Ухвала суду № 41339409, 11.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 року

справа № 804/5520/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 16 квітня 2013 року №0000142203 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10 390,63 грн..

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС), не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні виплати процентів на користь резидента Чеської Республіки "Банк LBBW CZ a.s" у IV кварталі 2012 року за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №1033/223/00168076 від 04.04.2013 року.

В акті перевірки зафіксовано допущені позивачем порушення: п. 103.2 ст. 103, пп. "а" п. 160.1 та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки, 16.04.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10 390,63 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.06.2008 року між ПАТ "Дніпроважмаш" (Позичальник) та "LBBW Bank CZ a.s" (Кредитор) укладено угоду про експортний кредит, яка зареєстрована у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво №9389 (від 01.07.2008 №10-201/12638), додаток до реєстраційного свідоцтва від 22.12.2008 року №1 (вих. від 22.12.2008 року № 10-201/24808).

Згідно з умовами та положеннями даної угоди кредитор має намір надати позику Позичальникові з метою фінансування постачання горизонтального фрезерно-розточувального верстату з ЧПУ "SKODA" та НСW2-200+TDV7 згідно з договором постачання №110534/69-06-337 від 24.10.2006 року у сумі 85% від загальної суми договору постачання. Кредитор погоджується надати позичальникові позику, що не перевищує 2 004 300,00 Євро. Відсоткова ставка дорівнює 6,85% річних.

Згідно з пунктом 11.1 даної Угоди всі податки (окрім наступних: податок на дохід корпорації та податок на додану вартість, що підлягає сплаті Кредитором в Республіці Чехія) мита, збори і інші схожі витрати, що підлягають сплаті за цією Угодою в сьогоденні або в майбутньому, сплачуються за рахунок Позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки податковий орган робить висновок про те, що всупереч п. 103.2 ст. 103, пп. "а" п. 160.1 та п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, ПАТ "Дніпроважмаш" під час виплати доходів нерезиденту по угоді про експортний кредит від 13.06.2008 року б/н в розмірі 15 678,70 Євро (166 249,31 грн.) не утримало та не сплатило до бюджету податок з таких доходів від їх суми та за їх рахунок по ставці 5% у загальній сумі 8312,50 грн..

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 160 Податкового кодексу України під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Виходячи з аналізу вказаної норми права, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що положення міжнародних договорів в питанні оподаткування доходів нерезидентів мають пріорітет над приписами національного законодавства.

Разом з тим, варто зазначити, що між Урядом України та Урядом Чеської Республіки було укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно, згідно з п. 1 ст. 11 якої проценти, що виникають в Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Пунктом 2 статті 11 Конвенції передбачено, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5% від загальної суми процентів.

Згідно до положень п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

На виконання п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України, ПАТ "Дніпроважмаш" надано довідки про податкове місцезнаходження "LBBW Bank CZ a.s" від 16.01.2012 року та 14.02.2013 року, які засвідчують, що платник податків "LBBW Bank CZ a.s" є резидентом Чеської республіки.

Надаючи аналіз вищенаведеним нормам Конвенції, колегія суддів робить висновок про те, що вказаними приписами даного міжнародного договору передбачена можливість як оподаткування процентів з джерелом походження з України при отриманні таких процентів резидентом другої Договірної Держави (п. 1 ст. 11 Конвенції), так і частково у Договірній Державі при виплаті таких процентів резидентом України в межах певного відсотка (п. 2 ст. 11 Конвенції).

При цьому, ані положеннями Податкового кодексу України, ані положеннями Конвенції не передбачено законодавчого припису, який би імперативно зобов'язував платника податку-резидента застосовувати саме п. 2 ст. 11 Конвенції.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було досліджено лист "LBBW Bank CZ a.s" від 23.03.2012 року, відповідно до якого судом встановлено, що "LBBW Bank CZ a.s" є кінцевим власником процентів, сплачуваних Позичальником Позичкодавцю згідно з українсько-чеським договором про подвійне оподаткування, та його проценти були обкладені податками за законодавством Чеської республіки.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про те, що проценти, що виникають в Україні та сплачуються резиденту Чеської Республіки, підлягають оподаткуванню як в Чеській Республіці, так і в Україні.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000142203 від 16 квітня 2013 року прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко