Ухвала суду № 41330865, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/8075/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю прокурора представників Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Бараненка І.І., Кожарко О.О., Бєлячкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника Прокурора м. Києва та Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Заступника Прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23 357569,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва пред'явив позов в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23357569,90 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23357569,90 грн..

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції скаржники оскаржили його.

У касаційних скаргах Заступник Прокурора м. Києва та Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем 15 лютого 2013 року подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (код рядка 01) - 25204 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) - 723 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (код рядка 03) - 1008 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (код рядка 04) - 2061505,8 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника (код рядка 05) - 81792,8 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) - «-» грн.

Протягом 2012 року відокремленими структурними підрозділами ПАТ «Укртрансгаз» Херсонському міському центру зайнятості, Куп'янському міськрайонному центру зайнятості, Луганському міському центру зайнятості, Макіївському міському центру зайнятості, Черкаському міському центру зайнятості, Бердичівському міськрайонному центру зайнятості, Носівському районному центрі зайнятості, Яготинському районному центрі зайнятості, Хустському міськрайонному центрі зайнятості, Стрийському міськрайонному центрі зайнятості, Першотравневому районному центрі зайнятості, Новопсковському районному центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій форми №3-ПН за окремі місяці 2012 року із відсутньою у графі 15 інформації про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на положення частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХII, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

ПАТ «Укртрансгаз» подавало неналежно заповнено форму звітності № 3-ПН, таким чином служби зайнятості про наявність вакансій для інвалідів не були проінформовані належним чином, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та наявність підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем здійснювалися всі можливі заходи, передбачені статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів. За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій немає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХII (далі - Закон № 875-ХII) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Інструкцією щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», що затверджена зазначеним наказом, визначено, що у графі 15 форми звітності №3-ПН наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами « 11» - інваліди.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджено форму звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що не інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період без заповнення графи 15, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня, 19 листопада 2013 року, 28 січня, 11 лютого, 8 квітня 2014 року (№№ 21-200а13, 21-397а13, 21-476а13, 21-485а13, 21-50а14 відповідно).

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до вірного висновку про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23357569,90 грн., проте судом апеляційної інстанції помилково було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Фактичні обставини справи судами першої та другої інстанції встановлено повно і правильно, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає необхідним постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 221, 226, 230, 232 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника Прокурора м. Києва та Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: