Ухвала суду № 41348975, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/800/348/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-2778/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2010 № 0003341701/0/244473 та № 0003351701/0/244479 та першої податкової вимоги від 30.12.2010 № 1/18 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0000003341701/0/244473 та першу податкову вимогу від 30.12.2010 № 1/18; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Львівські автобусні заводи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, складено акт № 1071/23-2/33894928 від 30.11.2010, в якому зафіксовано порушення: п. п. 1.1, 1.2, 1.15, 1.17 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9, пп. 4.2.10, п. 4.2, ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, п. 19.2 ст. 19, пп. «а» п. 20.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 72 426,67 грн. та порушення ст. ст. 1, 2, 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», внаслідок чого донараховано податку з власників транспортних засобів на суму 1 429 грн., в тому числі за 2009 рік - 714 грн., за 2010 рік - 715 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.12.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003341701/0/244473 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників всього в сумі 217 280,01 грн., в т.ч.: 72 426,67 грн. основного платежу та 144 853,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0003351701/0/244479 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів всього в сумі 2 823,50 грн., в тому числі: 1 429 грн. основного платежу та 1 394,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

30.12.2010 відповідач виставив позивачу першу податкову вимогу № 1/18 на суму 217 718,94 грн., в тому числі по податку з найманих працівників на суму 217 280,01 грн. та по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на суму 438,93 грн.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, висновки податкового органу про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обґрунтовуються тим, що на підставі наказу № 23/1 від 20.03.2009 «Про усунення недоліків, виявлених ревізією Контрольно-ревізійного управління України у Львівській області окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 01.04.2008 по 31.09.2009», товариство провело перерахунок у вересні 2009 року зайво нарахованої заробітної плати працівникам підприємства за 2008 рік та зайвих нарахувань на зарплату. Перевіркою КРУ встановлено, що при невиконанні виробничого плану проводились нарахування премій, а також у період стихійних несанкціонованих мітингів у табелях обліку робочого часу проставлялись години повного робочого дня, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати працівникам у 2008 році. За результатами перерахунку внесені зміни в квартальній звітності по формі № 1-ДФ у період з 01.04.2008 по 31.01.2009, товариством подані уточнені дані до органів ДПС. Однак, крім вказаного, податковим органом встановлено що під час проведення перерахунку у вересні 2009 року по 242 особових рахунках платником податку, які припинили трудові відносини з таким працедавцем виникли суми заборгованості по зарплаті перед підприємством в розмірі 213 104,10 грн., оскільки попередньо нарахована сума зарплати працівникам була отримана при звільненні. Сума податку з доходів фізичних осіб з сум зайво виплаченої зарплати звільненим працівникам, змінусована підприємством що зменшує поточні нарахування податку на суму 31 965,65 грн. Уточнені місячні доходи розглянуто перевіркою, як об'єкти оподаткування окремо щодо них провадиться кінцеве оподаткування для визначення остаточної річної суми податків.

Згідно акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 01.04.2008 по 31.01.2009 № 05-21/7 від 03.02.2009, складеного Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області, встановлено, що при невиконанні виробничого плану проводились нарахування премій і доплат до заробітної плати, а також у дні стихійних несанкціонованих мітингів у табелях обліку робочого часу проставлялись години повного робочого дня, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати працівникам товариства у 2008 році на суму 7 379 210 грн. та зайвих нарахувань на заробітну плату в сумі 2 871 988 грн. та до збільшення витрат по фонду оплати праці в структурі собівартості продукції. Дані обставини також підтверджуються актом документальної перевірки служби безпеки підприємства від 12.01.2009.

На підставі наказу від 20.03.2009 № 23/1 «Про усунення недоліків, виявлених ревізією Контрольно-ревізійного управління у Львівській області окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Львівські автобусні заводи» за період з 01.04.2008 по 31.01.2009», позивачем проведено перерахунок незаконно нарахованих внутрішніх змінних загальнозаводських простоїв за період з 01.04.2008 по 31.01.2009, проведено перерахунок заробітної плати з врахуванням зауважень, висловлених в акті ГКРУ у Львівській області від 03.03.2009.

Згідно довідки про суми надмірно виплаченої заробітної плати, внаслідок перерахунку згідно наказу № 23/1 від 20.03.2009 та сплати податку з доходів фізичних осіб, сума переплати по податку з доходів фізичних осіб по 242 працівниках склала 31 965,65 грн. Факт перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 31 965,65 грн. по 242 особах підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, а саме: довідкою та виписками банку. Як вказано в акті перевірки, за результатами перерахунку позивачем внесені зміни до квартальної звітності по формі 1-ДФ за період з 01.04.2008 по 31.01.2009 та подані уточнені дані до податкового органу.

Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому порядку встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неперерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб з виплачених доходів по 242 звільнених працівниках. Натомість, відповідач підтвердив факт подання позивачем уточнених даних до податкового органу про перерахунок сум податку за результатами ревізії КРУ у Львівській області. Жодних зауважень до поданих позивачем уточнених даних податковим органом не надано.

Крім того, як вказано в акті, станом на вересень 2009 року особи, по яких здійснено перерахунок припинили трудові відносини з позивачем.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем п. п. 1.1, 1.2, 1.7, 1.15, 1.17 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок недоотримання та неперерахування до бюджету податку з зайво виплаченого доходу звільненим працівникам, які по бухгалтерському обліку рахуються як борг перед підприємством, визначених за наслідком перерахунку в розмірі 31 965, 65 грн. є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, в акті перевірки вказано про те, що суми моральної шкоди, виплачені фізичній особі за рішенням суду також підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах згідно з пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За період з 01.10.2008 по 30.06.2010 підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області стягнув з ТОВ «Львівські автобусні заводи» заборгованість із заробітної плати та інших виплат (відшкодування моральної шкоди) платникам податку пов'язаних із трудовими правовідносинами. Перевіркою встановлено, що під час погашення стягненої з позивача заборгованої зарплати та моральної шкоди, за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 по 151 особовому рахунку платників податку, які припинили трудові відносини з таким працедавцем виникли суми заборгованості (частково зарплати та моральної шкоди) перед підприємством в розмірі 251 234,90 грн., оскільки попередньо нараховані суми по особових рахунках працівників були меншими ніж відшкодовані за рішенням суду. Сума податку з доходів фізичних осіб з сум зайво виплачених доходів звільненим працівникам за рішеннями суду, які по бухгалтерському обліку рахуються як борг перед підприємством, ТОВ «Львівські автобусні заводи» не нараховані та не перераховані до бюджету в розмірі 40 227,02 грн., чим порушено вимоги п. п. 1.15, 1.17 ст. 1, пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, ст. 8, пп. 16.3.5 ст. 16, п. 19,2 ст. 19, пп. «а» п. 20.2 та п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 цього Закону платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до пп. пп. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно виконавчих листів про стягнення з ТОВ «Львівські автобусні заводи» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, компенсації та індексації у зв'язку з затримкою виплати коштів та моральної шкоди, платіжних доручень про перерахування боргу згідно виконавчих листів, судових наказів, платником виступає Головне управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до ст. 441 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на рахунок стягувача в банку або в іншій фінансовій установі чи перераховані на адресу стягувача поштовим переказом.

Згідно з пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виконавчих листів та судових наказів, грошові кошти, стягнені з позивача на користь платників податків на підставі судових рішень не є неустойкою, штрафом або пенею.

Відповідно до приписів пп. 4.3.35 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав.

Зазначеним Законом прямо не передбачено, що суми, виплачені фізичним особам за рішенням суду є об'єктом оподаткування. Враховуючи вищенаведені норми, грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження, не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, оскільки не є об'єктом оподаткування.

Враховуючи те, що грошові кошти, перераховані позивачем на депозитний рахунок виконавчої служби в порядку виконавчого провадження не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу, то позивач не є податковим агентом, оскільки він, в даному випадку, не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Крім того, враховуючи, що в судовому порядку встановлено відсутність порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0000003341701/0/244473, на основі якого була прийнята податкова вимога від 30.12.2010 № 1/18 на суму 217 280,01 грн., то судами попередніх інстанцій вірно визначено про передчасність прийняття останньої.

Зважаючи на викладене, межі перегляду, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.06.2013 слідує, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платники податків у м. Львові.

На підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платники податків у м. Львові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.І. Степашко