Вирок № 41343490, 12.11.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10422/13-к

1-кп/243/32/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

судів Чемодурової Н.О.,

Руденко Л.М.,

за участю: секретаря Карпенко О.Д.,

прокурора Гавриш І.П.,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 1-кп/243/28/2014 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 15 ч. 2, 115 ч. 1, 289 ч. 1, 185 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На початку 2013 року, більш точної дати і часу в ході досудового та судового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7, діючи умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав вогнепальну зброю пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. промислового виготовлення іноземного виробництва (Туреччина), який є короткоствольною, гладкоствольною ручною зброєю - самозарядним пістолетом, та став незаконно зберігати за місцем свого мешкання у АДРЕСА_2

10 серпня 2013 року приблизно 09 години 00 хвилин ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, на своєму автомобілі ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1 приїхав за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_3 при цьому на автомобілі заїхав на території двору вищевказаного будинку.

В указаному місці в зазначений час у ОСОБА_7 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_5 на фоні неприязних відносин до останнього. З цією метою ОСОБА_7 підійшов до водійських дверей даного автомобіля, а ОСОБА_5, який знаходився в салоні почав відчиняти двері з метою вийти із автомобіля. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_7 дістав правою рукою із-за пояса штанів з заду пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А., який являється вогнепальною зброєю, та через відкрите вікно водійських дверей навів пістолет в область розташування життєво важливих органів - голову ОСОБА_5 Після чого ОСОБА_7 діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_5, зробив один прицільний постріл в область лівого ока останнього, поціливши у внутрішній кут лівого ока, від чого ОСОБА_5 відхилило у бік пасажирського сидіння. Після чого ОСОБА_5 закрив правою рукою своє обличчя, намагаючись його захистити. В цей час ОСОБА_7 зробив один постріл в праве передпліччя. Після цього ОСОБА_5 через передні пасажирські двері виліз із салону автомобіля та почав втікати по ґрунтовій дорозі, а ОСОБА_7 діючи умисно, продовжуючи свої дії, з метою заподіяння смерті ОСОБА_5, намагався його наздогнати, при цьому зробив прицільний постріл в область спини останнього. Однак ОСОБА_7 ОСОБА_5 не наздогнав. Таким чином, ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, не залежних від його волі, оскільки ОСОБА_5 утік.

Навмисними діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_5 були спричиненні травматичні поранення правого передпліччя, задньої поверхні грудної клітки праворуч, чужорідне тіло грудної клітки, вогнепальне сліпе поранення внутрішнього кута лівого ока, відрив нижньої повіки з ураженням зорового нерву, чужорідне тіло лівої гайморової пазухи, перелом нижньої стінки орбіти лівого ока, рубцева деформація нижнього повіка ліворуч, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступеня тяжкості.

10 серпня 2013 р. близько 09 години 15 хвилин ОСОБА_7, знаходився за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1, де у дворі стояв автомобіль ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_7, який належить ОСОБА_5 В указаному місці в зазначений час у ОСОБА_7 виник умисел направлений на незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем. З метою досягнення свого злочинного наміру ОСОБА_7, діючи умисно, підійшов до автомобіля, скористався тим, що двері автомобіля не замкнені, проник в салон, де сів за кермо автомобіля, за допомогою ключів, які знаходилися у замку живлення, завів його та незаконно заволодів транспортним засобом, після чого з місця злочину зник, а викраденим розпорядився за своїм розсудом, чим спричинив матеріальний збиток на загальну 6664 грн.

10.08.2013 року після незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 поклав вищевказаний пістолет собі під ремінь за пояс с заду та намагався сховатися з ним, тим самим незаконно носив при собі.

Після того, як працівниками міліції був затриманий ОСОБА_7 і доставлений до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, останній, не маючи можливості надалі зберігати у себе пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А., надав його працівникам міліції, які 10.08.2013 року в період часу з 13-10 годин до 13-30 годин в приміщенні кабінету №311 Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області в ході проведення огляду місця події вилучили у ОСОБА_7 пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. промислового виготовлення іноземного виробництва (Туреччина), який є короткоствольною, гладкоствольною ручною зброєю - самозарядним пістолетом, який ОСОБА_7 незаконно зберігав за місцем свого мешкання без передбаченого законом дозволу.

10 серпня 2013 року приблизно 09 години 30 хвилин ОСОБА_7 знаходився в автомобілі ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, на відстані 500 метрів від річки Сіверський - Донецьк і на відстані 1,5 кілометрів до села Піскунівка, Слов'янського району, яким він раніше незаконно заволодів. Тут у ОСОБА_7 виник умисел на таємне викрадення майна, яке належить ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 в зазначений час у вищевказаному місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, а саме: мобільний телефон «Samsung SGH B200» ІМЕЙ: НОМЕР_8, вартістю 166,25 гривень; сім-карту оператора МТС с номером абоненту НОМЕР_9, яка матеріальної цінності не представляє; портмоне для документів, який матеріальної цінності не представляє; візитну карту «Послуги автокрана», яка матеріальної цінності не представляє; дисконтну картку на заправку «Паралель», яка матеріальної цінності не представляє; дві кредитні карти «ПриватБанку», які матеріальної цінності не представляє; технічний паспорт на автомобіль ВАЗ-21063 на ім'я ОСОБА_8, який матеріальної цінності не представляє; водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_5, яке матеріальної цінності не представляє; тимчасовий технічний паспорт на автомобіль ВАЗ-2101 на ім'я ОСОБА_5, який матеріальної цінності не представляє; технічний паспорт на автомобіль ВАЗ-2101 на ім'я ОСОБА_9, який матеріальної цінності не представляє; грошові кошти на загальну суму 700 грн.; страховий полюс на ВАЗ 2101, який матеріальної цінності не представляє, після чого з місця злочину зник, а викраденим розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 866, 25 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 289 ч. 1, 185 ч. 1 КК України свою вину не визнав, по ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 - визнав частково, пояснивши суду, що він з часу переїзду до села Рай-Олександрівка у 2007 році знайомий з ОСОБА_5 як із мешканцем села, декілька разів брав у ОСОБА_5 м'ясо, в тому числі і в борг. Останні три роки він перебував у конфлікті з ОСОБА_5 з-за грошей, так, як у нього зламався автомобіль, він вирішив придбати інший, але грошей на придбання автомобіля у нього не вистачало, він позичив у ОСОБА_5 8000,00 грн. під проценти. Розписки про позику грошей вони не укладали. Він спочатку повертав борг, а коли залишилося виплатити два останні місячні платежі відповідно 1200,00 грн. та 1100,00 грн., він припинив повернення боргу у зв'язку із як відсутністю у нього грошей, так і у зв'язку з тим, що, підрахувавши суму повернутих грошей, став вважати, що борг повернув. Це було наприкінці 2010 року. В січні 2011 року він виплатив ОСОБА_5 2300,00 грн., але ОСОБА_5 йому сказав, що у зв'язку із затримкою виплати боргу він йому нараховує штраф 8000,00 грн. із розрахунку 200,00 грн. за кожен день прострочення платежу. Він погодився виплачувати ці гроші, так, як не бажав сваритися з ОСОБА_5, у якого мати працює паспортистом в сільській раді. Також ОСОБА_5 погрожував йому виникненням проблем у разі неповернення грошей, казав, що у нього є друзі в міліції. ОСОБА_5 два роки поспіль забирав у нього зерно, яке він отримував від надання в оренду свого земельного паю. Він не звертався до правоохоронних органів із заявою про неправомірні дії ОСОБА_5. На початку 2013 року він придбав пістолет для власного користування, сім'я про придбання ним пістолету не знала. Він знав про те, що для купівлі пістолету потрібен дозвіл, у нього такого дозволу не було. Пістолет він таємно зберігав у себе в спальні. 10.08.2013 року йому зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що він через 15 хвилин приїде до нього додому для того, щоб забрати отримане ним на пай зерно. Він вирішив налякати ОСОБА_5, дочекався коли ОСОБА_5 заїде до нього до двору, лівою рукою смикнув за двері воріт щоб вони зачинилися, а ногою притримав їх щоб не відчинилися. Правою рукою він навів на ОСОБА_5 пістолет з метою налякати того, бажав показати ОСОБА_5 пістолет, налякати і зупинити його обирання, але у зв'язку з тим, що рука була загіпсована, він автоматично здійснив постріл в ОСОБА_5, який знаходився в своєму автомобілі. Після пострілу він пригнувся для того, щоб роздивитися куди саме в ОСОБА_5 влучив, зрозумів, що влучив ОСОБА_5 в ліве око, але ОСОБА_5 схопив його, сам потягнувся до правої двері автомобіля і затягнув його до автомобіля, став вибивати у нього з руки пістолет. Він здійснив ще два постріли, після чого ОСОБА_5 вискочив з автомобіля через передні праві двері пасажира і збіг з його двору. Він не став переслідувати ОСОБА_5, залишившись у своєму дворі. Він злякався самосуду з боку ОСОБА_5 та його родичів, сів за кермо автомобіля ОСОБА_5, завів автомобіль ключем, який був у замку живлення, та поїхав до м. Слов'янська в міліцію. Пістолет він узяв з собою. По дорозі він зупинився і вирішив зняти з автомобіля причеп, який заважав йому їхати. Знявши причеп він скинув його до яру, а сам продовжив рух на автомобілі. В подальшому у автомобіля закіпів радіатор і він був змушений залишити автомобіль біля села Стародубівка. Перед тим, як залишити автомобіль ОСОБА_5, він з метою зберегти від викрадання, вилучив з автомобіля та узяв із собою портмоне, документи на автомобіль, гроші, телефон і пішов пішки до міліції. Автомобіль залишив з відчиненими дверцями та ключем у замку живлення. По дорозі він розмовляв по телефону із братом ОСОБА_5, розповів йому де залишив автомобіль ОСОБА_5 та причеп. Коли він підходив до міста Миколаївка, то йому на телефон ОСОБА_5 зателефонував підполковник міліції і запропонував зустрітися і в подальшому доставити його до міліції. Він погодився. Потім він зустрівся із працівником міліції, був доставлений до Слов'янського МВ УВМС України, де написав явку з повинною. Сам він повідомити міліцію не міг, так, як був без окулярів і не бачив цифри на телефоні. Пістолет купив для самозахисту, так, як у нього немає грошей, свою вину за ч. 1 ст. 263 КК України не визнає тому, що пістолет переносив з метою не залишити вдома, без мети його подальшого використання. За ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України визнає себе винним в тому, що дійсно травмував ОСОБА_5, але вбивати його не хотів. За ст. 289 ч. 1 КК України не визнає свою вину тому, що у нього не було іншого транспортного засобу для того, щоб дібратися до міліції, ОСОБА_5 йому доручення на керування автомобіля не давав. За ст. 185 ч. 1 КК України свою вину не визнає, так, як нічого у ОСОБА_5 не крав, взяв гроші та документи, мобільний телефон тільки з метою зберегти їх від розкрадання сторонніми особами. Скільки у ОСОБА_5 було грошей він не рахував, тільки в селі Стародубівка він на гроші ОСОБА_5 купив собі цигарок. Користався телефоном ОСОБА_5 з тієї причини, що власний телефон забув вдома. У нього є навики звернення з вогнепальною зброю, він два роки служив стрільцем в Армії. Цивільні позови як прокурора, так ОСОБА_5 не визнає, у нього відсутні гроші для їх сплати. Просить його строго не карати, врахувати те, що він є багатодітним батьком, а дружина сама, без нього, не зможе належним чином утримувати дітей.

Суд не приймає показання ОСОБА_7 в частині того, що він не вчиняв вказаних кримінальних правопорушень, так, як ці показання суперечать іншим наявним у справі доказам, вважає їх такими, що надані обвинуваченим з метою уникнення відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 289 ч. 1, 185 ч. 1 КК України, та часткове визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України, винуватість ОСОБА_7 у придбанні, зберіганні, носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, закінченому замаху на вбивство, тобто закінченому замаху на навмисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, незаконному заволодінню транспортним засобом, таємному викраденню чужого майна (крадіжці), підтверджується наступними доказами:

На досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту 11.08.2013 року ОСОБА_7 в присутності захисника на місці події показав наступне: 10.08.2013 року біля 8 години йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що через 15 хвилин приїде до нього до дому. Він, чекаючи ОСОБА_5, пройшов до будинку, де з коробки з полки узяв пістолет та поклав його собі під брюки с заду, після чого вийшов до двору. Коли через 15 хвилин на автомобілі приїхав ОСОБА_5 та заїхав задом до його двору, він підійшов до ОСОБА_5, який сидів на місці водія та відчиняв двері автомобіля, витяг пістолет правою рукою, навів його в область обличчя ОСОБА_5 і в цей час здійснився самовільний постріл, після якого ОСОБА_5 двома руками закрив ліве око. Він зрозумів, що потрапив кулею ОСОБА_5 у ліве око. Він лівою рукою здійснив спробу убрати руки ОСОБА_5 для того, щоб подивитися на травму, але ОСОБА_5 нахилився і за інерцією потягнув його за собою, він упав на ОСОБА_5 і в цей час трапилися ще два самовільні постріли. ОСОБА_5 через пасажирські двері виліз з автомобілю та побіг в напрямку ферми, а він встав з автомобіля через двері водія і побіг за ОСОБА_5, потім повернувся, скористався тим, що ключі від автомобіля ОСОБА_5 залишив у замку запалювання, завів автомобіль ОСОБА_5 та поїхав на ньому зі свого двору, доїхав до знаку с. Стародубівка, почув свист, зупинився, відчепив причеп, потім поїхав далі, через деякий час зупинився, залишив автомобіль, перед цим узяв з автомобілю документи та мобільний телефон, по дорозі зняв гіпс з правої руки, в магазині придбав цигарки та воду. Відстань від будинку ОСОБА_7 до місця, де він зняв причеп з автомобіля склала 8 км, відстань від причепу до автомобіля склала 4 км.

Потерпілий ОСОБА_5 суду показав наступне: він знайомий з ОСОБА_7 як мешканцем села Рай-Олександрівка, близьких стосунків у них немає. У травні 2012 року, перебуваючи у м. Слов'янську на колгоспному ринку, ОСОБА_7 звернувся до нього з проханням позичити 1200,00 грн., він погодився і дав ОСОБА_7 ці гроші. Ніякої розписки ОСОБА_7 не писав, зобов'язався повернути гроші через 2-3 місяці, але гроші не повернув до тепер. До 10.08.2013 року він декілька разів нагадував ОСОБА_7 про наявність боргу, ОСОБА_7 не відмовлявся від боргу, казав, що поверне, але немає грошей. У червні-липні 2013 року вони домовилися про те, що ОСОБА_7 з ним розрахується зерном із паю. Усього зерна за інформацією ОСОБА_7 буде 1500,00 кг, він забере усе зерно за 1,70 грн. за кг, частина піде на повне погашення боргу, а частину він сплатить ОСОБА_7 грішми. Напередодні 10.08.2013 року, дня за 4, ОСОБА_7 повідомив його про те, що отримав зерно. У зв'язку із дощем була погана дорога, тому він подзвонив ОСОБА_7 тільки 08.08.2013 року, але ОСОБА_7 сказав, що у нього немає часу, домовилися на зустріч зранку 10.08.2013 року. 10.08.2013 року він подзвонив ОСОБА_7, вони домовилися про те, що він заїде за зерном, ОСОБА_7 сказав, що вантажники не потрібні, вони зерно погрузять самі у двох. Приблизно о 8 годині 20-30 хвилин він на автомобілі ВАЗ-2101 (яким користується по довіреності) з причепом під'їхав до будинку ОСОБА_7. ОСОБА_7 зустрів його біля свого двору, відчинив ворота та запропонував заганяти машину у двір. Він задом (причепом в перед) заїхав у двір до ОСОБА_7, але повністю автомобіль з причепом у дворі не помістився. ОСОБА_7 залишився біля хвіртки. Коли він став відчиняти ліві передні двері щоб вийти з автомобіля, то побачив неподалік ОСОБА_7, який тримав у руці предмет, зовні схожий на пістолет. В якій руці ОСОБА_7 тримав пістолет він не запам'ятав. ОСОБА_7 приставив пістолет йому до обличчя біля лівого ока та здійснив постріл з пістолета, влучив йому кулею у ліве око. Він прикрив собі обличчя правою рукою, в цей час ОСОБА_7 здійснив другий постріл з пістолету. Він встиг запитати у ОСОБА_7 за що, той йому відповів що за борг, що йому простіше його вбити, ніж повертати борг. ОСОБА_7 продовжував цілити йому в праве око. В моменти пострілів він знаходився в автомобілі, де сидів на сидінні водія, ОСОБА_7 стріляв в нього через відчинене вікно автомобіля. Далі знов прозвучав постріл, він в цей час почав відкривати праві передні двері автомобіля та вилазити з автомобіля, ОСОБА_7 почав хватати його руками за одяг. Куди цілив ОСОБА_7 він не помітив. Він вибіг зі двору ОСОБА_7 та побіг в поле. ОСОБА_7 став гнатися за ним, щось кричав та здійснив ще декілька пострілів. Усього ОСОБА_7 пробіг за ним приблизно 100 метрів, здійснивши три постріли. Усього ОСОБА_7 здійснив в нього приблизно 6 пострілів, 3 з яких влучили в нього: один в ліве око, один в передпліччя (в автомобілі) і один у спину коли тікав полем від пострілів. Потім він добіг до вулиці, став стукати у двері до свого знайомого, того не було вдома, з сусіднього будинку жінка подзвонила своєму онуку, який викликав швидку допомогу та міліцію. Після того, як він втік від ОСОБА_7, то він чув як завелася його машина і кудись поїхала. Окрім причепу в належному йому автомобілі залишилися документи на автомобіль, в тому числі страховий поліс та технічний паспорт, дві кредитні карти на його ім'я, гроші в сумі близько 700,00 грн., які він планував передати ОСОБА_7 за надлишок зерна, мобільний телефон «Самсунг». Після того, як його доставили до Миколаївської ЦРБ, лікарі відразу відвезли його до лікарні ім. Калініна у м. Донецьку, де у нього витягнули по одній кулі з передпліччя та спини, лікували у зв'язку зі травмою ока. На даний час він ще потребує операції на оці, так, як у нього куля у гайморовій пазусі, він не може за станом зору читати та писати. До 10.08.2013 року у нього із ОСОБА_7 не було жодних конфліктів, ніхто нікому нічим не погрожував, він і раніше давав ОСОБА_7 в борг гроші та продукти харчування, ОСОБА_7 завжди з ним розраховувався. Повернення боргу зерном запропонував саме ОСОБА_7, йому було би краще, якби ОСОБА_7 повернув борг грішми. На задоволені позовних вимог наполягає, ОСОБА_7 жодним чином не відшкодував витрат на лікування.

Під час проведення 02.10.2013 року слідчого експерименту ОСОБА_5 на місті подій показав за яких обставин ОСОБА_7 вчинив 10.08.2013 року відносно нього правопорушення, підтвердивши свої показання.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_5 його рідний брат, що після того, як брат потрапив до лікарні, він від брата дізнався про те, що ОСОБА_7 був винен брату гроші, запропонував розрахуватися зерном. Брат приїхав до ОСОБА_7 за зерном, ОСОБА_7 почав стріляти в брата з пістолета, заманивши брата до свого двору, під час стрільби ОСОБА_7 казав брату що його простіше вбити, ніж повертати борг, брат став тікати, ОСОБА_7 біг за ним та стріляв у нього. ОСОБА_7 влучив брату в обличчя (ліве око), спину та передпліччя, після чого угнав автомобіль брата. Після того, як брат повідомив йому про те, що в автомобілі залишився його телефон, він подзвонив на телефон брата та розмовляв із ОСОБА_7, пропонував тому здатися міліції. ОСОБА_7 погодився здатися, сказав, що залишить автомобіль біля звалища, а причеп скинув до яру. В подальшому йому працівники міліції повернули автомобіль брата та дозволили витягнути причеп із яру. Майна брата в автомобілі не було, зі слів брата йому відомо, що брат мав в автомобілі документи на автомобіль, гроші в сумі 600,00-700,00 грн., мобільний телефон «Самсунг». До 10.08.2013 року ніяких конфліктів між його братом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не було. На лікування брата було витрачено близько 30000,00 грн., ОСОБА_7 жодним чином не відшкодував ці витрати.

Свідок ОСОБА_11, дружина ОСОБА_5, дала показання, які співпадають із викладеним як потерпілим ОСОБА_5, так і свідком ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_12 суду показав що він знайомий з потерпілим ОСОБА_5, на початку серпня 2013 року він допомагав ОСОБА_5 у виконанні будівельних робіт у дворі. 9.08.2013 року він від ОСОБА_5 дізнався про те, що той вранці 10.08.2013 року поїде кудись за зерном, запропонував допомогу при виконанні вантажу зерна, ОСОБА_5 відмовився, сказав, що є кому зерно вантажити. 10.08.2013 року коло 8 години ОСОБА_5 на своєму автомобілі ВАЗ з причепом поїхав за зерном, автомобіль був у робочому стані. 10.08.2013 року коло 12 години йому зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про те, що його брат постраждав і потрібно як понятий приїхати в посадку. Він приїхав разом з ОСОБА_13 в посадку, там була оперативна група, стояв автомобіль ОСОБА_5 Під час огляду автомобілю він побачив, що у автомобіля був порваний ремінь вентилятора та википіла вода з радіатора, в салоні автомобіля був кров. В салоні автомобілю знайшли дві гільзи. Автомобіль був побитий, передній бампер відірваний. Працівники міліції склали протокол огляду, він прочитав протокол, погодився з ним і підписав його. ОСОБА_10 йому повідомив про те, що у брата стріляли з пістолета, брат знаходиться у лікарні. Після огляду автомобіля він з оперативною групою поїхали ще кудись близько 5 км., де в яру внизу побачили причеп ОСОБА_5, до якого прийшлося спускатися, де був складений ще один протокол огляду.

Аналогічні пояснення суду надав свідок ОСОБА_13 в частині участі його як понятого під час проведення огляду місця події.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що її родина займається фермерським господарством, для чого орендує землі у селян, в тому числі і у ОСОБА_7, з яким була домовленість про розрахування за оренду землі зерном після збору врожаю. На початку серпня 2013 року ОСОБА_7 була виплачена часткова орендна плата - 1 тонна пшениці та 500 кг. ячменю. Пшеницю ОСОБА_7 продав зі складу зразу же, а ячмінь попросив поділити на дві частини, які забрав зі складу. 10.08.2013 року після 9 години 00 хвилин їй зателефонувала її бабуся і повідомила, що ОСОБА_5 прибіг додому увесь в крові. Вже значно пізніше від ОСОБА_5 вона дізналася про те, що ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_7 за зерном, ОСОБА_7 стріляв ОСОБА_5 в обличчя, потім в спину, що ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_5 в борг продукти і не розрахувався за це. Після пострілів ОСОБА_7 поїхав на автомобілі ОСОБА_5. Вона була присутня в лікарні у м. Донецьку коли робили операцію ОСОБА_5, бачила гумові кулі, які витягнули з тіла ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ОСОБА_7 її чоловік, що чоловік декілька разів брав у ОСОБА_5 гроші в борг, останній раз брали в 2009-2010 році у ОСОБА_5 в борг 8000 грн. на придбання автомобіля, але автомобіль не придбали. Гроші повертали частками, з виплатою процентів. Повернули 9300 грн., але ОСОБА_5 вважав, що повернули не весь борг. 10.08.2013 року біля 8 години до їх двору приїхав ОСОБА_5 на автомобілі з причепом. Чоловік вийшов до ОСОБА_5, вони стали розмовляти. Вона в цей час прала, до чоловіка і ОСОБА_5 не придивлялася. Взагалі розрахунками з ОСОБА_5 займався чоловік, вона в суть розрахунків не вникала. З-за шуму пральної машини вона зі двору ніякого шуму не чула. Зараз вона знає, що її чоловік стріляв у ОСОБА_5 з пістолета, але до цього дня вона у чоловіка пістолета ніколи не бачила. Після 10.08.2013 року вона з ОСОБА_5 не зустрічалася, ніякої матеріальної допомоги йому не надавала. Напередодні 10.08.2013 року у її чоловіка була травма правої руки, він самостійно наклав собі гіпс на руку. Після накладання гіпсу на праву руку чоловік працював цією рукою, пальці рухалися. Ні вона, ні її чоловік зі скаргами на вимагання грошей з боку ОСОБА_5 до міліції не скаржилися.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він працює на посаді заступника начальника Слов'янського МВ ГУМВС України, що 10.08.2013 року він був на робочому місті, був відповідальним керівником. З лікарні надійшло повідомлення до доставляння ОСОБА_5 з вогнепальними пораненнями, виїхала оперативно-розшукова група. Біля 11 години йому доповіли, що в ОСОБА_5 стріляв ОСОБА_7, що ОСОБА_7 с місця події втік, заволодів мобільним телефоном ОСОБА_5 і повідомили номер його телефону. Він зателефонував на телефон ОСОБА_5, ОСОБА_7 відповів. У розмові він назвав себе ОСОБА_7 та запропонував тому зустрітися і здатися. Вони домовилися зустрітися у м. Миколаївка біля стели. Він приїхав на місце зустрічі, зателефонував ОСОБА_7, той підійшов до стели і здався. В розмові ОСОБА_7 повідомив йому причини своїх дій, розповів, що у нього був борг перед ОСОБА_5, він протягом 3 років розраховувався з боргом, що в той день вони з ОСОБА_5 домовилися зранку зустрітися і розрахуватися зерном. Під час зустрічі він став стріляти в ОСОБА_5, пояснюючи, що іншого виходу в нього не було, ОСОБА_5 втік, він заволодів його автомобілем з причепом, кудись поїхав, потім зняв причеп та викинув в яр, потім автомобіль зіпсувався, він вийняв з автомобілю технічний паспорт, інші документи, гроші та залишив автомобіль. З грошей ОСОБА_5 він 50 грн. витратив на цигарки. Він вилучив у ОСОБА_7 пістолет, а гроші та документи у ОСОБА_7 вилучили інші працівники міліції після того, як він його доставив до відділення міліції.

Свідок ОСОБА_17, який працює хірургом Слов'янської ЦРБ, суду показав, що 10.08.2013 року до лікарні був доставлений ОСОБА_5, який був у важкому стані. У ОСОБА_5 були вогнепальні поранення обличчя - кута лівого ока, передпліччя, відкритий перелом костей обличчя. Що ще було поранено він не пам'ятає, так, як історію хвороби працівники міліції потім вилучили. З передпліччя ним було вилучене інородне тіло діаметром 0,7-0,8 мм. циліндричної форми, деформоване, схоже на метало-пластиковий виріб, а з кута ока витягти не вдалося. ОСОБА_5 йому казав хто в нього стріляв, але він зараз прізвище не пам'ятає. Після надання першої допомоги ОСОБА_5 був направлений до спеціалізованої лікарні у м. Донецьк.

Показання свідка ОСОБА_17 підтверджуються довідкою КЛПУ «Слов'янська ЦРБ» від 26.09.2013 року № 01-11/907, з якої слідує, що ОСОБА_5 звертався 10.08.2013 року до КЛПУ «Слов'янська ЦРБ» за медичною допомогою, встановлений діагноз: «Поранення травматичною зброєю. Рана області внутрішнього кута лівого ока з наявністю інородного тіла. Відкритий перелом кісток лицевого черепа. Тупа травма лівого ока». Допомога надавалася протягом близько 30 хвилин, після чого був направлений для подальшого лікування в ОТБ м. Донецька.

Свідок ОСОБА_18, яка працює продавцем у магазині с. Стародубівка, суду показала, що у зв'язку зі збігом часу вона не пам'ятає ОСОБА_7 як покупця свого магазину 10.08.2013 року.

Свідок ОСОБА_19, рідна сестра ОСОБА_7, суду пояснила, що зі слів брата їй стало відомо, що у ОСОБА_7 виник конфлікт із ОСОБА_5 - той загнав брата у борги, що брат узяв у ОСОБА_5 в борг 8000,00 грн. під 10%, частково борг повернув, але потім розмір допомоги на дітей зменшився і брату було нічим повертати борг. Вона рекомендувала звернутися до міліції, але ОСОБА_7 відмовився це робити. 10.08.2013 року вона чекала брата на ринку, брат не приїхав. Приблизно в 10 годин хтось їй зателефонував та повідомив про те, що брат стріляв в ОСОБА_5. Вона передзвонила брату і ОСОБА_7 їй повідомив, що він узяв свій пістолет з метою налякати ОСОБА_5, але ОСОБА_5 схопив його за руку і потягнув у машину. Потім брат поїхав на машині ОСОБА_5 з метою бути ближче до міста та здатися міліції, так, як боявся помсти ОСОБА_5 Звідки у брата був пістолет вона не знає.

Свідок ОСОБА_20, який працює в дозвільній системі Слов'янського МВ УВМС України, суду пояснив, що пістолет «STALKER-MOD.914 калібру 9 мм Р.А. підлягає реєстрації в разі, якщо він пройшов сертифікацію. У разі, якщо пістолет перероблений, то вважається саморобним і на його користування дозвіл не надається. Зняття заглушки є переробкою пістолету. Особам, які отримують дозвіл на користування зброєю, обов'язково роз'яснюються правила користування зброєю - це заборона стріляти в обличчя, руки, обов'язковість здійснення першого попереджуючого пострілу (вгору, вбік тощо), заборона стрільби впритул.

Свідок ОСОБА_21, сусідка ОСОБА_7, суду пояснила, що вона була присутня під час проведення огляду місця події, що була знайдена гільза, але де само знайшли гільзу вона не бачила, так, як щось шукали та фотографували два міліціонери. Також була присутня дочка, яка підписала протокол. Вона в протоколі написала незгоду з тим, що гільзу знайшли в її присутності.

З протоколу огляду від 10.08.2013 року слідує, що 10.08.2013 року в проміжок часу з 12 год. 30 хв. до 13 год. 40 хв. в 500 метрах від водонапірної станції в північному напрямку був виявлений та оглянутий автомобіль НОМЕР_2. Автомобіль було виявлено не запертим, на правому боці автомобілю є натеки рідини темно-червоного кольору, з салону автомобілю вилучені дві гільзи з металу жовтого кольору, предмет кульообразної форми чорного кольору з пластичного матеріалу типа гуми; недопалок цигарки; 3 чохли з сидінь, гумовий ковбик та ручка перемикача передач.

З протоколу огляду місця події від 10.08.2013 року слідує, що 10.08.2013 року в проміжок часу з 15 години 00 хвилин до 15 години 30 хвилин була оглянута територія будівлі АДРЕСА_1 та прилегла місцевість, в ході огляду на території двору будівлі була біля огорожі виявлена та вилучена чоловіча кепка сірого кольору з плямами темного кольору.

З протоколу огляду від 10.08.2013 року слідує, що 10.08.2013 року в проміжок часу з 13 години 00 хвилин до 13 години 30 хвилин у адміністративній будівлі Слов'янського МВ УМВС України в Донецькій області за адресою: м. Слов'янськ, вул. Леніна, буд. 30, каб. 311 ОСОБА_7 добровільно видав пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. чорного кольору з магазином для набоїв, три набої у виді патронів з гумовими кулями калібром 9 мм, мобільний телефон «Samsung SGH B200» ІМЕЙ: НОМЕР_8 та портмоне для документів водія з документами на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_8, платіжними та пільговими картками, гроші в сумі 597 грн.

З протоколу огляду від 11.08.2013 року слідує, що 11.08.2013 року в проміжок часу з 12 години 40 хвилин до 12 години 50 хвилин в будинку АДРЕСА_1 була виявлена та оглянута пластмасова коробка прямокутної форми, в якій виявлені дві поролонові пластини та предмет, який нагадує шомпол.

З висновку експерта № 707 СМЕ слідує, що при огляді ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

З висновку експерта № 961 від 26.10.2013 року слідує, що при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_5 були виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне сліпе поранення внутрішнього кута лівого ока, відрив нижньої повіки з ураженням зорового нерву, чужорідне тіло лівої гайморової пазухи, перелом нижньої стінки орбіти лівого ока, рубцова деформація нижнього повіка ліворуч. Гострота лівого ока 0,02. Зазначені тілесні ушкодження які утворилися від дії травматичної ударної дії снаряда, випущеного з травматичного пістолету, можливо незадовго до звернення за медичною допомогою і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які вимагають для свого загоєння термін понад 21-го дня. У зв'язку з тим, що немає даних о стані зору до моменту травми, то вихідна гострота зору враховувалася як 0,6. Тому така гострота зору на здоровому оці. При виписці зі стаціонару гострота зору склала 0,02, що відповідає 25% втрати загальної працездатності, і відповідає тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості. Враховуючи характер рубцевої деформації повіка лівого ока, для його усунення потрібно оперативне втручання (пластична косметична операція), у зв'язку з цим його слід вважати незгладимим пошкодженням. Виходячи з вищевикладеного, якщо судово-слідчими органами буде встановлено знівечення обличчя у потерпілого, то дане тілесне ушкодження може бути віднесено до тяжких тілесних ушкоджень. При зверненні за медичною допомогою також знайдені травматичні поранення правого передпліччя, задньої поверхні грудної клітки праворуч, чужорідне тіло грудної клітки, від загоєння котрих залишилися рубці, утворилися від дії травматичної ударної дії снарядів, випущених з травматичного пістолету, можливо незадовго до звернення за медичною допомогою і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, які потребують для свого лікування термін не менш 6-тьох, але не більше 21-го днів.

З висновку експерта № 963 додатково до експертизи № 961 від 26.10.2013 року слідує наступне: враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, потерпілий обличчям, правою рукою та спиною був звернутий до пістолету з якого робилися постріли; потерпілий після заподіяння йому тілесних ушкоджень міг робити активні цілеспрямовані дії без обмеження часу; тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, зазначених потерпілим в протоколі слідчого експерименту; вірогідність утворення тілесних ушкоджень при обставинах, зазначених підозрюваним в протоколі слідчого експерименту виключається.

З висновку судової авто товарознавчої експертизи № 237 від 15.08.2013 року слідує, що дійсна ринкова вартість автомобілю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_7 складає 6664,00 грн.

З висновку експерта-оцінювача № 485 слідує, що остаточна вартість мобільного телефону «Samsung SGH B200» ІМЕЙ: НОМЕР_8 складає 166,25 грн.

З висновку експерта № 3956 СМЕ слідує, що кров як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, обом організмам властивий антиген Н, знайдена в плямах і помарках на чохлах з кермового колеса, з водійського сидіння, переднього пасажирського сидіння, кепці кров могла належати як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7 Сліди поту, виявлені на ручці перемикання передач і чохлі з кермового колеса могли належати як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7 На брюках та футболці ОСОБА_7 кров не виявлена.

З висновку експерта № 389 цитологічної експертизи слідує, що кров як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинами анти-А та анти-В, ізосерологічної системи АВО, обом організмам властивий антиген Н, походження поту та слини, виявлених на недопалку сигарети, від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не виключається.

З висновку експерта № 352(ф-х) від 07.10.2013 року слідує, що на змивах з рук та зрізів з рук ОСОБА_7 виявлені нітрити, наявність яких не свідчить про те, що вони відносяться до продуктів вибухового перетворення, що утворюються при пострілах.

З висновку експерта № 646 від 22.10.2013 року (судово-балістична експертиза) слідує, що пістолет, вилучений в ході огляду місця події від 10.08.2013 року є вогнепальною зброєю. Пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. є коротко ствольною, гладко ствольною ручною зброєю - самозарядним пістолетом промислового виготовлення іноземного виробництва (Туреччина). У наданому на дослідження вигляді у зв'язку із відсутністю заглушки в каналі ствола даний пістолет дозволяє робити постріли холостими і газовими патронами, патронами з еластичною кулею несмертельної дії калібру 9 мм, а також складовим зарядом з використанням холостого патрону або гільзи калібру 9 мм Р.А., порохового заряду і метального снаряду діаметром до 8,3 мм. Однак конструкція пістолета не дозволяє здійснювати постріли штатними патронами до бойової зброї без внесення змін у конструкцію патронів або пістолета. Предмет, вилучений 10.08.2013 року в огляді Слов'янської ЦРБ та предмет, вилучений 10.08.2013 року при огляді автомобілю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_7 є складовими частинами (з еластичними кулями травматичної дії) пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А., виготовлених заводським способом та до категорії боєприпасів не відносяться. Одна гільза, вилучена в ході огляду місця події 02.10.2013 року та дві гільзи, вилучені 10.08.2013 року при огляді автомобілю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_7 стріляні в пістолеті «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6, наданому на дослідження.

Постановою слідчого СВ Слов'янського МВ ГУМВС України від 04.11.2013 року кримінальне провадження № 12013050510005098, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2013 року по заяві ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_5, який вимагає відшкодування процентів за гроші, які надав у борг за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 ч. 1 КК України було закрите у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Аналіз викладених доказів у їх сукупності переконує суд у тому, що ОСОБА_7 вчинив придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, що є тяжким кримінальним правопорушенням, і його дії правильно кваліфіковані за ст. 263 ч. 1 КК України, вчинив закінчений замах на вбивство, тобто навмисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, і його дії правильно кваліфіковані за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України, вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, що є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, і його дії правильно кваліфіковані за ст. 289 ч. 1 КК України, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), що є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості, і його дії правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 1 КК України.

При цьому суд виходить з аналізу усіх наявних доказів, а саме: показання потерпілого ОСОБА_5 та висновок судово-медичної експертизи № 963 додатково до експертизи № 961 від 26.10.2013 року свідчать про те, що в момент початку здійснення ОСОБА_7 пострілів в ОСОБА_5 останній дійсно знаходився в належному йому автомобілі «ВАЗ-2101» на сидінні водія, обличчям, правою рукою та спиною був звернутий до пістолету з якого робилися постріли; судово-медичний експерт підтвердив можливість завдання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за обставинами, викладеними ним під час проведення слідчого експерименту (ОСОБА_7 спрямовано здійснив постріл йому в обличчя і декілька пострілів потім, коли він швидко виходив з автомобілю через пасажирські передні двері) і однозначно спростував можливість отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за обставин, які ОСОБА_7 виклав під час проведення слідчого експерименту з його участю (випадковий постріл, ОСОБА_5 під час пострілів вхопив його та тягнув на себе), виключивши таку можливість.

ОСОБА_5 пояснював під час досудового та судового слідства по справі про те, що він позичав ОСОБА_7 гроші, що ОСОБА_7 не повністю з ним розрахувався і 10.08.2013 року він приїхав до ОСОБА_7 до дому для того, щоб ОСОБА_7 остаточно розрахувався за борг зерном.

