Ухвала суду № 41331399, 15.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.Справа № 266/3217/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.08.2014р. по справі № 266/3217/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, визнання права на отримання підвищення до пенсії, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИЛА:

07.08.2014р. постановою Приморського районного суду м. Маріуполя позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, визнання права на отримання підвищення до пенсії, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, стягнення судових витрат задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни з 24.01.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був, відповідно діючої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції .

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування позивачу доплати до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011 року колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки до 03 серпня 2014 року Кабінету Міністрів України ні Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ні Законом України " Про державний бюджет України на 2014 рік" не було надано право визначати розмір вище зазначених соціальних виплат.

Таким чином, нарахування та виплата у спірному періоді дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Важливо зазначити, що положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими позивач має право на підвищення до пенсії, не містять обмежень щодо строку, протягом якого пенсіонер має право на їх виплату.

Отже, законом не встановлюється а ні строковість, а ні обмеження у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Враховуючи викладене, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 23 січня 2014 року № к/9991/72911/11.

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.08.2014р. по справі № 266/3217/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А.