Постанова № 41331779, 11.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 923/608/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 704 від 20.10.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Троцан Є.Ю., за довіреністю № 149 від 30.03.2014р.

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції"

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.07.2014р.

по справі № 923/608/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий провулок"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»

про стягнення 1 209 147,92 грн.

Відповідно до ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий провулок" про стягнення заборгованості в сумі 1 209 147,92 грн., з яких: 937 563,87 грн. заборгованість по кредиту, 25 698,82 грн. пені по простроченій сумі кредиту, 2 625,90 грн. інфляційних збитків, 5 626,92 грн. річних на суму заборгованості по кредиту та 56 269,16 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань по договору кредиту № 78 від 14.12.2007р. укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.07.2014р. (суддя Закурін М.К.) у позові відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів факту повідомлення відповідача про перехід права вимоги за договором факторингу до нього як фактора, що виключає реалізацію права позивача на стягнення заборгованості за договором кредиту з відповідача до моменту такого повідомлення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, скаржник просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані із сплатою судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Апелянт у скарзі посилається на те, що відповідно до ст. 1082 ЦК України, позивачем було відправлено відповідачу письмове повідомлення-вимогу про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому зазначено нового кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" .

Доводи апеляційної скарги фактично збігаються з доводами позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» та зобов'язано позивача направити третій особі копію позову та апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова ко легія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних під став.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий провулок» був укладений кредитний договір № 78, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в розмірі 1 000 000 грн. під 20 % річних на строк до 13 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 4.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму заборгованості по кредиту з моменту видачі кредиту до дати остаточного його повернення, тобто 13.12.2008р., а за пунктом 4.3. - Позичальник зобов'язався сплачувати проценти у валюті кредиту щомісячно, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Згідно із пунктом 5.1 договору Позичальник зобов'язався повернути кредит в порядку і терміни, передбачені цим та додатковими договорами.

На виконання умов договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 1 000 000 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку ТОВ «Торговий провулок», згідно до якої 14.12.2007р. на рахунок відповідача було зараховано від Банку 1 000 000 грн.

Поряд з цим, 29 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, згідно до пунктів 3.1., 3.2. якого та додатку № 1 до нього позивач придбав у Банку право вимоги за кредитним договором № 78 від позичальника - ТОВ «Торговий провулок» в розмірі 937 563,87 грн.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із вимогою ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, Клієнт та Фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги і у такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги, яке було передано, а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

Натомість позивач не повідомив відповідача про перехід права вимоги за договором факторингу до нього як фактора, що виключає реалізацію права позивача на стягнення заборгованості за договором кредиту з відповідача до моменту такого повідомлення.

Позивачем на підтвердження своїх доводів разом з апеляційною скаргою надано копії повідомлення-вимоги за вих. № 10-120112 від 12.01.2012р. та список поштових відправлень № 20.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, заявник повинен обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що про відсутність повідомлення щодо відступлення права вимоги відповідачем зазначено ще 08.07.2014р. у відзиві на позовну заяву (а.с. 78), а останнє судове засідання відбулось 15.07.2014р. Дані обставини спростовують доводи апелянта щодо неможливості подання доказів суду першої інстанції.

Проаналізувавши вищенаведені роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України щодо прийняття додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає, що апелянтом жодним чином не обґрунтовано неможливість подання повідомлення-вимоги в суді першої інстанції. У зв'язку з таким, судова колегія повернула додані до апеляційної скарги зазначені матеріали.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову та не вбачає підстав щодо зміни або скасування судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі та матеріали справи не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" - без задоволення.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.07.2014р. по справі № 923/608/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.11.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя Н.В. Ліпчанська