Ухвала суду № 41332246, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/44801/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року

у справі № 826/5419/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський беріг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський беріг» (далі - ТОВ «Кільченський беріг»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 18726552209 від 07 лютого 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кільченський беріг» з питань правомірності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 36/26-55-22-07/33248556 від 20 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 18726552209 від 07 лютого 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 166 553,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за червень 2012 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу контрагентом у липні 2011 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також протиправним зменшенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгул-5» шляхом подання в грудні 2012 року уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість за травень 2012 року та червень 2012 року з огляду на те, що розрахунки коригування до податкових накладних, які стали підставою для зменшення задекларованих ТОВ «Кільченський беріг» податкових зобов'язань, не зареєстровано ним в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З урахуванням наведеного та з огляду на правила пункту 50.1 статті 50, пункту 102.1 статті 102 ПК України, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаним епізодом.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, приписи зазначеної правової норми не дозволяють формувати (зменшувати, збільшувати) покупцю податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних), які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних його постачальником.

В той же, час зазначене положення не розповсюджується на коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість продавцем у разі виникнення обставин, обумовлених пунктом 192.1 статті 192 ПК України.

Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з абзацом «а» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

А відтак, враховуючи повернення позивачем попередньої плати за договором № 02/09 від 02 вересня 2011 року, укладеним з ТОВ «Інгул-5», на адресу контрагента в травні 2012 року та червні 2012 року, ТОВ «Кільченський беріг» цілком обґрунтовано відкориговано сформовані податкові зобов'язання шляхом їх зменшення на відповідну суму податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.