Ухвала суду № 41349012, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/15315/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постанову та постановуОдеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 рокуу справі№ 815/7352/13-аза позовомПриватного підприємства «Фірма «Бершадь Агроплюс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 815/7352/13-а позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо неналежного повідомлення позивача про проведення перевірки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 815/7352/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» з питань операцій невласного експорту за період січень-червень 2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.10.2013 року № 0003372201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» з питань операцій невласного експорту за період січень-червень 2013 року складено акт № 358/22-01/13339958 від 13.09.2013 року, яким зафіксовано порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 513 445,00 грн.

На підставі акта перевірки 02.10.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003372201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 770 168,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 513 445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 256 723,00 грн.).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для проведення перевірки та обґрунтованості висновків податкового органу про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року податковим органом на адресу ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» було надіслано п'ять запитів щодо надання копій документів та відомостей про здійснення відповідних операцій.

ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» відповіді на запити було надано у встановлені строки та відповідно до вимог закону; зауважень до них у податкового органу не було.

Підставою для проведення запитів було формування податкового зобов'язання, податкового кредиту, залишку від'ємного значення з ПДВ по підприємству за березень-травень 2013 року та здійснення ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» експортних операцій на протязі січня-березня 2013 року, однак перевірка підприємства проводилась податковим органом з питань операцій невласного експорту за період січень-червень 2013 року.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом не надано доказів вручення під розписку ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Посилання відповідача на те, що позивач належним чином повідомлений про проведення перевірки, про що свідчить присутність його посадових осіб при її здійсненні, правомірно відхилено апеляційним судом, адже статтею 78 Податкового кодексу України чітко передбачено умову, за якою податковий орган вправі приступити до проведення документальної позапланової перевірки - вручення під розписку копії наказу про проведення перевірки.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова інспекція здійснювала перевірку позивача без належного повідомлення підприємства про початок перевірки, колегії суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» з питань операцій невласного експорту за період січень-червень 2013 року підлягають задоволенню.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року № 0003372201 став висновок відповідача про відсутність фактичного виконання господарських операцій ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» з ТОВ «Актуал-Логістик».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 150113 від 02.01.2013 року, укладеного між ТОВ «БАСФ Т.О.В.» ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та додатками про оплату товару за допомогою векселів, що передбачено умовами договору, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на недоліки в товарно-транспортних накладних підлягають відхиленню, оскільки це не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, в акті перевірки податковим органом не зазначено, які саме товарно-транспортні накладні містять дефекти щодо їх оформлення.

07.03.2013 року між ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» та ТОВ «Актуал-Логістик» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 24/2013.

В акті перевірки відповідач зазначає, що ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» не підтверджено факт отримання послуг від ТОВ «Актуал-Логістик» відповідно до договору на отримання транспортно-експедиційних послуг за вказаним договором, оскільки в СМR перевізником товару зазначено ТОВ «Транс сервіс Рівне», а у позивача відсутні документи, що підтверджують взаємовідносини із зазначеним перевізником.

Оскільки експедиційні послуги передбачають технічне та інформаційне супроводження вантажів, а експедитор має право залучати інших осіб на підставі ст. 932 Цивільного кодексу України, твердження податкового органу, що надання послуг від ТОВ «Актуал-Логістик» нічим не підтверджено, а факт надання послуг з перевезення ТОВ «Транс сервіс Рівне» для ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» не підтверджено первинними документами, суперечать правовій природі та умовам договору на транспортно-експедиційні послуги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевізник ТОВ «Транс сервіс Рівне» був залучений ТОВ «Актуал-Логістик» в межах договору, укладеного з ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс», а реальність операцій з надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування підтверджується договорами-заявками щодо замовлення транспортно-експедиційних послуг в межах договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 24/2013 від 07.03.2013 року на кожний окремий факт організації з перевезення вантажів, вантажно-митними деклараціями, СМR (міжнародна транспортна накладна), актами здачі-прийняття робіт, додатками до актів здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

Податковим органом не надано доказів, що наведені в первинних документах по операціях ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» з ТОВ «Актуал-Логістик» відомості не відповідають дійсності, а також, що такі документи не відповідають вимогам податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позовні вимоги про його скасуванню підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки від 13.09.2013 року № 358/22-01/13339958 не підлягають задоволенню, оскільки акт перевірки є лише фіксацією податкової інформації, зібраної контролюючим органом при реалізації покладених на нього функцій, які також не порушують права чи законні інтереси платника.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі № 815/7352/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак