Ухвала суду № 41348850, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7453/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Ткач В. В., Корнєв Е. Ю. Янушкевич А. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіна постанову та ухвалуВінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 рокуу справі№ 802/4139/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОратівЛатІнвест»до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року у справі № 802/4139/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000622200 від 20.09.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ОратівЛатІнвест» з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171,00 грн., з яких, за основним платежем 546 676,00 грн. та за штрафними санкціями 113 495,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України, ст. ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог заявника заперечує.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «ОратівЛатІнвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 30.08.2013 року № 29/22/35110779, яким зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 209.15.2 п. 209.15, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 234 884,00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ всього в сумі 392 546,00 грн.; пп. 209.15.2 п. 209.15, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 29 167,00 грн.; п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим допущено помилки в поданому податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу за 4 квартал 2010 року, 4 квартал 2011 року та 3 квартал 2012 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622200 від 20.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 721 289,25 грн., в тому числі за основним платежем - 585 247,00 грн., за штрафними санкціями - 136 042,25 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171,00 грн., з яких, за основним платежем 546 676,00 грн. та за штрафними санкціями 113 495,00 грн., є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено про порушення платником пп. 209.15.2 п. 209.15, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку із віднесенням підприємством до складу податкових зобов'язань в скорочені декларації за вересень 2011 року в сумі 1 275,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 13 035,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 3 917,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 1 058,00 грн. обсягів постачання від діяльності, яка не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства та на яку не поширюється спеціальний режим оподаткування, та занижено податкові зобов'язання з ПДВ в загальній декларації (по якій здійснюються розрахунки з бюджетом) за вказані вище податкові періоди.

В обґрунтування завищення позивачем податкових зобов'язань, зокрема, за грудень 2012 року в сумі 9 882,00 грн., перевіряючими зазначено, що підприємством віднесено до складу податкових зобов'язань в скорочену декларацію з ПДВ обсяг постачання, в т.ч. ПДВ відповідно до податкової накладної № 21/2 від 19.12.2012 року за реалізацію жому на суму 59 295,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9 882,50 грн. Перевіркою знято з скороченої декларації за грудень 2012 року зазначену суму та перенесено до загальної декларації у зв'язку з тим, що у ТОВ «ОратівЛатІнвест» на останній день перевіряємого періоду (31.12.2012 року) відсутній КВЕД 15.85.0 - виробництво цукру, а жом - це супутня продукція від переробки цукрових буряків.

Враховуючи положення п. п. 209.15, 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що реалізація позивачем жому на суму 59 295,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 882,00 грн., підлягає включенню до скороченої декларації та не порушує приписів Податкового кодексу України, оскільки жом є результатом переробки буряку, який вирощувався платником податку, а тому відсутність в свідоцтві КВЕД 15.83.0 не є порушенням вказаних норм законодавства.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що TOB «ОратівЛатІнвест» порушило вимоги ст. ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України при взаємовідносинах з ТОВ «КБО-Агро» на суму 100 174,00 грн. (серпень 2011 року - 77 640,00 грн., вересень 2011 року - 22 534,00 грн.), з ФОП ОСОБА_8 на суму 1 009,23 грн., що зумовило заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки техніки № 32 від 19.07.2011 року, укладеного між позивачем та TOB «КБО-Агро», підтверджується первинним документами, зокрема, податковими та видатковим накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення посилань податкового органу на акт перевірки № 2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013 року, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Підставою для висновків податкового органу про неправомірне формування TOB «ОратівЛатІнвест» податковою кредиту внаслідок здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_8 став зміст акта перевірки № 711-1701-2453015536 від 04.12.2012 pоку про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_8

Разом з тим, вказана перевірка проведена щодо правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість з контрагентами ТОВ «Фокінс» за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, ТОВ «Стейдпрод» за березень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року, ТОВ «Бімар» за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено порушення позивачем вищенаведених положень законодавства, а зі змісту акта перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013 року вбачається, що реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «ОратівЛатІнвест» не перевірялась.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для збільшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість щодо взаємовідносин з ТОВ «КБО-Агро» та з ФОП ОСОБА_8

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій з вказаними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Перевіркою також встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2010 року в сумі 379 540,00 грн., а саме: на порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, підприємством безпідставно завищено значення рядків 23.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року в сумі 317 121,00 грн. та рядка 23.3 в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

Проведеною перевіркою встановлено також, що на порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством по рядку 23 відображено суму 436 943,00 грн., в тому числі рядок 23.3 в значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 попереднього звітного періоду.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.08.2010 року № 2275-VI особливий порядок визначення бюджетного відшкодування податку на додану вартість застосовується з 16.06.2010 року до 01.01.2011 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено доводи відповідача про завищення значення рядків 23.3 податкових декларації з ПДВ за серпень та жовтень 2010 року, оскільки наведене спростовується реєстром податкових накладних по уточненим розрахункам за січень, березень і квітень 2010 року, що були поставлені до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в серпні 2010 року.

В акті перевірки зазначено, що за травень 2011 року підприємство подає до податкового органу податкову декларацію з ПДВ вх. № 4789 від 20.06.2011 року, де по р. 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» сума ПДВ поставлена 96 776,00 грн., в тому числі значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду 95 120,00 грн. (р. 21.1), тоді як в декларації з ПДВ за квітень 2011 року (вх. 4352 від 25.05.2011 року) рядок 20.2 відсутній, в декларації стоїть знак (-), проведеною перевіркою податкової декларації з додатками за травень 2011 року, реєстру отриманих податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, не підтверджено суму ПДВ 96 776.00 грн. за травень 2011 року по рядку 21 податкової декларації.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, призвели до порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», адже підприємством безпідставно проставлено по рядку 21 податкової декларації за травень 2011 року ПДВ 96 776,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що TOB «ОратівЛатІнвест» 02.03.2011 року подано два уточнюючі розрахунки: за травень і липень 2008 року, по яких сума податкового кредиту за вказані періоди уточнена до збільшення: 891 819,00 грн. (податкова накладна № 3424 від 22.05.2008 року TOB «Цеппелін Україна»; 83 475,00 грн. (податкова накладна № 3820 від 24.07.2008 року TOB «Цеппелін Україна»).

Сума податкового кредиту за податковою накладною № 3424 зарахована в рахунок погашення податкового боргу (рядок 8.3 уточ. розрахунку); сума податкового кредиту за податковою накладною № 3820 зарахована частково в рахунок погашення податкового боргу (рядок 8.3 уточ. розрахунку), а решта - 92 055,00 грн. - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Дана сума включена TOB «ОратівЛатІнвест» до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

В акті перевірки зазначено, з питання достовірності сум податкового кредиту задекларованого в даних уточнюючих розрахунках, проведена позапланова виїзна перевірка за травень та липень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 02/23/35110779 від 01.04.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092320 від 15.04.2011 pоку, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 1 075 294, 00 грн. та № 0000112320 від 04.07.2011 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 245 810,00 грн.

З посиланням на ст. ст. 72, 254 Кодексу адміністративного судочинства України судами першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено вказані доводи, оскільки постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року у справі № 2а/0270/4283/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року, скасовано вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності порушень чинного законодавства, за наслідком виявлення яких товариству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171,00 грн., в т.ч. за основним платежем 546 676,00 грн., за штрафними санкціями 113 495,00 грн., відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року у справі № 802/4139/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак