Постанова № 41335120, 12.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 910/8452/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурок Я.В. - представник, дов. № 155/1/11-5995 від 30.12.2013;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Політичної партії Народний рух України

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014

у справі № 910/8452/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Політичної партії Народний рух України

про стягнення 51 742,83 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014, 22.09.2014, 29.10.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/8452/14 відкладався на 22.09.2014, 29.10.2014 та 12.11.2014, відповідно.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 змінено склад колегії суддів у справі № 910/8452/14.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у справі № 910/8452/14 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 36 817,08 грн. основного боргу, 1 301,20 грн. пені, 1 041,99 грн. 3% річних, 5 846,73 грн. інфляційної складової боргу, 1 589,16 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з липня 2013р. по квітень 2014р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 36 817,08 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування; матеріали справи містять вимогу № 155/23-02/04 від 03.02.2014 про сплату заборгованості у розмірі 22 553,54 грн., яка направлена на адресу відповідача 06.02.2014, згідно із реєстром від 06.02.2014 та фіскальним чеком № 2538 від 06.02.2014; факт наявності у відповідача заборгованості за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 533 від 13.09.2000 в розмірі 36 817,08 грн., перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований; оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 846,73 грн., за перерахунком суду, 3% річних у розмірі 1 041,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом; слід зазначити, що при розрахунку інфляційної складової боргу, позивач не врахував, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; щодо пені, суд зазначає, що розрахунок позивача є невірним, враховуючи, що початок нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, позивач розрахував пеню на суму боргу, яку з кожним днем збільшував, отже, за перерахунком суду, розмір пені, що підлягає задоволенню, з урахуванням часткових проплат, періоду прострочення, становить 1 301,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у справі № 910/8452/14 скасувати, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми трьох відсотків річних в розмірі 1 041,99 грн. з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, висновок Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 1 041,99 грн., в якості 3% річних, суперечить змісту статті 625 ЦК України, що свідчить про її порушення, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату суми трьох відсотків річних, у зв'язку із чим обов'язок відповідача по сплаті на користь позивача трьох відсотків річних не виник й строк виконання такого обов'язку, відповідно, не настав, що виключає порушення права позивача на їх одержання, у зв'язку з чим звернення до господарського суду з вимогами, що передбачені ст. 625 ЦК України, є передчасним.

Також скаржник зазначає, що в п. 3.4 додатку № 2 до договору сторонами в договірному порядку встановлено інший розмір процентів, ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На думку скаржника, судом першої інстанції порушено ст. 43 ГПК України.

Скаржник вважає, що Господарський суд міста Києва, стягуючи на підставі статті 624 ЦК України та договору пеню, в порушення статті 84 ГПК України, не вказав обґрунтованого розрахунку суми стягнення; рішення не містить календарної дати початку та календарної дати припинення нарахування пені, що позбавляє фактичної можливості встановити період в часі, за який судом нарахована та стягнута пеня, у зв'язку з чим, сума пені є необґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що ним пеню розраховано відповідно до п. 3.5 додатку № 3 до договору № 533 від 13.09.2000 згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 611 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України; також позивач, стверджуючи про правильне нарахування та відсутність обґрунтування у рішенні суду першої інстанції часткової відмови в позовних вимогах, просить перевірити правильність рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у справі № 910/8452/14, в частині відмови у стягненні 3 804,24 грн. пені та 2 931,59 грн. інфляційних втрат.

10.09.2014 через відділ документального забезпечення суду позивачем надано письмове пояснення у справі № 910/8452/14.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 та від 29.10.2014, керуючись ст. 99 ГПК України, від відповідача витребувано контррозрахунок пені, який відповідачем не було подано.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача боргу у сумі 133 131,02 грн., пені в сумі 2 476,16 грн., інфляційної складової боргу в сумі 1 691,42 грн., 3% річних в сумі 576,21 грн.; судових витрат.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем 20.05.2014 та 23.06.2014 до Господарського суду міста Києва подані заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до заяви № 158/13-06/96 про зменшення позовних вимог, поданої позивачем до Господарського суду міста Києва 23.06.2014, у зв'язку із зменшенням заборгованості за договором, позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 36 817,08 грн., 3% річних в сумі 1 041,99 грн., пеню в сумі 5 105,44 грн., інфляційну складову боргу в сумі 8 778,32 грн.; судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.09.2000 між Державним комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та відповідачем укладено договір № 533 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів на умовах, передбачених цим договором в нежилому будинку (приміщенні) за адресою: вул. О.Гончара, 33.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", зареєстрованого 11.12.2000 за № 03384, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" є правонаступником Державного комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Згідно із п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору № 533 обов'язками позивача, за договором дирекції, є розподілення наданої "Енергопостачальною організацією" в цілому на будинок теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах, згідно із заявкою орендаря (додаток № 1 до договору); проводити засобами позивача по експлуатації нежилих будинків технічне обслуговування та утримання внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору № 533 обов'язками відповідача, за договором абонента, є додержання кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до даного договору, не допускаючи перевищення, та своєчасно сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії; виконання умов та порядку оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 3 до цього договору.

