Ухвала суду № 41343560, 07.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/310/2014(м)

263/13864/13-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Папаценко П.І.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

05 березня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Кузнецові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі виділені матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В с т а н о в и л а :

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В межах позовних вимог ОСОБА_3 в розмірі 320000 грн. вжито заходи забезпечення її позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «LEXUS ES 350», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать ОСОБА_2

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Зокрема вказує, що про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 25 жовтня 2007 року позики їй стало відомо при отриманні позовної заяви ОСОБА_3

Вважає, що судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову за відсутністю доказів наявності спору між нею і позивачкою та за відсутністю доказів факту отримання нею грошових коштів, оскільки до позовної заяви ОСОБА_3 не додано письмових документів, які б свідчили про отримання саме відповідачкою ОСОБА_2 у борг грошових коштів в сумі 320000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду про забезпечення позову скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, заперечення позивачки ОСОБА_3 і її представника - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду про забезпечення позову - залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а також змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «LEXUS ES 350», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд відповідно до ст.151 ЦПК України, вжив заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначені у статті 152 ЦПК України, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб. Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно роз'яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (далі Постанова), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з п.7 Постанови в мотивувальній частині суд зобов'язаний зазначити мотиви, із яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, ОСОБА_3 подано позовну заяву до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з вимогами матеріального характеру, а саме: про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в розмірі 320000 грн. за договором позики від 25 жовтня 2007 року, укладеного між позивачкою та відповідачем ОСОБА_7 Даний договір позики укладено у період шлюбу відповідачів.

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Як передбачено ч.3, ч.6 ст.154 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, накладений арешт на квартиру та автомобіль не перешкоджає відповідачці ОСОБА_2 користуватися належним їй майном, міри щодо вилучення автомобіля або заборони користуватися ним судом не приймалось, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Наведені в апеляційній скарзі доводи з урахуванням зазначеного не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняти рішення щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Л.І.Песоцька

Судді: Т.Б.Ткаченко

Є.Є.Мальцева