Ухвала суду № 41348992, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2014 року м. Київ К/800/15895/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській областіна постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 рокуу справі№ 2а-3109/10/1370 (9104/28535/10)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ю21-Україна»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року у справі № 2а-3109/10/1370 (9104/28535/10) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Ю21-Україна» задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року у справі № 2а-3109/10/1370 (9104/28535/10) скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 01.10.2009 року № 0008051521/0.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 433 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права», п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки ТОВ «Ю21-Україна» податкової звітності з податку на додану вартість відповідачем складено акт перевірки від 12.11.2009 року № 2944/15-2/35501845, яким зафіксовано порушення п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 151 358,40 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0008051521/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 158 926,32 грн., з яких 151 358,40 грн. за основним платежем та на 7 567,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки послуги зі створення комп'ютерних програм, які позивачем надавались резиденту США ТОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент», не можна вважати переданням чи наданням авторських прав, а тому вони є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 %.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки доводи податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За змістом абзацу «а» пункту 6.5 статті 6 вказаного Закону місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»- «е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Абзацом «д» вказаного пункту передбачено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема, передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем, як виконавцем, та замовником - резидентом США ТОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент» укладено контракт від 10.03.2008 року № 02/03/08 на створення науково-технічної продукції і передачі авторських прав на неї, яким передбачено створення, відповідно до технічного завдання замовника, програмного забезпечення, як об'єкта авторського права, та передання замовнику майнових прав інтелектуальної власності (майнові права автора) на створений об'єкт, замовник в свою чергу зобов'язувався сплатити винагороду.

За даним контрактом ТОВ «Юніон Сквер Інтернет Девелопмент» набував авторські права на створену продукцію відповідно до законодавства України.

Судом апеляційної інстанції встановлено реальне здійснення господарських операцій за вказаним контрактом, що підтверджується копіями актів здавання-приймання виконаних замовлень (продукції) і передачі авторських прав на неї.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскільки укладеним контрактом не передбачено розмежування вартості робіт по створенню об'єкта інтелектуальної власності та передання авторських прав на нього, позивач правомірно всі отримані кошти відніс до послуг з передачі авторських прав, які входять до переліку абз. «д» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року у справі № 2а-3109/10/1370 (9104/28535/10) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак