Постанова № 4134304, 03.02.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2009р.   Справа № 2а-10/09/0870

За позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, 69063, м. Запоріжжя, вул. Лепіка, 34

До відповідачів : 1. Відкритого акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод», м. Запоріжжя, вул. Гончарова, 20

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сквіл», м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 11/57

про встановлення факту нікчемного правочину та стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

секретар судового засідання Младенов О.П.

Представники сторін:

Від позивача -  ОСОБА_1 (дов. № 9618/10/10-010 від 31.07.2007р.)

ОСОБА_2 (дов. № 717/10/10-010 від 20.01.2009р.)

Від відповідача 1 - ОСОБА_3 (дов. № 03/02 від 02.02.2008р.)

ОСОБА_4 (протокол 1 від 18.04.2004р.)

Від відповідача 2 - ОСОБА_3 (дов. №02/10 від 02.02.2009р.)

07.01.09р. до Запорізького адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (надалі Позивач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» (надалі ВАТ «ЗАБЗ» або Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сквіл» (надалі ТОВ «Компанія «Сквіл» або Відповідач 2), у якій позивач просить суд :

- встановити факт укладання нікчемного правочину між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл», оформленого договором № 11 від 29.08.07р. та договором № 30/08-01 від 30.08.07р.;

- стягнути з ТОВ «Компанія «Сквіл» в доход держави кошти у сумі 801 478,40 грн. (вартість послуг відповідно до умов правочину) одержані за правочинами між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл», які були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемним в силу закону, а саме ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України;

- витребувати у ВАТ «ЗАБЗ» копії оскаржуваних договорів № 11 від 29.08.07р., № 30/08-01 від 30.08.07р.. та документи, що підтверджують виконання даного договору, а саме: видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийому товару та докази оплати.

09.01.09р. справу № 2а-10/09/0870 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.09р.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.02.09р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Позивач підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог, посилається на ст.ст. 6,7 п.2 ст. 69, п.1 ст. 72, 137,159,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст. 215, ст. 228, 234 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 207, 208 Господарського Кодексу України, п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і зазначає, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ВАТ «ЗАБЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05р. по 31.03.08р., про що складено акт перевірки № 105/23-2/03327144 від 22.08.08р.

Під час проведення перевірки встановлено, що між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл» укладено договори № 11 від 29.08.07р. та № 30/08-01 від 30.08.07р., предметами яких є виконання субпідрядних робіт на устрій асфальтобетонного покриття у м. Запоріжжі на перехресті Хортицького та Нікопольського шосе.

Позивачем було направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, на обліку якої знаходиться ТОВ «Компанія «Сквіл», щодо проведення зустрічної перевірки і встановлення факту взаємовідносин з ВАТ «ЗАБЗ» та отримано відповідь від 04.08.08р. № 39215/7/23216, що Відповідачем 2 не було включено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, яка віднесена ВАТ «ЗАБЗ» до складу податкового кредиту у розмірі 74 600,00 грн. Тобто, Відповідач 2 не здійснював сплати податку на додану вартість.

ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл» порушило загальні вимоги для чинності правочину - зміст правочину суперечить моральним засадам суспільства, в частині ведення господарської діяльності, адже ТОВ «Компанія «Сквіл» звітувало до ДПІ у Шевченківському районі про відсутність господарської діяльності та не сплачувало до бюджету суми податку на додану вартість. Тобто, первинні документи були виписані ТОВ «Компанія «Сквіл» в адресу ВАТ «ЗАБЗ» на підставі нікчемного правочину.

 Таким чином, Відповідач 2, укладаючи спірні господарські зобов'язання, завідомо діяв з прямим умислом, направленим на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави - приховати від оподаткування отримані доходи та занизити сплату податків.

Відповідач 1 проти позову заперечив, у відзиві на позов пояснив, що з позовними вимогами ДПІ у Жовтневому районі не згоден, обставини викладені в позовній заяві є неправдивими і зазначив, що основним видом діяльності ВАТ «ЗАБЗ» є виробництво та реалізація асфальтобетону. З метою реалізації своєї продукції, ВАТ «ЗАБЗ» 28.08.07р. уклав з ТОВ ?орговий дім Фінпрофіль” Договір підряду №27, відповідно до якого, ВАТ «ЗАБЗ» виступає Підрядником і зобов'язується забезпечити виконання робіт по улаштуванню асфальтобетонного покриття на площадці за адресою м.Запоріжжя, перехрестя Хортицького та Нікопольського шосе. Враховуючи відсутність виробничих потужностей для виконання всіх робіт, Відповідач 1 уклав з ТОВ «Компанія «Сквіл» договір субпідряду №30/08-01 від 30.08.2007р., згідно якого виконання частини робіт було доручено ТОВ «Компанія «Сквіл», яка має відповідну ліцензію. На підставі укладеного договору №30/08-01 ТОВ «Компанією «Сквіл» в 2007 році були виконані будівельні роботи на загальну суму 459565,30 грн., ПДВ - 91913,06 грн. Роботи прийнятті та оформлені Актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл».

На час укладення угод ТОВ «Компанія «Сквіл» було зареєстроване як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя. Відповідно до даних сайта ДПА України ТОВ „Компанія Сквіл” до цього часу зареєстроване як платник податку на додану вартість з 05.09.2006р.

Згідно листа №37/08 від 27.08.2008р. ТОВ ?омпанія Сквіл” повідомило ВАТ ?АБЗ”, що вище зазначені оподатковувані операції та податкові зобов'язання з податку на додану вартість включені до податкових декларацій відповідного періоду. Також ТОВ «Компанія «Сквіл» додатково повідомила, що невідповідність обсягів оподаткованих операцій зазначених у податкових деклараціях ТОВ ?омпанія Сквіл”, виникли у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при їх складені і виправлені шляхом подачі уточнених розрахунків. В якості доказу були надані копії уточнених розрахунків за відповідний період.

З приводу нікчемності правочину Відповідач 1 пояснив, що самостійне визнавання нікчемності правочину без встановлених законом підстав, суперечить ст.204 ЦК України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач 2 проти позову заперечив, погодившись з Відповідачем 1, та уточнив, що невідповідність обсягів оподаткованих операцій зазначених у первинно поданих звітних податкових деклараціях ТОВ „Компанія Сквіл”, виникли у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при їх складенні.

07.11.2008 року до ДПІ у Шевченківському районі були направлені уточнені розрахунки з до податкових декларацій за період з вересня 2007 року по грудень 2007року.

Згідно додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у графі 2 зазначено індивідуальний податковий номер покупця ВАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» - 033271408265.

20 січня 2009 року листом за № 8 Відповідачем 2 повторно направлені уточнені розрахунки до ДПІ у Шевченківському районі, з підстав виправлення допущеної помилки.

Також Відповідачі 1 та 2 зазначили, що в позовній заяві, заявлено вимоги про встановлення факту укладення нікчемного правочину між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл», які не можуть розглядатись адміністративним судом, відповідно до ст. 17 КАС України, в якій визначено компетенцію адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до вказаної норми компетенція адміністративних судів не поширюється на вимоги встановлення факту.

Розглянувши матеріали справи та надані для огляду оригінали документів, заслухавши пояснення сторін, суддя

ВСТАНОВИВ :

Під час проведення Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевірки щодо дотримання законодавства, були виявлені господарські зобов'язання між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл».

ВАТ «ЗАБЗ» уклало з ТОВ «Компанія «Сквіл» договір № 30/08-01 від 30.08.07р. щодо виконання субпідрядних робіт - устрій асфальтобетонного покриття у м. Запоріжжі на перехресті Хортицького та Нікопольського шосе.

