Ухвала суду № 41332718, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7816/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до Міжрегіонального Головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, співробітниками відповідача проведено перевірку ПАТ комерційний банк «Надра» в результаті чого 06.06.2013 складено акт №645/43-20/20025456 про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

В даному акті відображено допущені позивачем порушення норм ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в розмірі 3 091 833 грн 57 коп. в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 253 769 грн 16 коп., півріччя 2010 року - 501 350 грн 53 коп., 9 місяців 2010 року - 749 672 грн 31 коп., 2010 рік - 855 059 грн 69 коп., 1 кварт 2011 року - 957 466 грн 51 коп., 2 квартал 2011 року - 102 659 грн 68 коп., 2-3 квартали 2011 року - 209 491 грн 41 коп., 2-4 квартали 2011 року - 1 279 307 грн 37 коп. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток банку на суму 2 595 081 грн 61 коп., в тому числі по періодам: 1 квартал 2012 року - 280 938 грн 81 коп., півріччя 2012 року - 2 595 081 грн 61 коп., 9 місяців 2012 року - 2 595 081 грн 61 коп., 2012 рік - 2 595 081 грн 61 коп. також позивачем частково не утримано/занижено та не сплачено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу у сумі 570 695 грн 97 коп.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14.06.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000344320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 243 852 грн 01 коп., у томі числі основний платіж - 2 595 081 грн 61 коп. та штрафні санкції - 648 770 грн 40 коп. та рішення №0000364320, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 680 121 грн 26 коп., в тому числі основний платіж - 570 695 грн 97 коп. та штрафні санкції - 109 425 грн 29 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ПАТ комерційний банк «Надра» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПАТ «КБ «Надра» не мав підстав для відображення доходів та витрат у 2012 році у зв'язку з неотриманням оплати за відступлення права вимоги, а встановлене податковими органами заниження доходів не відповідає змісту п. 153.5 ст.153 з урахуванням п. 135.1, п.п. 135.4.2 та п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України, а також враховуючи те, що надані сертифікати резидентності кредиторами Банку - нерезидентами, а саме SАСЕ S.р.А., відповідають вимогам відповідних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування щодо вимог до статусу резидентності, виникають підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 512, 514 Цивільного кодексу України - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, положення ЦК України про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статей 512, 656, 1077 ЦК України, законодавцем розмежовуються два види правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги. При цьому, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження. В даному випадку між позивачем та контрагентом фактично укладено договір купівлі-продажу права вимоги.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 статті 14 ПК України - відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Операції з відступлення права вимоги належать до операцій особливого виду, для яких п. 153.5 ст. 153 ПК України визначені спеціальні правила оподаткування.

Так, згідно п.153.5 ст. 153 ПК України платник податку з метою оподаткування має вести облік фінансових результатів від проведення операцій з продажу права вимоги зобов'язань за фінансовими кредитами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог Податкового кодексу. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат.

Враховуючи наведене, для операцій з відступлення права вимоги застосовується порядок оподаткування податком на прибуток, визначений п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, в разі, якщо умови договорів з відступлення права вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Водночас, пункт 137 статті 137 ПК України не встановлює правил визначення дати визнання доходів від першого відступлення прав вимоги.

Проте, відповідно до п.п. 137.16 статті 137 ПК України датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

При цьому, відповідно до п.п. 153.5 статті 153 ПК України, до складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 27.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції» в інтересах та за рахунок пайового венчурного Інвестиційного фонду «Третій венчурний фонд-Промислові інвестиції не диверсифікованого виду закритого стану, (код ЄДРПОУ 2331529), іменоване надалі - «Цесіонарій», та ПАТ «КБ «Надра», іменоване надалі - «Цедент» укладено Договір №27-06/01.

Згідно умов даного Договору Цедент відступає, а Цесіонарій набуває належні цедентові права вимоги за кредитними договорами (надалі - Кредитні договори) та договорами застави, права вимоги за якими відступаються (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору заборгованість за Кредитними договорами на момент передачі прав вимоги у відповідності, до п. 1.1 цього Договору згідно розрахунків складає: за основним боргом по кредиту - 13 837 000 дол. США, 23 711 702,01 євро та 68 965 409,02 гривень, що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 415 978 570 грн 09 коп.; нарахованих відсотків за користування кредитом: 12 102 760,15 дол. США, 11 995 825,03 євро та 33 195 554 грн 95 коп., що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 249 532 966 грн 31 коп.

Всього: 25 939 760,15 дол. США, 35 707 527,04 євро та 102 160 963 грн 97 коп., що відповідно до встановленого НБУ курсу валют на дату укладання даного Договору становить 665 511 537 грн 21 коп.

Разом з тим, п.1.3 Договору визначено, що до Цесіонарія переходять права вимоги за договорами, вказаними у п. 1.1 цього договору та додатковими угодами до них (за наявності), в розмірі зобов'язань на момент передачі прав вимоги, що включають: суму непогашеного залишку основного боргу по кредиту; суму нарахованих відсотків за користування кредитом.

Плата за відступлення прав вимог за Договором становить 677 490 744 грн 88 коп. (п.1.5 Договору).

Згідно п. 1.6 Договору оплата відступлених прав вимог здійснюється Цесіонарієм в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок цедента в наступному порядку: 27.09.2012 - 5 032 261 грн 21 коп., 27.12.2012 - 4 977 661 грн 63 коп., 01.02.2013 - 667 480 722 грн 04 коп., всього - 677 490 744 грн 83 коп.

Окрім того, відповідно до Додаткової угоди №1 від 27.09.2012 сторони домовилися здійснити оплату відступлених прав вимоги, встановлених п.1.5 Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Цедента у строк до 01.02.2013.

У відповідності до п. 1.6 договору від 27.06.2012 №27-06/01, укладеного з ТОВ «КУА» Промислові інвестиції» (що діє в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду «Третій венчурний фонд - Промислові інвестиції» недиверсифікованого виду закритого типу) щодо оплати по відступлених правах вимог передбачалось здійснення оплат за наступним порядком: 27.09.2012 - 5032361 грн 21 коп.; 27.12.2012 - 4977661 грн 63 коп.; 01.02.2013 - 667480722 грн 04 коп.

Проте, пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 27.09.2012 до договору №27-06/01 від 27.06.2012 внесено зміни до п.1.6 договору №27-06/01 від 27.06.2012 та п.1.6 викладено в наступній редакції: « 1.6. Оплата відступлення права вимоги, встановлена п. 1.5 Договору, здійснюється Цесіонарієм в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Цедента за реквізитами, зазначеними в п.5 даного Договору, у строк до 01.02.2013».

Відповідно до даних виписки з рахунку бухгалтерського обліку №20627002739001 оплата відступлення права вимоги фактично у 2012 році Банку не здійснювалась, а отже, у відповідності до п.п.135.4.2, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) не можна визначити дохід від відступлення права вимоги боргу від ТОВ «КУА» Промислові інвестиції» до Банку.

Отже, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що датою визнання доходів від першого відступлення права вимоги є дата фактичного отримання коштів або інших активів первинним кредитором. Адже, до дати такого отримання не виникає сума доходів від відступлення права вимоги в розумінні п. 153.5 статті 153 ПК України.

Таким чином підсумовуючи наведені правові норми та викладені обставини, ПАТ «КБ «Надра» не мав підстав для відображення доходів та витрат у 2012 році у зв'язку з неотриманням оплати за відступлення права вимоги, а встановлене податковими органами заниження доходів не відповідає змісту п. 153.5 ст.153 з урахуванням п. 135.1, п.п. 135.4.2 та п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України.

Що ж стосується правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000364320, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження в Україні є надання таким нерезидентом довідки, форма якої встановлена законодавством країни місцезнаходження такого нерезидента, як статус податкового резидента країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.

Разом з тим, п. 3.2 ст. 3 Податкового кодексу України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною першою ст. 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень далі - «Конвенція») встановлено, що для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місця управління, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Документом, що підтверджує передбачений Конвенцією статус компанії SАСЕ S.р.А. як резидента Італійської Республіки в розумінні ст. 4 Конвенції є Сертифікат податкової резиденції.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач за перевіряємий період сплачував нерезиденту Республіки Італія Компанії «SАСЕ S.р.А. - Servizi Assicurativi Del Commercio Estero» доходи із джерелом їх походження в Україні, а саме: Договір № б/н від 23.06.2010 укладений між позивачем (Боржник) та Компанію «SАСЕ S.р.А. - Servizi Assicurativi Del Commercio Estero» (Кредитор) на суму 8 474 793,64 евро.

Проте, на думку відповідача, Банк безпідставно скористався положенням п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом СРСР і Урядом Італійської Республіки в частині здійснення перерахування до бюджету податку з доходів нерезидента отриманих на території України, Компанії SАСЕ S.р.А., а саме - неутримання податку з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 статті 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає зазначене твердження безпідставним, адже, надані після, отримання заявки № 3 від 27.02.2013, № 28 від 12.03.2013 про надання до перевірки документів щодо підтвердження резидентності, ПАТ КБ «Надра» Сертифікати податкової резидентності Компанії SАСЕ S.р.А., що у свою чергу видані Податковою інспекцією Управління провінції Риму від 24.03.2010 (протокол № 2010/755 від 24.03.2010) від 21.03.2011 (протокол № 9300 від 01.02.2011), від 27.01.2012 (протокол № 009048 від 27.01.2012), підтверджується, що Компанія SАСЕ S.р.А. є резидентом Італії.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до листа ДПС України від 20.07.2012 №12968/6/12-0016, довідки про підтвердження статусу податкового резидента для цілей застосування угод про уникнення подвійного оподаткування як компетентний орган мають право видавати у Італії - місцеві податкові органи (місцеві відділення Служби доходів - Agenzia delle Entrate).

Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення порушують охоронювані законом права суб'єкта господарювання, адже прийняті контролюючим органом в порушення норм ПК України.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.