Постанова № 41339062, 13.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 917/1770/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3165 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.14р. у справі № 917/1770/13

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Полтава,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава,

про стягнення 42476,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2014р. (суддя Погрібна С.В.) 1. Позовні вимоги задоволено. 2. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36023; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 21 238,00 грн. штрафу та 21 238,00 грн. пені з зарахуванням зазначених сум на користь Держави на рахунок управління державної казначейської служби України у м. Полтаві (код за ЄДРПОУ 38019510, р/р 31115106700002) за кодом бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106. 3.Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36023; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити суму штрафу, накладеного на ФОП ОСОБА_1, до 3000,00 грн., як передбачено Законом України "Про захист економічної конкуренції". Зменшити розмір нарахованої пені до 3000,00 грн.

Скарга обґрунтована тим, що сума штрафів, накладеного позивачем фактично рівняється 70% виручки отриманої ФОП ОСОБА_1 за 2012р, що на думку ФОП ОСОБА_1 є, відповідно до ст.83 ГПК України, винятковим випадком і причиною зменшення розміру нарахованого штрафу та пені і у суду є право зменшити його так як це передбачає ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім того, позивачем нарахована пеня та штраф за період з 05.02.2014р. по 24.03.2014р., а пеня, на думку апелянта, може нараховуватись тільки з моменту отримання судового рішення Вищого господарського суду України, а саме з 04.06.2014р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 09.10.2014р.

Позивач у судове засідання не з'явився, але 07.11.2014р. до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №10107), в якому він просить розглянути справу без участі представників територіального відділення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В серпні 2013р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 24423,70 грн., з яких 21238,00 грн. штрафу та 3185,70 грн. нарахованої пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України №02/64-рш від 14.06.2013р. у справі № 02-01-50/36-2013 визнано дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендеру).

За вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на відповідача було накладено штраф у розмірі 21238,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладання штрафу.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №3600010232870 рішення було отримано відповідачем 20.06.2013р. За таких обставин, відповідач повинен був сплатити штраф до 20.08.2013 року включно. Однак, станом на 30.08.2013р. штраф відповідачем не сплачено.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу.

Таким чином, за період з 21.08.2013р. по 30.08.2013р. позивачем нараховано пеню у розмірі 3185,70 грн.

10.07.2014р. позивачем до суду надано клопотання про збільшення позовних вимог (вх. №8923), відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 42476,00 грн., у тому числі 21238,00 грн. штрафу та 21238,00 грн. пені за період з 05.02.2014р. по 18.05.2014р. та з 04.06.2014р. по 10.07.2014р.

Відповідач у запереченні на позовну заяву (вх. №11632 від 09.09.2014р.) проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та завищення сум штрафу та пені.

Також, відповідач просив зменшити суму штрафів накладених на ФОП ОСОБА_1 рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України за №02/64 -рш від 14.06.2013р. на 90%; зменшити розмір нарахованої пені на 90%; розстрочити виплату пені та стягнутих штрафів на 24 місяці.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України №02/64-рш від 14.06.2013р. у справі № 02-01-50/36-2013 визнано дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на відповідача було накладено штраф у розмірі 21238,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладання штрафу.

Як свідчать матеріали справи, рішення отримано відповідачем 20.06.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи. За таких обставин, відповідач повинен був сплатити штраф до 20.08.2013 року включно.

Відповідно до ч.8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на 09.09.2014р. штраф відповідно до рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.06.2013р. №02/64-рш у справі №02-01-50/36-2013 відповідачем сплачено не було.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним рішення №02/64-рш від 14.06.2013р. та №02/65-рш від 14.06.2013р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року у справі №917/1757/13 визнано недійсними рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02/64рш від 14.06.2013 року та №02/65рш від 14.06.2013 року в частині, що стосується фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.2013р. у зазначеній справі скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року по справі №917/1757/13 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року залишено без змін, касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Тобто, рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України №02/64-рш від 14.06.2013р. у справі № 02-01-50/36-2013 є чинним.

За таких обставин позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 21238,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 05.02.2014р. по 18.05.2014р. та з 04.06.2014р. по 10.07.2014р. відповідно до якого пеня складає 44599,80 грн.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Тому, враховуючи положення ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просив суд стягнути з відповідача 21238,00 грн. пені.

За таких обставин, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 21238,00 грн. пені є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, пеня може нараховуватись тільки з моменту отримання судового рішення Вищого господарського суду України, а саме з 04.06.2014р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється, зокрема, на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Відповідно до п.20.2. Постанови Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» абзацами третім-п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд, і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Так, постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі №917/1757/13 щодо визнання недійсними рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №02/64рш від 14.06.2013 року та №02/65рш від 14.06.2013 року, якою в задоволенні позовних вимог фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено, прийнята 04.02.2014 року. Касаційні скарги на зазначену постанову Харківського апеляційного господарського суду призначені до розгляду ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2014р., а постанову Вищого господарського суду України по справі №917/1757/13 прийнято 03.06.2014р.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 05.02.2014р. по 18.05.2014р. та з 04.06.2014р. по 10.07.2014р., тобто відповідно до вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тому, твердження відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем пені за вказаний період є необґрунтованим.

Щодо посилання апелянта на те, що сума штрафів, накладеного позивачем фактично рівняється 70% виручки отриманої ФОП ОСОБА_1 за 2012р, що на думку ФОП ОСОБА_1 є, відповідно до ст.83 ГПК України, винятковим випадком і причиною зменшення розміру нарахованого штрафу та пені і у суду є право зменшити її, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.20.1. Постанови Вищого господарського суду №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011р. Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу в зменшенні суми штрафу, пені на 90 % та розстрочки виплат пені та штрафу за рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України №02/64 від 14.06.2013р.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що сама сума штрафу та правильність її нарахування не були предметом встановлення під час розгляду справи щодо прав і обов'язків відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи №917/1757/13 про визнання недійсним рішення №02/64-рш від 14.06.2013р. та №02/65-рш від 14.06.2013р. судами досліджувались правильність прийняття зазначених рішень адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у тому числі і щодо визнання дій фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, та за наслідком чого на відповідача було накладено штраф.

Відповідно до п.21. Постанови Вищого господарського суду №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011р. господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції», з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першої статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

За таких обставин, колегія суддів не приймає дане посилання апелянта до уваги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.14р. у справі № 917/1770/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.09.14р. у справі № 917/1770/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2014р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В.О.

Суддя Шевель О.В.