Позивачем було направлено запит до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо проведення перевірки ТОВ «Компанія «Сквіл», на який отримано відповідь, що зазначене товариство не включило до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, яка віднесена ВАТ «ЗАБЗ» до складу податкового кредиту у розмірі 74600,00грн, у період з вересня 2007р. по грудень 2007р.

Позивач звернувся до суду з проханням встановити факт укладення нікчемного правочину між Відповідачами 1 та 2 та стягнути з ТОВ «Компанія «Сквіл» грошові кошти у розмірі 801 478,4 грн, одержані за нікчемним правочином.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Згідно із п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх доводи та заперечення.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, законодавством до правочину висуваються чіткі вимоги, додержання яких необхідне для його чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цивільному законодавству та моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог ст. 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України, нікчемний правочин - це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом. У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Посилання Позивача на той факт, що спірне господарське зобов'язання було укладено Відповідачем 2 з метою, яка суперечить інтересам держави - приховати від оподаткування отримані доходи та занизити сплату податків, шляхом укладення спірних господарських зобов'язань, - не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, як свідчать матеріали справи, в обґрунтування зазначеного твердження, Позивач посилається на лист ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 39215/7/23216 від 04.08.08р., відповідно до якого ТОВ «Компанія «Сквіл» не включало до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, яка було віднесена ВАТ «ЗАБЗ» до складу податкового кредиту.

Але, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено документальними доказами, невідповідність обсягів оподаткованих операцій зазначених у первинно поданих звітних податкових деклараціях ТОВ „Компанія Сквіл”, виникли у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при їх складені.

07.11.2008 року до ДПІ у Шевченківському районі були направлені уточнені розрахунки до податкових декларацій за період з вересня 2007р. по грудень 2007р.

20 січня 2009р. за № 8 ТОВ «Компанія «Сквіл» повторно направило вище зазначені уточнені розрахунки до ДПІ у Шевченківському районі, з підстав виправлення самостійно виявленої помилки, про що свідчить лист, наданий Відповідачем 2 у судове засідання.

Таким чином, Позивач отримав листа від Шевченківської ДПІ 04.08.08р., а помилка податкових декларацій була виправлена ТОВ «Компанія «Сквіл» 07.11.08р. та 20.01.09р.

Крім того, Відповідачі 1 та 2 надали суду копії зазначених договорів, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Також під час судового засідання встановлено, що договір № 11 від 29.08.07р. між ВАТ «ЗАБЗ» та ТОВ «Компанія «Сквіл» не укладався.

Висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо нікчемності угоди не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. У матеріалах справи відсутні та Позивачем не надані докази, що підтверджують наявність у Відповідачів мети, суперечної інтересам держави і суспільства.

Таким чином, необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.207 Господарського Кодексу України і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В позовній заяві Позивачем не визначені обставини, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не надані відповідні докази. Не представлені докази: в чому полягає завідомо суперечна мета інтересам держави та суспільства при укладенні угоди, чи була вона спрямована на ухилення від оподаткування; доказів у підтвердження видів та розміру податків, зборів (обов'язкових платежів) укритих від оподаткування.

Крім того, ст. 17 КАС України визначено компетенцію адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до зазначеної статті, до компетенції адміністративних судів не входить встановлення фактів.

Також статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту судом цивільних прав та інтересів. Зазначений у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу перелік способів захисту прав та інтересів є вичерпним і такий спосіб, як встановлення факту нікчемного правочину, не зазначається.

В ухвалі суду від 09.01.09р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 2а-10/09/0870, суд зобов'язав Позивача уточнити позовні вимоги у відповідності до ст. 17 КАС України, але Позивач залишив вимоги без змін.

У відповідності до п.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зважаючи на не доведення Позивачем факту укладання між Відповідачами факту нікчемного правочину, вимоги про стягнення з Відповідача 2 в доход держави грошових коштів є безпідставними.

Враховуючи викладене вище, у задоволенні позову слід відмовити

У відповідності до ст. 94 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанову у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 160 КАС України, оформлено і підписано 07.02.09р.

 Суддя   О.М. Нечипуренко