Ухвала суду № 41332633, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/68775/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г., Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Оніщенка А.Ю.

відповідача Тімощука А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011

у справі №2а-1670/16/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 21.12.2010 №0004052301/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 за результатами якої складено акт №12269/23-6/33660476 від 14.12.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пунктів 1.3, 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, а саме: заниження податку на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 59411,36 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004052301/0 від 21.12.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання у розмірі 89117,04 грн., у тому числі основний платіж 59411,36 грн., штрафні (фінансові) санкції 29705,68 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем проведено господарські операції з ПП «Оптима Сервіс» за договором поставки №23-09 П від 05.09.2009 та з ПП «Абріс трейд», за якими придбано товарно-матеріальні цінності, а саме запасні частини та інструменти, сплачений в ціні придбання яких податок на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду. Реальність господарських операцій позивача з ПП «Оптима Сервіс» та ПП «Абріс трейд» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладені господарські договори за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями, оборотними відомостями зі складу та лімітно-заборними картками про передачу матеріальних цінностей у виробництво, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оплата позивачем проведена в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Видані позивачу податкові накладні постачальниками товарів (робіт, послуг) відповідають встановленим вимогам, на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрованими платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун