Постанова № 41335174, 10.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 року Справа № 904/5411/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідача)

суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання: Валяр М.Г.,

представники:

від позивача: Майданік В.В., представник, довіреність №2351-ню від 11.08.2014 року;

від відповідача: Шкеда М.О., представник, довіреність №б/н від 01.09.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року у справі №904/5411/14

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів", м. Дніпропетровськ

про стягнення 31 155 грн.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року державне територіально-галузеве об'єднання "Півден-но-Західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (надалі - ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів") на свою користь штрафу за неправильне зазначення у накладній адреси одержувача вантажу у сумі 31 155 грн. та 1 827 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року у справі №904/5411/14 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено; з ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" стягнуто 31 155 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" на користь ДТГО "Південно-Західна залізниця" штрафу у сумі 3 000 грн., в решті позову відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 2 Статуту залізниць України, такий Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтями 23, 24 Статуту залізниць України встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в МЮУ 24.11.2000 року за №863/5084 визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, наступні відомості про одержувача: найменування, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти (п. 2.1 вищезазначених Правил).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (ч.1 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній адресу одержувача вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України).

За змістом ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як вбачається з матеріалів справи 21.05.2014 року по прибуттю вагону №66722174 на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці зі станції Самарівка Придніпровської залізниці за відправкою №46246047 виявлено невідповідність поштової адреси одержувача, зазначеної у перевізних документах. В накладній №46246047 в графі "Одержувач" зазначено: "ТОВ "Інтера Чернігів", код - 0268", його поштова адреса не вказана.

Відповідно до п.12 укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтера Чернігів" договору №6416868 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 06.11.2013 року адресою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера Чернігів" є: м.Чернігів, проспект Перемоги, 95.

Тобто при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником (відповідачем) була неповно зазначена поштова адреса одержувача вантажу, про що станцією Чернігів Південно-Західної залізниці складений акт загальної форми від 21.05.2014 року №149.

Провізна плата, як зазначено в накладній №46246047 від 21.05.2014 року, складає 6 231 грн. Відповідач у перевізному документі вказав неповну адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера Чернігів", тому колегія суддів вважає, що позивач, у відповідності до ст.122 Статуту залізниць України, правомірно нарахував відповідачеві штраф у сумі 31 155 грн. (6 231грн. х 5 = 31 155 грн.).

Посилання апелянта на відсутність завданих позивачеві збитків, що, на його думку, є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, колегія суддів прийняти до уваги не може, оскільки:

-штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення - неправильне зазначення у накладній адреси одержувача вантажу незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки;

- ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник, передбачають можливість (не обов'язковість) такого зменшення у виняткових випадках, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, у разі, коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин тощо.

Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених у зако-ні умов на розсуд суду. При цьому суд при вирішенні цього питання повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При розгляді справи місцевим господарським судом відповідач з клопотанням про зменшення розміру пред'явленого до стягнення штрафу не звертався.

Прийнявши рішення у справі , суд першої інстанції норм матеріального та процесуального права не порушив, внаслідок чого підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року у справі №904/5411/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

(Повний текст постанови складено 13.11.2014р.)