Ухвала суду № 41348998, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/15786/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСлавутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинське відділенняна постанову та ухвалуХмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 рокуу справі№ 822/4366/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укренергомонтаж»до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинське відділенняпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року у справі № 822/4366/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.09.2013 року № 0001092201 та від 29.10.2013 року № 0001102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 617 289,00 грн., в тому числі 604 161,00 грн. за основним платежем та 13 128,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. ст. 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ «Укренергомонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт № 45/22/35642925 від 09.08.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. п. 44.1 44.6 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на 612 041,00 грн.; пп. пп. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 529 705,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001092201 від 02.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 662 131,25 грн. та № 0001102201 від 02.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 627 138,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Головне управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області прийняло рішення № 5946/10/22-01-10-03-14 від 11.10.2013 року, яким: залишено без змін податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції № 000109220 від 07.12.2013 року, а скаргу в цій частині - без задоволення, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001102201 від 02.09.2013 року в сумі 6 098,00 грн. грошового зобов'язання по податку на прибуток та в сумі 1 524,00 грн. штрафної фінансової санкції.

З урахуванням рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області № 5946/10/22-01-10-03-14 від 11.10.2013 року 29.10.2013 року Нетішинським відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102201, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 619 560,00 грн. з яких: за основним платежем - 605 943,00 грн. та за штрафними санкціями - 13 573,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу є обґрунтованими лише в частині заниження доходів внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «ВКФ Сервіс-Метал-Центр» в розмірі 8 487,49 грн., а в іншій частині вони спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Висновки відповідача про безтоварність господарської операції позивача із контрагентами ТОВ «Оллерус-Буд», ТОВ «Дельтасервіс», ТОВ «Ангестрем Континенталь», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» ґрунтуються на твердженні про те, що зазначені операції фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та їх реальний характер документально не підтверджений, у контрагентів відсутні виробничі та трудові ресурси, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети), що підтверджується актами перевірок податковими органами контрагентів позивача.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 стаття 198 цього Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів № 04/08/11 від 04.08.2011 року на реконструкцію очисних споруд Жданівського цукрового заводу, № 23/09/11 від 29.10.2011 року на проведення ремонтних робіт на цукровому заводі в м. Дубно Рівненської області, № 30/09/11 від 30.09.2011 року на технічне переоснащення монтажу металоконструкцій на об'єкті Наркевицький цукровий завод, № 03/10/11 від 03.10.2011 року робіт на реконструкцію продуктового відділення на Кобелянському цукровому заводі, № 01/11/11 від 01.11.2011 року на будівництво металургійного заводу м .Дніпропетровськ, укладених позивачем з ТОВ «Оллерус-Буд»; договір про надання послуг № 28/04/12 від 08.05.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Дельтасервіс»; договір про надання послуг № 240712 від 24.07.2012 року, укладений між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», підтверджуються первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам законодавства.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Доводи відповідача щодо наявності висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України Київської області № 157 від 22.03.2012 року є неправомірним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним. Проте, до цього переліку не входить висновок спеціаліста.

З аналогічних підстав судами першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено посилання податкового органу на протоколи допиту свідків.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості доводів актів перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 року № 0001092201 та від 29.10.2013 року № 0001102201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 617 289,00 грн., в тому числі 604 161,00 грн. за основним платежем та 13 128,00 грн. за штрафними санкціями, колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено неможливість погашення кредиторської заборгованості ТОВ «ВКФ Сервіс-Метал-Центр» в сумі 8 487,49 грн., колегія суддів погоджується з висновком судів про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ТОВ «Укренергомонтаж», внаслідок чого занижено дохід, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податку на прибуток за ІV квартал 2012 року на 8 487,49 грн. внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Нетішинське відділення відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року у справі № 822/4366/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак