Ухвала суду № 4134217, 08.07.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 липня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 4/193

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі : головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя: Баранник Н.П.,

суддя: Юхименко О.В.

при секретарі: Красоті А.О.

за участю представників сторін :

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

прокуратури: Денисенко Д.В. посв. № 255

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровоград, м. Кіровоград

на постанову  господарського суду Кіровоградської області  

від  24.11.2008р.

у справі  № 4/193

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровоград, м. Кіровоград

до відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор»,

м. Кіровоград

за участю Прокуратури Кіровоградської області, м. Кіровоград

про  стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Кіровоград заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор» суми 568630,47грн. боргу (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог - а.с. - 93, Том № 1).

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2008р. у справі № 4/193 (суддя Хилько Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Позивачем не спростовано того, що за наявності вимоги про сплату боргу № 803 Ю може бути подвійне стягнення заборгованості. При зверненні до господарського суду позивачем були допущені помилки при розрахунку суми недоїмки та лише після звернення відповідача до Кіровоградського окружного адміністративного суду позивач відізвав вимогу № 377 Ю від 05.05.08р. В порушення норм п.3.2 наказу Пенсійного Фонду України № 2-4 від 19.01.2002р. «Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове пенсійне страхування та інших платежів» надані позивачем картки особового рахунку відповідача фактично не підписані відповідальним працівником, а є роздруківкою з комп'ютерної програми. За приписами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» позивач не мав правових підстав для звернення із позовом до господарського суду, оскільки законодавчо передбачений інший порядок захисту прав позивача, а саме - звернення з виконавчим документом (вимогою про сплату) до органів Державної виконавчої служби. Позивач безпідставно намагається змінити предмет і підставу позову (при зменшенні заявленої до стягнення суми), посилаючись на допущену помилку при проведенні розрахунку недоїмки.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровоград подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Відповідач подавав розрахунки суми страхових внесків за додатком № 23 з квітня 2007р. по березень 2008року включно. У відповідності до ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу по страховим внескам.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не мав правових підстав для звернення із позовом до суду спростовується нормами ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п.8 п.3 ст. 106 цього Закону. При цьому вимога про сплату боргу № Ю 803 від 01.10.2008р. до органів виконавчої служби не направлялась, однак суд не надав оцінки зазначеному факту.

При зменшенні заявленої до стягнення суми позивач не змінював підстави позову, що повністю відповідає вимогам ст. 51 КАС України. Підстава позову залишилась незмінною - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Фактично своїм рішенням суд першої інстанції всупереч нормам ст. ст. 18-20, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позбавив працівників підприємства - відповідача права на страховий стаж.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 24.11.2008р. та постановити нове рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача суми 568630,47грн. заборгованості по сплаті страхових внесків.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор» письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Представники позивача та відповідача до суду не з'явились. Сторони про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для цього.

Представник прокуратури в судовому засіданні 08.07.2009р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати та позов задовольнити.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 427 від 08.07.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою звукозаписувального комплексу «Оберіг».

За результатами розгляду справи, в судовому засіданні 08.07.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить підстави для її задоволення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У відповідності до п.3, п.4, п.6 ст 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 8 «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Згідно до п.6 ст. 20 зазначеного Закону України, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює одному календарному місяцю.

Страхувальники зобов'язані перераховувати внески за ставками визначеними законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 який вступив в силу з 29.07.97 року, 32 %, починаючи з 30.03.2005року за ставкою 32,3%, починаючи з 01.01.2006року -31,8%, з 01.01.2007- 32,3% суми фактичних витрат на оплату праці працівників та 1,2% утримання з найманих працівників.

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду як платник внесків згідно до його заяви від 07.02.2002 року та йому присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Матеріали справи свідчать, що заборгованість відповідача по страхових внесках станом на 01.10.2008р. складає 568630 грн. 47 коп. за період з квітня 2007року по березень 2008 року включно.

Підприємство подавало розрахунки суми страхових внесків за додатком № 23 за період з квітня 2007 року по березень 2008 року включно. Відповідно до даних розрахунків сума страхових внесків несплачених підприємством складає 568630,47 грн. і визначена як зобов'язання платником страхових внесків.

Розмір заборгованості підтверджується наданими відповідачем позивачу розрахунками суми страхових внесків за відповідні періоди, які підписані керівником та головним бухгалтером підприємства - відповідача і їх підписи скріплено печаткою, тому вказані розрахунки судом визнаються в якості належних доказів погодженого зобов'язання відповідача.

Наявність заборгованості та її розмір також підтверджуються Карткою особового рахунку страхувальника, який має найманих працівників та Вимогою № 803 Ю від 01.10.2008 року.

Заборгованість виникла у зв'язку з тим, що відповідачем згідно до висновків, викладених при проведенні перевірки узгоджених зобов'язань відповідача та картки особового рахунку страхувальника, в порушення вимог ст. 17 Закону 1058 не проведено повну сплату страхових внесків у встановлені строки.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач до суду не подав. Крім того, відповідач не оспорюючи наявність заборгованості по сплаті страхових внесків, не визнає її розмір, але власного розрахунку до суду не подав.

Згідно п.2 ст. 106 вищевказаного закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальником у строки визначені ст.20 закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків ( недоїмкою).

Страхувальники зазначені в п. 2.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне Пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції від 16.01.04р. за № 64/8663, зобов'язані сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно до п.5.1.4 Інструкції страхувальники зобов'язані сплачувати внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати.

Таким чином, позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 568630,47грн .

Досліджуючи правову природу відносин сторін стосовно заявленої вимоги про сплату боргу, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про відсутність правових підстав у позивача на звернення до суду про стягнення суми боргу по страхових внесках.

Так, за приписами ст.106 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду, протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями і крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки).

Колегія суддів зазначає, що п. п. 8 п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган пенсійного фонду також має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки . У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовується.

Таким чином Законом визначено право позивача на звернення до суду про стягнення недоїмки, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звернення позивача із позовом до суду про стягнення суми боргу по страхових внесках є безпідставним і невірним.

В матеріалах справи міститься довідка позивача про те, що вимога про сплату боргу № Ю 803 від 01.10.2008 року до органів виконавчої служби не направлялась, та на виконанні не перебуває , однак суд першої інстанції не дослідив вказану обставину, внаслідок чого зробив невірний висновок про можливість подвійного стягнення суми боргу .

Судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що позивач при зменшенні розміру стягуваної суми ( з 569069,90грн. - до 568630,47грн.) одночасно змінював предмет та підставу позову з наступних підстав . По-перше, у відповідності до ст. 51 КАС України, позивач має право змінити предмет або підставу адміністративного позову, збільшити або зменшити обсяг позовних вимог. При цьому, як свідчить заява позивача (Том № 1, а.с. - 92) позивачем не було змінено підставу адміністративного позову. Як і в первісній позовній заяві, так і в заяві про фактичне зменшення розміру позовних вимог, позивач посилається на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». По-друге, описова частина постанови суду першої інстанції від 24.11.2008р. містить вказівку про те, що заявою від 22.10.08р. позивач змінив позовні вимоги і просить стягнути суму 568630,47грн. Також міститься висновок суду, що вказану заяву позивача прийнято до розгляду, а тому суд повинен вирішити вказану позову вимогу.

Внаслідок зазначених обставин справи, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; має місце невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202 п.1, 3, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, м. Кіровоград задовольнити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2008р. у справі № 4/193 скасувати.

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор», м. Кіровоград (код 31975271) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, м. Кіровоград суму 568630грн. 47 коп. боргу по страхових внесках.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі - 13.07.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

 Суддя Н.П. Баранник

 Суддя О.В. Юхименко