідно до вимог пенсійного законодавства.

Ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Ч. 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс= См х Вс /100 % х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок - 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років.

Як встановлено положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 ст. 24 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, при обчисленні пенсії по інвалідності за заявою ОСОБА_4 від 15 квітня 2013 року взято страховий стаж тривалістю 33 роки 4 місяці 23 дні, з яких 6 років 2 місяці 6 днів - робота за Списком №1, додатковий (умовний) стаж - 6 років 7 місяців 11 днів. Датою настання у позивача 60-річного віку є 14 березня 2018 року, оскільки позивач народився 14 березня 1958 року. Інвалідність позивачеві встановлено 18 лютого 2009 року. Однак, позивач до 22 липня 2011 року продовжував працювати у зв'язку з чим період з 18 лютого 2009 року по 22 липня 2011 року першим відповідачем було враховано не до додаткового (умовного) стажу, а до дійсного страхового стажу, який у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено як «наявний страховий стаж», при цьому вказана норма передбачає віднесення до загального страхового стажу період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою 60-річного віку у тому випадку, коли такий період не враховано до складу наявного страхового стажу.

За таких обставин, коли період з 18 лютого 2009 року по 22 липня 2011 року вже віднесений до наявного (фактично відпрацьованого) страхового стажу позивача, а тому не може бути віднесений до додаткового стажу, пенсія позивачу нарахована згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 31 березня 2009 року № 169, виданої Кременчуцьким професійним ліцеєм ім. А. С. Макаренка, та від 22 травня 2009 року № 52/04, виданої Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод дорожніх машин», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачами, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог, оскільки факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні не доведено.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк