Постанова № 41342233, 11.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 922/3835/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Танчак Н.В., Гроссу Г.В.

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2867 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.14 р. у справі № 922/3835/13

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення 11719,27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - КП "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахування заяви про уточнення позовних вимог), в якій просив стягнути з відповідача - СПД ФО ОСОБА_5 11719,27 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. скасовані, справа № 922/3835/13 направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатом нового розгляду справи рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 2442,18 грн. та 358,53 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 9277,09 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що відповідач не надав доказів того, що він не користувався в опалювальному періоді з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р. тепловою енергією в нежитловому приміщенні площею 21,0 кв. м., також не надані докази її оплати, або відмови від наданої послуги з постачання теплової енергії, з цих підстав позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 2442,18 грн. визнано обґрунтованими. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відсутність письмового договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку. В частині стягнення з відповідача 9277,09 грн., суд відмовив, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідачем споживалася теплова енергія за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р. у нежитловому приміщенні площею 54,1 кв.м. та ін.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартості безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 2442,18 грн. та 358,53 грн. витрат зі сплати судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення просив залишити без змін, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін. Крім того, відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати зі сплати судового збору, з мотивів та підстав відсутності договірних відносин та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2003 р. між ОСОБА_7 (даритель) та ОСОБА_5 (обдарований) укладено договір дарування нежитлового приміщення ВАМ № 727799, відповідно до якого ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 приміщення: частина 1-6 пл. 23,10 кв.м, частина 1-7 пл. 4,25 кв.м, що складає 3/20 частини від контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 61).

19.12.2003 р. між ПФ "Айболіт" (даритель) та ОСОБА_5 (обдарований) укладено договір дарування нежитлового приміщення ВВА № 539475, відповідно до якого ПП "Айболіт" подарувала ОСОБА_5 приміщення загальною площею 123,80 кв.м, що складає 70/100 частин нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 63).

06.04.2004 р. між Територіальною громадою с. Циркуни в особі Циркунівської сільської ради (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення ВВС № 476122, з якого вбачається, що продавець продав, а ОСОБА_5 купив 15/100 частин нежитлової будівлі контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 58), в акті приймання-передачі від 06.04.2004 р., Циркунівська сільська рада передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 26,75 кв.м. (т. 1 а. с. 60).

04.01.2010 р. ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ПФ "Айболит" (орендар) уклали договір оренди об'єкта нерухомості № 1 (т. 1 а. с. 65, 66). Відповідно до п.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування приміщення площею 95,5 кв.м.

08.10.2010 р. між ПФ "Айболіт" (споживач) та КП "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація) укладено договір № 14167 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (т. 1 а. с. 68-71).

01.11.2010 р. ФОП ОСОБА_5 направив на адресу позивача звернення-доручення, в якому просив укласти договір на постачання теплової енергії з 08.10.2010 р. приміщення опалювальною площею 21,0 кв. м. (т. 1 а. с. 92).

З листа КП "Харківські теплові мережі" № 374 від 04.05.2011 р. вбачається, що ФОП ОСОБА_5 повідомлений про те, що до теперішнього часу договір оренди не укладений і йому необхідно у 10-ти денний термін укласти договір постачання теплової енергії (т. 1 а. с. 152).

Матеріалами справи встановлено, що актом КП "Харківські теплові мережі" № 174/5197 від 14.04.2011 р. обстеження системи теплопостачання об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно договору оренди № 1 від 04.01.2009 р. приміщення площею 95,5 кв. м. займає ПФ "Айболіт" Ос/рахунок 17460-1015 Qот = 0,007500 Гкал, відповідно договору дарування ВВА № 539475 від 30.12.2004 р. приміщення площею 21,0 кв. м займає ФО ОСОБА_5, відповідно до технічного паспорта інвент. № 1268 від 12.05.2003 р. на будівлю - загальна площа складає 178,3 кв.м, у приміщенні площею 62,0 кв.м. - опалювальні прилади та підвідні системи опалення відсутні (т. 1 а. с. 57).

Матеріали справи містять письмові пояснення голови Циркунівської сільської ради № 28 від 15.01.2014 р. з яких вбачається, що Циркунівська сільська рада 06.04.2004 р. продала ОСОБА_5 приміщення площею 26,95 кв.м., що складає 15/100 частин нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 і на момент продажу приміщення не опалювалися у зв'язку з тим, що не використовувались. Приміщення передані без ремонту та системи опалення. На той час опалювались тільки приміщення, які займала ПФ "Айболит" (т. 2 а. с. 9).

У Листі № 1 від 20.01.2014 р. ПФ "Айболит" зазначила про те, що ПФ "Айболит" з 1998 р. орендує приміщення в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, на той час у зазначеній будівлі використовувалися тільки приміщення, які займала ФП "Айболит". Інші приміщення, які у 2003-2004 р. придбав ОСОБА_5 знаходилися у занедбаному стані та відрізані від централізованої системи опалювання (т. 2 а. с. 10).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його тим, що відповідач не надав доказів того, що він не користувався в опалювальному періоді з жовтня 2010 р. - жовтень 2011 р. тепловою енергією в нежитловому приміщенні площею 21,0 кв. м., також не надані доказів її оплати, або відмови від наданої послуги з постачання теплової енергії, а отже позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 2442,18 грн. є обґрунтованими. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відсутність письмового укладання договору на постачання теплової енергії не виключає зобов'язання сплатити її вартість у встановленому законом порядку. В частині стягнення з відповідача 9277,09 грн., суд відмовив, оскільки позивач не надано доказів того, що відповідачем споживалась теплова енергія за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р. у нежитловому приміщенні площею 54,1 кв.м. та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Положеннями ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання з теплопостачальною організацією договору на постачання теплової енергії.

Відповідно до вимог п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив споживання теплової енергії в належних йому приміщеннях без укладання відповідного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листами № 374 від 04.05.2011 р. та № 946 від 16.11.2011 р., в яких пропонувалося укласти договір на поставку теплової енергії у нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, с. Циркуни. Докази отримання відповідачем зазначених листів містяться у матеріалах справи. (т. 1 а. с. 152)

Проте зазначені звернення залишені відповідачем без відповідного реагування.

Позивач у своїх доводах зазначає, що 22.02.2011 р. уповноваженим представником позивача за участю відповідача складений акт обстеження № 174/5191, в якому зазначено, що відповідач займає нежитлове приміщення вбудоване в адміністративну будівлю площею 21,0 кв.м. У даному приміщенні встановлені опалювальні прилади типу "Аккорд" однорядні в кількості 2 штук 22 секції.

Доказів проведення реконструкції системи опалення, відповідачем не надано.

В матеріалах справи наявний акт обстеження системи теплопостачання № 174/5593 від 01.07.2011 р., складений представниками позивача, ПФ "Айболіт" та відповідача, підписаний сторонами без зауважень. Зазначеним актом встановлено, що відповідач займає площу 75,1 кв.м. в адміністративній будівлі за адресою АДРЕСА_1. Реконструкція системи опалення не проводилась. В приміщенні встановлені опалювальні прилади типу "Аккорд" однорядні в кількості 6 штук 22 секції, а також в акті зазначено, що відповідач здійснює безпідставне користування тепловою енергією та система теплопостачання ФОП ОСОБА_5 є єдиною системою теплопостачання адміністративної будівлі споживача ПФ "Айболіт".

Факт опалення приміщення підтверджується звертанням - дорученням від 01.11.2010 р. відповідача до начальника філії "Харківтеплозбут" КП "Харківські теплові мережі" з проханням укласти договір постачання теплової енергії з 08.10.2010 р. для опалення ветеринарної аптеки за адресою АДРЕСА_1 опалювальною площею 21,0 кв.м.

27.10.2011 р. відповідачем встановлено прилад обліку теплової енергії у нежитловому приміщенні загальною площею 170,8 кв.м., що підтверджується актом допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії (т. 1, а. с. 130-131) та свідчить про наявність опалювальних приладів у даному приміщенні.

Докази того, що відповідачем проведено реконструкцію системи опалення, перед встановленням приладів обліку опалення в матеріалах справи відсутні.

А отже, відповідач мав можливість споживання теплової енергії на потреби опалення зазначеного приміщення у період з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р., у зв'язку з чим позивач направив відповідачу лист - вимогу № 36-Т781 від 06.04.2012 р. та лист - вимогу № 569 від 06.07.2012 р. з вимогою сплатити вартість безпідставно придбаної теплової енергії у нежитлових приміщеннях відповідача по АДРЕСА_1.

Проте, відповідач відповіді на вищезазначені листи не надав, вартість безпідставно спожитої теплової енергії не сплатив.

В розрахунку вартості спожитої теплової енергії застосовано теплове навантаження на опалення приміщення площею 21.0 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке належить споживачу ОСОБА_5, що складає згідно з розрахунком 0,002036 Гкал/год., розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення відповідно до «КТМ 204 України 244-94».

Згідно з наданим позивачем розрахунком у період з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 2442,18 грн.

Розмір безпідставно збереженого відповідачем майна, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами статті 1213 Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом страви про повернення майна.

За положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України особа звертається до господарського суду у визначений законодавством спосіб за захистом порушеного права. З аналізу правового регулювання, викладеного у главі 83 Цивільного кодексу України вбачається, що порушення права потерпілої особи у спірних правовідносинах пов'язується з позбавленням (втратою) належного йому майна, невиконанням набувачем майна обов'язку, що визначений законодавчо, а не з невиконанням набувачем вимоги потерпілого повернути йому майно чи виставленого до оплати рахунку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості теплової енергії за період з жовтня 2010 р. по жовтень 2011 р. в сумі 9277,09 грн., у зв'язку з відсутністю доказів споживання відповідачем теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 54,1 кв. м. та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 2442,18 грн. у періоді з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року в нежитловому приміщенні площею 21,0 кв. м.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 08.09.14 р. у справі № 922/3835/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 08.09.14 р. у справі № 922/3835/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.11.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.