ОСОБА_7 підтверджує усі ці обставини, викладені ОСОБА_5, але не визнає наявність у нього боргу перед ОСОБА_5, пояснюючи, що він вже повністю розрахувався із ОСОБА_5.

Пояснення ОСОБА_7 про вимагання ОСОБА_5 у нього зайвих грошей на відшкодування боргу спростовується наступними обставинами та доказами: ОСОБА_7 не звертався до 10.08.2013 року до правоохоронних органів із скаргами та заявами на неправомірні дії ОСОБА_5, в тому числі і стосовно вимагання у нього безпідставно грошей, ОСОБА_7 10.08.2013 року сам запросив та запустив ОСОБА_5 на автомобілі до свого двору, інших причин для приїзду ОСОБА_5 до двору ОСОБА_7 ніж для виконання їх спільної домовленості про здійснення розрахунку за борг зерном не встановлено. З урахуванням того, що ОСОБА_7 мав при собі пістолет та безпосередньо після того, як запустив ОСОБА_5 на автомобілі до свого двору, почав, не дочекавшись того, як ОСОБА_5 вийде з автомобіля, мовчки, без будь-яких попередніх розмов, попереджень та здійснення попереджувального пострілу, здійснювати в ОСОБА_5 впритул цільоспрямовані постріли з пістолета в життєво-важливі органи, в тому числі і в обличчя - кут лівого ока, свідчить про те, що ОСОБА_7 бажав настання смерті ОСОБА_5 і про те, що смерть ОСОБА_5 не настала від незалежних від ОСОБА_7 обставин - ОСОБА_5 не втратив свідомість і втік з місця вчинення злочину.

За наслідками перевірки, здійсненої за заявою ОСОБА_7 від 21 серпня 2013 року про наявність в діях ОСОБА_5, який вимагає від нього відшкодування процентів за гроші, надані у борг, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 ч. 1 КК України, постановою слідчого СВ Слов'янського МВ ГУМВС України від 04.11.2013 року кримінальне провадження № 12013050510005098 було закрите у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 без відповідного дозволу придбав у 2013 році пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А., який відповідно до висновку експерта № 646 від 22.10.2013 року являється вогнепальною зброєю, не містить заглушки в каналі ствола. Відсутність заглушки в каналі ствола не дозволяє зареєструвати належним чином цей пістолет і свідчить про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. ОСОБА_7 передав пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 до правоохоронних органів тільки після його безпідставного застосування відносно ОСОБА_5, що не може бути розцінено як дії, які підпадають під ознаки ч. 3 ст. 263 КК України.

ОСОБА_7 без надання відповідного дозволу ОСОБА_5 заволодів належним ОСОБА_5 транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-2101», запустив його двигун та проїхав на цьому транспортному засобі декілька кілометрів, мета за якої ОСОБА_7 заволодів належним ОСОБА_5 транспортним засобом для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 289 КК України значення не має, так, як в даному випадку ОСОБА_7 дійсно шляхом умисного вчинення активних дій відкрито протиправно вилучив транспортний засіб у його власника ОСОБА_5 всупереч волі останнього, безпосередньо після завдання тому тілесних ушкоджень. Суд також вважає, що ОСОБА_7 при цьому розумів протиправність своїх дій, відсутність у нього права використовувати транспортний засіб ОСОБА_5 і не діяв в стані крайньої необхідності для запобіганню загроз охоронюваним законам правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо. Пояснення ОСОБА_7 про те, що він після здійснення ним пострілів з пістолету в ОСОБА_5 побоювався помсти з боку ОСОБА_5, тому й на автомобілі ОСОБА_5 втік з місця події не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а те, як ОСОБА_7 розпорядився причепом з автомобіля ОСОБА_5 - відчепив та закинув до яру, в сукупності з тим, що ОСОБА_7 залишив автомобіль в неохоронному місці з незапертими дверцями тільки після того, як у автомобіля закипів двигун, свідчить про те, що ОСОБА_7 після незаконного заволодіння автомобілем розпорядився ним на власний розсуд. Повідомлення ОСОБА_7 працівнику правоохоронних органів, який зателефонував на наявний у ОСОБА_7 телефон ОСОБА_5, про місце знаходження автомобіля ОСОБА_5 не може розцінюватися як повернення автомобіля його власнику, а, з урахуванням застосування до ОСОБА_5 насильства безпосередньо перед заволодінням автомобілем, не може бути підставою для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 289 КК України.

Витрачання ОСОБА_7 належних ОСОБА_5 грошей на власні потреби - придбання в магазині цигарок та напою, відділення причепу від автомобілю та залишення причепу в яру - також підтверджує, окрім обставин заволодіння ОСОБА_7 речами та грішми ОСОБА_5, а й обертання ним викраденого на власну користь, розпорядженням ним викраденим чужим майном на власний розсуд.

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, не працює, має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є психічно здоровим і під час вчинення правопорушень не знаходився ані в стані фізіологічного афекту, ані в стані вираженої емоційної напруги (стресу), ані в тимчасово - хворобливому стані, який би позбавив його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За весь час з 10.08.2013 року ОСОБА_7 жодним чином не висловив каяття у вчинені правопорушень відносно ОСОБА_5 (в тому числі і стосовно вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке він фактично визнає як вчинене ним стосовно ОСОБА_5), не поцікавився станом його здоров'я, не вибачився перед ОСОБА_5 і не надав матеріальної допомоги тому на лікування, що суд також враховує під час призначення ОСОБА_7 покарання.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання».

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» - «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом... менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи тій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, із застосуванням ст. 70 КК України у виді позбавлення волі, передбаченому санкціями інкримінованих статей КК України, так, як виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції його від суспільства.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 щодо стягнення з ОСОБА_7 на його користь 7622,00 грн. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, та моральної шкоди у розмірі 30000 грн., суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому чи більшому розмірі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо відшкодування потерпілому моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної білі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що йому в результаті протиправних дій обвинуваченого було заподіяно моральну шкоду шляхом заподіяння тілесних ушкоджень, що також не заперечується обвинуваченим.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_5, погіршення його здібностей, ступеня вини ОСОБА_7 настання тяжких наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної моральної шкоди частково, в сумі 25000,00 грн., так, як вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинений злочин буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілого ОСОБА_5

Позов прокурора про стягнення з підсудного на користь КЛПУ «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання» та позов прокурора про стягнення з підсудного на користь КЛПУОЗ «Обласна травматологічна лікарня» коштів, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_5, підлягають задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи, не заперечується самим підсудним і відповідає вимогам ст. 1206 ЦК України, а саме:

Згідно довідок закладу охорони здоров'я потерпілий ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділені «Мікрохірургії ока» з 10.08.2013 року по 19.08.2013 року вартість лікування склала 1866,24 грн. та з 19.08.2013 року до 29.08.2013 року потерпілий ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у отоларингологічному відділені ДОКТМО, вартість лікування склала 2042,43 грн.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позови прокурора про відшкодування витрат закладів охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_5 відповідно в розмірі 1866,24 грн. та 2042,43 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого судових витрат за проведення судових експертиз суд вважає, що експертизи проведені державним органом і зі ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» - проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які за цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України, тому відшкодуванню не підлягають.

Речові докази по справі:

· грошові кошти у сумі 597,00 грн., які передані на зберігання до бухгалтерії Слов'янського МВ ГУМВС України 25.10.2013 року за квитанцією № 9475 - повернути потерпілому ОСОБА_5,

· автомобіль «ВАЗ-2101», державний номер НОМЕР_1, металевий причеп до автомобіля, мобільний телефон SAMSUNG-SGH-В200 imei НОМЕР_10 з акумуляторною батареєю та сім-карткою оператора МТС з номером абоненту НОМЕР_4, портмоне для документів із візитною карткою «Послуги автокрану», дисконтною карткою на заправку «Паралель», двома кредитними картками «ПриватБанку», технічним паспортом на автомобіль «ВАЗ-21063» на ім'я ОСОБА_8, водійським посвідчення на ім'я ОСОБА_5, тимчасовий технічний паспорт на автомобіль «ВАЗ-2101» на ім'я ОСОБА_5, які 05.10.2013 року та 26.10.2013 року передані для зберігання ОСОБА_5 - повернути їх власнику ОСОБА_5;

· пластмасову коробку чорного кольору із предметом, якій нагадує шомпол, які передані для зберігання 26.10.2013 року ОСОБА_15 - повернути їх власнику ОСОБА_7;

· чохол заднього пасажирського сидіння, чохол переднього пасажирського сидіння, чохол з водійського сидіння, чохол з рульового колеса, ручку переключання передач, кепку, чоловічу футболка сірого кольору та чоловічі штани чорного кольору, недопалок цигарки, зразки крові ОСОБА_7 та зразки крові ОСОБА_5, які зберігаються за квитанцією № 139 від 09.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити;

· пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. промислового виготовлення іноземного виробництва (Туреччина), три патрони, три гільзи, два предмета циліндричної форми, які зберігаються за квитанцією б/н від 25.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (номер книги обліку 136, порядковий номер 59) - знищити;

· змиви з долонь рук та зрізів нігтьових пластин рук ОСОБА_7, які зберігаються за квитанцією № 161 від 25.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити.

ОСОБА_7 з 10 серпня 2013 року утримується під вартою в Артемівському СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 15 ч. 2, 115 ч. 1, 289 ч. 1, 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання:

- за ст. 263 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (ТРИ) роки;

- за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (ВІСІМ) років;

- за ст. 289 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (ЧОТИРИ) роки;

- за ст. 185 ч. 1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (ДВА) роки.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_7 шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді позбавлення волі строком на 8 (ВІСІМ) років 6 (ШІСТЬ) місяців.

До набрання вироком чинності запобіжний захід ОСОБА_7 залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Артемівському СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 із заліком досудового ув'язнення обчисляти з дати його затримання 10 серпня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Словянська Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_5:

· на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 матеріальну шкоду у розмірі 7622 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 25000 грн. 00 коп., а усього 32622 грн. 00 коп. (Тридцять дві тисячі шістсот двадцять дві гривни 00 копійок);

· на користь КЛПУ «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання», яка розташована за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 14, на р/р 35429002002128 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25672019, отримувач КЛПУ ДОКТМО, в рахунок відшкодування коштів витрачених на лікування ОСОБА_5, грошові кошти в сумі 2420 грн. 43 коп. (Дві тисячі чотириста двадцять гривен 43 копійки);

· на користь КЛПУОЗ «Обласна травматологічна лікарня», яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 106, на р/р 35429004002483 УГКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 20364699, в рахунок відшкодування коштів витрачених на лікування ОСОБА_5, грошові кошти в сумі 1866 грн. 24 коп. (Одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривен 24 копійки).

Речові докази по справі:

· грошові кошти у сумі 597,00 грн., які передані на зберігання до бухгалтерії Слов'янського МВ ГУМВС України 25.10.2013 року за квитанцією № 9475 - повернути потерпілому ОСОБА_5,

· автомобіль «ВАЗ-2101», державний номер НОМЕР_1, металевий причеп до автомобіля, мобільний телефон SAMSUNG-SGH-В200 imei НОМЕР_10 з акумуляторною батареєю та сім-карткою оператора МТС з номером абоненту НОМЕР_4, портмоне для документів із візитною карткою «Послуги автокрану», дисконтною карткою на заправку «Паралель», двома кредитними картками «ПриватБанку», технічним паспортом на автомобіль «ВАЗ-21063» на ім'я ОСОБА_8, водійським посвідчення на ім'я ОСОБА_5, тимчасовий технічний паспорт на автомобіль «ВАЗ-2101» на ім'я ОСОБА_5, які 05.10.2013 року та 26.10.2013 року передані для зберігання ОСОБА_5 - повернути їх власнику ОСОБА_5;

· пластмасову коробку чорного кольору із предметом, якій нагадує шомпол, які передані для зберігання 26.10.2013 року ОСОБА_15 - повернути їх власнику ОСОБА_7;

· чохол заднього пасажирського сидіння, чохол переднього пасажирського сидіння, чохол з водійського сидіння, чохол з рульового колеса, ручку переключання передач, кепку, чоловічу футболка сірого кольору та чоловічі штани чорного кольору, недопалок цигарки, зразки крові ОСОБА_7 та зразки крові ОСОБА_5, які зберігаються за квитанцією № 139 від 09.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити;

· пістолет «STALKER-MOD.914» НОМЕР_6 калібру 9 мм Р.А. промислового виготовлення іноземного виробництва (Туреччина), три патрони, три гільзи, два предмета циліндричної форми, які зберігаються за квитанцією б/н від 25.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (номер книги обліку 136, порядковий номер 59) - знищити;

· змиви з долонь рук та зрізів нігтьових пластин рук ОСОБА_7, які зберігаються за квитанцією № 161 від 25.10.2013 року в камері зберігання речових доказів Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий - суддя Гусинський М.О.

судді Руденко Л.М.

Чемодурова Н.О.