Постанова № 41333298, 11.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 910/11502/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.11.2014 року по справі № 910/11502/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.09.2014 року) по справі № 910/11502/14 (суддя Бондарчук В.В.)

За позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії

Анатоліївни

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані"

про стягнення 5 039 789,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" про стягнення 5 039 789,83 грн. заборгованості за Генеральним кредитним договором № 62/07/00-К від 16.03.2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/11502/14 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - Компані" на користь публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни 5 039 789,83 грн. - заборгованості. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд - Компані" в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених в ухвалу місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11502/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Яковлєва М.Л. (головуючий), Авдеєва П.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року по справі № 910/11502/14 відновлено строк товариству з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» на подання апеляційної скарги прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 04.11.2014 року.

03.11.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги.

Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/11502/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

03.11.2014 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року розгляд справи № 910/11502/14 відкладено на 11.11.2014 року о 11 год. 00 хв.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» - без задоволення.

Представники відповідача в судове засідання 04.11.20014 року та 11.11.2014 року не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень та телеграмою від 05.11.2014 року.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11502/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2007 року між АКБ "Форум", правонаступником якого з 19.04.2010 року є Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" (банк, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" (позичальник, відповідач) укладено генеральний кредитний договір №62/07/00-К (договір, а.с. 10-17).

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За своєю правовою природою між позивачем та першим відповідачем було укладено кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується надати відповідачу кредитні кошти у формі Кредиту та/або Кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 500 000,00 доларів США, дата повернення - 09.03.2010 року. Розмір (сума), порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, дата повернення кредитних коштів (траншів), цільове використання кредитних коштів (траншів) обумовлюються сторонами у відповідному додатковому договорі, що є невід'ємною частиною цього договору.

16.03.2007 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до генерального кредитного договору, на підставі якого банк на умовах генерального кредитного договору та цього договору надає відповідачеві кредитні кошти у формі кредиту, що надається траншами в розмірі 500 000,00 доларів США для ведення господарської діяльності, строком до 13.03.2008 року зі платою 12,5 % процентів річних за його користування (а.с. 18-19).

30.11.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду до генерального кредитного договору, згідно якої максимальна сума кредитної заборгованості позичальника перед банком складає 2 525 000,00 гривень, грошові кошти надаються у формі кредиту/мультивалютної кредитної лінії, валюта кредитування - долари США; гривня. Процентна ставка - 12,5% річних в доларах США, 15,5% процентів річних у гривні (а.с. 20-21).

Також, 30.11.2007 року укладено додатковий договір № 2 до генерального кредитного договору, на підставі якого банк на умовах генерального кредитного договору та даного договору позичальнику кредитні кошти у формі мільтивалютної кредитної лінії, що відновлюється, в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 2 525 000,00 гривень 00 копійок, для ведення господарської діяльності, строком до 09.03.2010 року. За користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 12,5% у доларах США, 15,5% у гривні (а.с. 22-23).

12.01.2008 року сторонами укладено угоду про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, якою сторони внесли зміни до п.6 договору щодо рахунків для обліку заборгованості за кредитними коштами (а.с. 24).

Після чого, 27.06.2008 року сторонами укладено додаткову угоду до генерального кредитного договору та угоду про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору відповідно до яких за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти у розмірі 12,5% процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США та 18% процентів річних за користування кредитними коштами у гривні (а.с. 25-26).

30.01.2009 року між сторонами укладено додатковий договір до генерального кредитного договору щодо перенесення строку погашення відсотків по кредиту за період з 26.12.2008 року по 25.01.2009 року, до 27.02.2009 року (а.с. 27).

15.03.2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору №2 до генерального кредитного договору на підставі яких, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 9 600 000,00 гривень строком по 30.05.2010 року. За користування кредитними коштами, зазначеними в додатковому договорі № 2 позичальник сплачує банку проценти розмірі 12,5% процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США та 19% процентів річних за користування кредитними коштами у гривні (а.с. 28-31).

18.06.2010 року сторони уклали договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, на підставі якого строк користування кредитними коштами встановлюється по 05.07.2010 року (а.с. 32-33).

21.07.2010 року укладено договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, на підставі яких строк користування кредитними коштами встановлюється по 30.07.2010 року. За користування кредитними коштами, зазначеними в додатковому договорі № 2 позичальник сплачує банку проценти у розмірі 12,5% процентів річних за користування кредитними коштами в доларах США та 19% процентів річних за користування кредитними коштами у гривні (а.с. 34-37).

31.05.2012 року сторонами укладено договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, на підставі якого банк на умовах генерального кредитного договору та додаткового договору надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 4 547 665,00 грн., з можливістю отримувати кредитні кошти в гривні та в доларах США на наступні цілі: ведення господарської діяльності та погашення заборгованості в доларах США за кредитними договорами. Кредитні кошти надаються строком до 14.06.2013 року (включно). За користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 15,5 процентів (а.с. 38-41).

01.06.2012 року сторонами укладено договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, згідно яких банк на умовах генерального кредитного договору та додаткового договору надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для ведення господарської діяльності та погашення заборгованості в доларах США за кредитними договорами, з лімітом кредитування у сумі 4 493 702,32 грн. (а.с. 42-43).

14.06.2013 року укладено договір про внесення змін до генерального кредитного договору та договір про внесення змін до додаткового договору № 2 до генерального кредитного договору, на підставі яких банк на умовах генерального кредитного договору та додаткового договору надає позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії для ведення господарської діяльності, з лімітом кредитування у сумі 4 493 702,32 грн. Строк користування кредитними коштами встановлюється до 13.06.2014 року (включно, а.с. 44-46).

На виконання умов генерального кредитного договору банком надано відповідачу кредитні кошти на суму 6 508 419,39 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 265922 від 30.11.2007 року на суму 600 000,00 грн., № 6262 від 03.12.2007 року на суму 1 925 000,00 грн., № 925424 від 31.05.2012 року на суму 3 983 419,39 грн. (а.с. 51, 53, 55).

Як було зазначено вище, позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів до 13.06.2014 року (включно) на рахунок погашення кредиту та процентів.

Відповідно до п. 1.4.1.3 генерального кредитного договору, проценти за перший місяць користування кредитними коштами сплачуються відповідачем не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.

Доказів виконання позичальником умов генерального договору та додаткових договорів до суду не надано.

Відповідно до п. 1.4.1.5 Генерального кредитного договору, несплата позичальником процентів протягом 20-ти банківських днів після встановленої в договорі дати є підставою Банку для вимоги дострокового повернення кредитних коштів (траншів). стягнення процентів.

25.03.2014 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій на загальну суму 4 871 542,66 грн. (а.с. 57-58).

Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з чим, публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" про стягнення 5 039 789,83 грн. заборгованості за Генеральним кредитним договором № 62/07/00-К від 16.03.2007 року, з яких: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 4 493 702,32 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 463 713,15 гривень; поточна заборгованість за нарахованими процентами - 51 523,68 гривень; пеня - 30 850,68 гривень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті кредитних коштів у розмірі 4 493 702,32 гривень згідно умов генерального кредитного договору № 62/07/00-К від 16.03.2007 року, а тому вимога про стягнення заборгованості є такою, що підлягає задоволенню в сумі 4 493 702,32 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані проценти в сумі 463 713,15 грн., поточну заборгованість за нарахованими процентами в сумі 51 523,68 грн. та пеню у розмірі 30 850,68 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення нарахованих процентів в сумі 463 713,15 грн., поточної заборгованості за нарахованими процентами в сумі 51 523,68 грн. та пеню у розмірі 30 850,68 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/11502/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року по справі № 910/11502/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі № 910/11502/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11502/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

П.В. Авдеєв