Ухвала суду № 41348977, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/21849/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К. Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. у справі №704/862/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті належної одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров»ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язати виплатити компенсації, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, згідно з довідкою МСЕК №042636 від 02.09.2004 року, 1 категорії, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації, як одержувач соціальних виплат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач, 12.03.2013 року звернувся до Управління із заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі передбаченим Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач, листом №01-7-1/Б-1 від 15.04.2013 року відмовив позивачу в задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідно до підзаконних нормативно-правових актів, виплата одноразової компенсації при встановленні ІІІ групи інвалідності передбачена у розмірі 189,60 грн.

Згідно п.п. «е» п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №839 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразову компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами ІІІ групи, виплачується в розмірі 18960 тис. карбованців, що дорівнює сумі 189.60 грн.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Однак, відповідно до положень ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру різниці у компенсаціях позивачеві, застосуванню підлягає ч.2 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінетів Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю, внаслідок впливу аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті належної йому одноразової компенсації за шкоду, заподіяної здоров»ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів дійшла думки, що висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, належній оцінці досліджених доказів, та обґрунтовано застосованих нормах матеріального права до вирішення спірних правовідносин. Порушень і норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо дійде висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 р. у справі №704/862/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: підписи