Пунктами 1-3, 3.6 додатку № 3 до договору № 533 сторонами погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі; відповідач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає позивачу), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; сплату за вказаними в п. 2 цього договору документами, відповідач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому, зокрема, крім сплати вартості спожитої теплової енергії, відповідач сплачує на рахунок позивача вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання та послуг розрахункового обслуговування у складі експлуатаційних витрат згідно із додатком № 2, з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Відповідно до додатку №1 від 26.02.2004 до договору № 533, розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 за кожну відпущену гігакалорію (грн./1 Гкал.) без урахування ПДВ: для опалення - 80,00 грн. (100%); орієнтовна вартість теплової енергії мережної води становить 60 800,00 грн. до 31.12.2004, за технічне обслуговування теплосистеми - 779,17 грн./міс. (8 570,85 грн. до 31.12.2004); розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України.

Також у п. 5 додатку № 1 від 26.02.2004 до договору № 533 сторони передбачили можливість зміни тарифів в період дії договору.

В матеріалах справи наявні листи позивача до відповідача з повідомленням про зміну вартості тарифів на теплову енергію, які є невід'ємною частиною договору № 533 від 13.09.2000, а саме: № 02/55 від 22.02.2006, № 03/11 від 03.02.2007, № 04/37 від 25.04.2007, № 11/32 від 10.11.2006, № 03/12 від 04.12.2008, № 01/02 від 10.01.2009, № 01/02 від 10.01.2009, № 01/06 від 05.06.2009, № 07/45 від 27.07.2009, № 02/09 від 12.03.2011, № 11/107 від 14.11.2011, № 11/18 від 05.11.2013, № 02/27 від 06.02.2014.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору № 533, надавав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, однак, відповідач, в порушення умов договору № 533 не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим, як зазначає позивач у заяві від 19.06.2014 про зменшення позовних вимог, у відповідача виникла заборгованість за період з липня 2013р. по квітень 2014р. у розмірі 36 817,08 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань, калькуляцією вартості робіт, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування (а.с. 54-64), також копією договору № 032-8900-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000, укладеного між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та позивачем на постачання теплової енергії у гарячій воді, з додатками, листа Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" від 18.01.2011 № 048-21-455/328900/ "Про зміну реквізитів за договором на постачання теплової енергії".

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів належної оплати за надані позивачем послуги за договором № 533 у встановленому порядку відповідачем до суду не подано і не міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 36 817,08 грн. боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 2.3.6 договору № 533 за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Пунктом 3.5 додатку № 3 до договору № 533 сторони погодили умову про те, що у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього договору) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що нарахована позивачем сума пені у розмірі 5 105,44 грн. відповідає матеріалам справи та розрахована із дотриманням ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 2.3.6 договору № 533.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яка має плинний характер, отже, позивачем обґрунтовано нараховано пеню у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, але не пізніше, ніж після спливу шести місяців з моменту початку прострочення, як це передбачено в ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про розмір суми пені, яка підлягає до стягнення, як із таким, що нарахований без врахування усієї суми простроченого боргу на кожний день періоду прострочення, у межах шестимісячного строку, встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В листі Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України викладених у листі від 03.04.1997 № 62-97р, та 3% річних, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає сума інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 5 846,73 грн. та 3% річних у розмірі 1 041,99 грн. правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В п. 3.5 додатку № 3 до договору № 533 передбачено сплату пені 0,5% на суму фактичного боргу за кожний день прострочення платежу, однак, пеня не є процентами річних, сплату яких передбачено ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві").

Також, позивач має право на звернення із позовом про стягнення трьох процентів річних без попереднього пред'явлення претензії.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)" право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Скаржник не був позбавлений права самостійно перевірити правильність нарахованих позивачем сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, оскільки у матеріалах справи є наявними розрахунки позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Політичної партії Народний рух України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 у справі № 910/8452/14 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Політичної партії Народний рух України (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 33; ідентифікаційний код 00013209) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 36 817,08 грн. основного боргу, 5 105,44 грн. пені, 5 846,73 грн. інфляційних нарахувань, 1 041,99 грн. 3% річних, 1 723,49 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/8452/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха