Ухвала суду № 41346902, 12.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/1009/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Музика Я.М. Провадження № 11-кп/789/314/14 Доповідач - Комендат Р.Т.Категорія - ч.2 ст.355 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Комендата Р.Т.

суддів - Стадник О. Б., Тиха І. М.,

при секретарі Дмитрів О.М.,

за участі прокурора Кривко Н.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_7, заступника прокурора Тернопільської області Антюка І.П. та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 вересня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахується з часу його затримання з 19 березня 2013 року, зарахувавши строк перебування під вартою у строк відбуття покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній у виді тримання під вартою.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахується з часу його затримання з 19 березня 2013 року, зарахувавши строк перебування під вартою у строк відбуття покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній у виді тримання під вартою.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Прага, Чехія та жителя АДРЕСА_4, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_5, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, в силу ст.89 не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахується з часу його затримання з 19 березня 2013 року, зарахувавши строк перебування під вартою у строк відбуття покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередній у виді тримання під вартою.

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь державного бюджету - 1247 грн. 50 коп. судових витрат.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, в березні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_7, в усній формі, домовилися про ремонт квартири останнього, яка знаходиться в АДРЕСА_1, тобто між вказаними особами виникли цивільно-правові відносини, так як у відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

На виконання вказаної домовленості, ОСОБА_4, ОСОБА_8 в складі інших працівників, протягом березня 2011 року проводили ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_7

По закінченні ремонтних робіт, ОСОБА_7 з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за виконані роботи не розрахувався, оплату не провів.

Приблизно в першій декаді лютого 2013 року за невстановлених слідством обставин, в ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник злочинний намір, направлений на примушування ОСОБА_7 виконати цивільно-правове зобов'язання щодо оплати виконання ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 на суму 2000 дол. США, з погрозою вбивства, та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 07 лютого 2013 року близько 18 год. ОСОБА_5 прийшов до потерпілого ОСОБА_7, за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, і пред'явив йому вимогу про повернення строком до 09 лютого 2013 року грошових коштів в сумі 2 тисячі доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 15986 гривень, за проведений ремонт квартири. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, тобто проведення оплати за ремонт квартири ОСОБА_7, 09 лютого 2013 року близько 11 год. ОСОБА_5 знову прийшов до потерпілого за місцем його роботи в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6», що за адресою: АДРЕСА_6, з вимогою повернення коштів.

Так, 14 лютого 2013 року близько 11 год., ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_5, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на примушування ОСОБА_7 виконати цивільно-правове зобов'язання щодо оплати виконання ремонтних робіт за проведений ремонт в квартирі АДРЕСА_1, прийшли до потерпілого ОСОБА_7 за місцем його роботи в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6», що за адресою: АДРЕСА_6, де ОСОБА_8 запитав в останнього, чи є гроші. Почувши відповідь потерпілого ОСОБА_7, що ніяких грошей він нікому не винен, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 накинулися на нього, а саме ОСОБА_4 зловив його за ліву руку, а ОСОБА_5 за праву руку і не відпускали, таким чином, спричиняючи йому фізичний біль. В цей час ОСОБА_8, взявши з собою скотч-стрічку, почав з силою намотувати її кругом шиї та по обличчі потерпілого ОСОБА_7, спричиняючи при цьому йому сильну фізичну біль та, придушуючи за шию, не давав можливість вільно дихати. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повалили його на підлогу, де продовжували тримати за руки та викручували їх так, щоб він не міг піднятися із підлоги, а ОСОБА_8 наніс йому шість ударів ногами в різні ділянки тіла, а саме в тулуб, в спину, в ноги та руки. Після цього, ОСОБА_8 взяв рулон із упакувальною плівкою та почав намотувати її кругом шиї та по обличчі потерпілого ОСОБА_7, спричиняючи при цьому йому сильну фізичну біль та удушення. Надалі, продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 вказаним рулоном із упакувальною плівкою наніс два удари в область обличчя потерпілого ОСОБА_7, спричинивши йому своїми діями сильний фізичний біль. Приблизно через 15 хвилин ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вибігли із приміщення вказаного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», при цьому ОСОБА_8 повідомив, що вони ще по нього повернуться.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, в потерпілого ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи № 207 від 19 березня 2013 року, виявлено садно в правій привушній ділянці, сліди загоєння саден правих вушної часточки, щоки і виличної ділянки, слід загоєння тріщини шкіри в ділянці червоної облямівки правої половини верхньої губи, слід загоєння садна на передній поверхні правого надпліччя, синці на передній поверхні нижньої третини шиї, зовнішній поверхні середньої третини правого плеча і тильній поверхні лівої кисті в п'ястковій ділянці, нижнє-внутрішнього квадранту лівої сідниці та на зовнішній поверхні середньої і нижньої третин правої гомілки, що є легкими тілесними ушкодженнями, а також закритий перелом 4-ої п'ясткової кістки лівої кисті, що в клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше 21 дня) розладом здоров'я та є тілесними ушкодженнями середнього ступеня тяжкості.

Крім цього, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на примушування ОСОБА_7 виконати цивільно-правове зобов'язання щодо оплати виконання ремонтних робіт за проведений ремонт, в період з 14 лютого-2013 року по 19 березня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 неодноразово телефонували до ОСОБА_7 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 2 тисячі доларів США, при цьому 13 березня 2013 року в телефонній розмові ОСОБА_4 почав погрожувати йому спричиненням фізичного насильства у випадку не повернення грошових коштів, а саме повідомив, що він розіб'є йому голову.

Надалі, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на примушування ОСОБА_7 виконати цивільно-правове зобов'язання 14 березня 2013 року близько 11 год., коли потерпілий ОСОБА_7 перебував неподалік свого магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що по АДРЕСА_6, до нього підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_8, який повідомив, що потрібно повертати їм гроші. Цього ж дня, у вечірню пору, до потерпілого ОСОБА_7 приходив, ОСОБА_4, який запитував про повернення грошей.

Так, 19 березня 2013 року близько 11 год. під час проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_7, попередньо домовившись із ОСОБА_4 про зустріч, перебуваючи в салоні свого автомобіля НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 тисячу доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 7993 гривні, який у нього вимагали ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Після цього, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 були затримані працівниками міліції.

В апеляційних скаргах :

- потерпілий ОСОБА_7 просить вирок Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року скасувати з підстав однобічності та неповноти судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та ухвалити новий вирок, яким визнати винними: ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.189 КК України та призначити йому відповідне покарання, ОСОБА_5 за ч.3 ст.189 КК України та призначити йому відповідне покарання, ОСОБА_6 за ч.3 ст.189 КК України та призначити йому відповідне покарання.

Апелянт зазначає, що зміна обвинувачення з ч.3 ст.189 КК України на ч.3 ст.355 КК України є безпідставною і не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно до досліджених у суді доказів, зокрема протоколів про результат зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем з номерів телефонів, якими користувались ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у розмовах підсудних з потерпілим, останній жодного разу не визнав власного зобов'язання перед ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по сплаті їм грошових коштів за проведенні ними ремонтні роботи у квартирі потерпілого. Крім того, посилання суду на покази свідків, які у судовому засіданні вказали на те, що між підсудними і потерпілими існувала домовленість про оплату грошових коштів за проведені ремонтні роботи у квартирі потерпілого не відповідає дійсності і підтверджується тим, що жоден з допитаних у суді свідків не був присутнім при тому, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 домовлялись з потерпілим про оплату їх праці за проведення ремонтних робіт. Жодних інших доказів того, що між підсудними та потерпілим існувала зазначена вище домовленість про оплату за проведення ремонтних робіт у процесі досудового слідства та під час судового розгляду здобуто не було.

- заступник прокурора Тернопільської області просить вирок суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та ухвалити новий вирок і призначити покарання:

ОСОБА_4 за ч.3 ст.355 КК України на 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_9 за ч.3 ст.355 КК України на 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_6 за ч.3 ст.355 КК України на 5 років позбавлення волі;

Вказує, що з показів потерпілого, зазначених у вироку суду, вбачається, що під час вчинення стосовно нього неправомірних дій обвинуваченими, обвинувачений ОСОБА_6 здушував його шию руками та скотчем і ці дії потерпілий сприймав як реальну загрозу своєму життю.

Мотивуючи своє рішення про відсутність в діях обвинувачених насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого судом не було взято до уваги той факт, що згідно п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До них відноситься, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Таким чином, судом дано невірну оцінку здобутим у судовому засіданні доказам, в результаті чого невірно кваліфіковано злочинні дії обвинувачених за ч.2 ст.355 КК України, а не за ч.3 ст.355 КК України.

В доповненні до апеляційної скарги заступник прокурора області старший радник юстиції І. Антюк просить скасувати ухвалу Бережанського районного суду від 23 вересня 2014 року про застосування стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2014 році», мотивуючи тим, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам провадження та не правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність відносно засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.355 КК України, що потягло незаконне застосування до засуджених ЗУ «Про амністію у 2014 році», згідно якого вони були звільненні від відбуття покарання за ч.2 ст.355 КК України. Також, застосовуючи ЗУ «Про амністію у 2014 році» стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_6 суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства застосувавши амністію до осіб, вирок відносно яких не набрав законної сили.

Зазначає, що на час подання апеляційної скарги прокуратурі області не було відомо про застосування стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2014 році».

- обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення за ч.2 ст.355 КК України просить даний вирок змінити, застосувавши ст.69 КК України, врахувавши його стан здоров'я згідно представлених довідок та пом'якшити призначене покарання, а також просить притягнути до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_7 за дачу неправдивих свідчень.

Заслухавши суддю-доповідача, в дебатах: прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненням до неї з підстав викладених у ній і заперечив щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечує проти апеляційних скарг прокурора і потерпілого ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечують щодо апеляційних скарг прокурора і потерпілого ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження і провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненням прокурора підлягає до задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та обвинувального вироку від 01 вересня 2014 року суд першої інстанції вірно встановив обставини кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, передбаченого ч.3 ст.355 КК України - як примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.

Дані висновки суду першої інстанції перевірені судом апеляційної інстанції ґрунтуються на таких доказах:

- показаннях потерпілого ОСОБА_7, свідків - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які пояснили, що обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 спричинили потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження та погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я останнього і вимагали у нього 2000 дол. США;

- показаннях свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які показали, що ОСОБА_4, ОСОБА_6 разом з іншими працівниками виконали ремонт у квартирі потерпілого ОСОБА_7, за що останній повинен був розрахуватися за виконані роботи в сумі 2000 дол. США, однак тривалий час цього не робив, придумуючи різні причини , щоб не віддавати гроші;

-протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, у якому зафіксовано факт передачі ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 1000 дол. США;

- протоколу про результати ауді - відеоконтролю особи, у якому зафіксовано розмову між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 під час якої вони обговорювали умови передачі грошових коштів;

- протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем, з номерів телефонів, якими користувалися ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в яких зафіксовано факти вимагання повернення грошових коштів за проведений ремонт в помешканні потерпілого ОСОБА_7 та погрози у його адресу зі сторони вищевказаних осіб;

- висновку експерта №207 від 19 березня 2013 року, з якого слідує, що виявлений у ОСОБА_7 закритий перлом четвертої п'ясткової кістки лівої кисті в клінічному перебігу супроводжується тривалим (більше 21 дня) розладом здоров'я та за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; синці, садна та тріщини шкіри на обличчі ОСОБА_7 є легкими тілесними ушкодженнями. Крім того, у ОСОБА_7 виявлені синці на передні поверхні нижньої третини шиї, які не були небезпечними для життя останнього;

- висновку експерта №144 від 20 березня 2013 року, з якого вбачається, що кров на шматках щільної плівки, трьох фрагментах харчової пакувальної плівки може походити від особи, для крові якої властивий антиген Н, що не виключає можливості належати крові самому потерпілому ОСОБА_7 та інших доказів встановлених судом.

Таким чином, з показів потерпілого ОСОБА_7, зазначених у вироку суду першої інстанції встановлено, що під час вчинення стосовно нього неправомірних дій обвинуваченими, обвинувачений ОСОБА_6 здушував його шию руками та скотчем і ці дії потерпілий сприймав як реальну загрозу своєму життю, а свідок ОСОБА_12 показала суду, що 14.02.2013 року, коли вона зайшла у магазин, то побачила, що син непритомний і в нього на шиї і обличчі були сліди пальців рук .

Разом з тим, вірно встановивши обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, суд першої інстанції дав їм невірну правову оцінку та неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, перекваліфікувавши дії обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на ч.2 ст.355 КК України, необґрунтовано мотивуючи своє рішення про відсутність в діях обвинувачених насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого в момент його заподіяння. При цьому, суд не взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верхового суду України від 06 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зокрема п.9 згідно з яким небезпечне для життя чи здоров'я насильство (ст.187, частина третя ст.189 КК України) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження,що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід віднести, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

За таких обставин, апеляційні доводи прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції та його скасування через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою невірну кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.355 КК України та призначене покарання - обґрунтовані та підлягають до задоволення, а тому вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 вересня 2014 року, у відповідності до вимог ст.ст.413, 414 КПК України слід скасувати та постановити новий вирок відповідно до п.3 ч.1 ст.407, ч.1 ст.421 КПК України.

Також підлягають до задоволення апеляційна скарга прокурора про скасування ухвал Бережанського районного суду від 23 вересня 2014 року про застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Закону України «Про амністію у 2014 році», на підставі якого їх звільнено від покарання, призначеного вироком Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року за ч.2 ст.355 КК України у виді 3-ох років позбавлення волі, з таких підстав.

Суд першої інстанції звільняючи обвинувачених ОСОБА_4 на підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2014 році» та ОСОБА_8 на підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» від покарання призначеного їм за вироком Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року за ч.2 ст.355 КК України у виді 3 - ох років позбавлення волі, виходив з того, що злочин вчинений ними не відноситься до категорії тяжких або особливо тяжких відповідно до ст.12 КК України та не пов'язаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, що не відповідає фактичним обставинам справи, які встановив суд першої інстанції у своєму ж вироку, що потягло за собою неправильну кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.355 КК України. Крім цього, застосовуючи ЗУ «Про амністію у 2014 році» стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд першої інстанції допустився порушення процесуального законодавства, застосувавши амністію до осіб, вирок відносно яких не набрав законної сили.

Крім цього, статті перша та друга ЗУ «Про амністію у 2014 році» не передбачають можливості звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України та засуджених за будь-які злочини, які поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули менше однієї четвертої призначеного строку основного покарання.

Не зважаючи на це, суд першої інстанції встановивши у фабулі вироку те, що обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вчинили тяжкий злочин, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7, який органом досудового слідства вірно кваліфікований за ч.3 ст.355 КК України перекваліфікував їхні дії на ч.2 ст.355 КК України та з цих підстав незаконно застосував амністію до ОСОБА_4 і ОСОБА_8

Враховуючи докази здобуті в ході досудового та судового слідства, згідно з якими дії обвинувачених кваліфікуються за ч.3 ст.355 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 в частині визнання винними обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.189 КК України та призначення їм відповідного покарання.

Також колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 щодо застосування до нього ст.69 КК України, оскільки судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинення злочину та особи винного.

Таким чином, сукупністю доказів здобутих в ході досудового слідства, судового слідства суду першої та апеляційної інстанції обґрунтовано доводиться вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, вчинене за попередньою змовою групою осіб із погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.

Разом з тим, колегія суддів виключає із обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 кваліфікуючу ознаку, з погрозою вбивства потерпілого ОСОБА_7, запропоновану прокурором в обвинувальному акті , оскільки вона не ґрунтується на здобутих доказах.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, колегія суддів, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, даних щодо осіб обвинувачених, обставин, що впливають на міру покарання і вважає за необхідне призначити їм покарання в мінімальній межі санкції ч.3 ст.355 КК України у виді позбавлення волі, що буде необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, колегія суддів враховує, що обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вчинили тяжкий злочин, вину не визнають, ОСОБА_4 раніше не судимий, не працює, хворіє хронічним алкоголізмом, позитивно характеризується; ОСОБА_5 - відповідно до ст.89 КК України є не судимим, не працює, хворіє хронічним алкоголізмом, зареєстрований КУТОР «Обласний центр профілактики та боротьби зі Снідом» з діагнозом Z 21, має хвору матір, за якою потрібний сторонній догляд, позитивно характеризується; ОСОБА_6 - відповідно до ст.89 КК України є не судимим, позитивно характеризується, не працює, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, є опікуном над особою престарілого віку. Обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, куруючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419-421 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИла:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області з доповненням задовольнити.

Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 01 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.2 ст.355 КК країни - скасувати та постановити новий вирок.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня звернення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання, строк тримання під вартою з 19 березня 2013 року по 23 вересня 2014 року включно.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою і строк відбуття покарання рахувати з 19 березня 2013 року.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня звернення вироку до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання, строк тримання під вартою з 19 березня 2013 року по 23 вересня 2014 року включно.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року за ч.2 ст.355 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» - скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» - відмовити.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання за вироком Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року за ч.2 ст.355 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» - скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році» - відмовити.

В решті вирок Бережанського районного суду від 01 вересня 2014 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та, ОСОБА_6 - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

підпис підпис підпис

Судді: Р.Т.Комендат І.М.Тиха О.Б.Стадник

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.Т. Комендат