Ухвала суду № 41330311, 29.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р.Справа № 820/11320/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

представника позивача Філатова Н.Ю.

представника відповідача Марченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 820/11320/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.04.2014 р. №0000641501, №0000631501, прийняті щодо публічного акціонерного товариства "Авіалінії Харкова".

В апеляційній скарзі відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання по ПДВ з липня 2011 по вересень 2012 р. ПАТ "Авіалінії Харкова", за результатами якої 14.03.2014 р. був складений акт за № 749/10-38-15-01-09/25469838, в якому були встановлені порушення строків сплати грошового зобов'язання з ПДВ за період з липня 2011 р. по серпень 2012 р.

За наслідками вказаного акту перевірки 04.04.2014 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких на підставі п. 126.1 ст. 126 ПКУ йому були нараховані штрафні санкції, а саме: №0000641501 на суму 4127,04 грн., №0000631501 на суму 219 073,89 грн., які нараховані у зв'язку із прострочення сплати грошового зобов'язання на 395, 394, 386, 371, 365, 335, 325, 310, 294, 289, 273, 264, 241, 233, 172,141,101, 71, 60, 38,29,23 і 20 днів.

Зі змісту рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області, яке було прийнято за результатами розгляду адміністративної скарги позивача, а також із даних облікової картки платника ПДВ, отриманої на запит позивача, випливає, що вказані штрафні санкції були нараховані на такі суми грошових зобов'язань:

- грошове зобов'язання, визначене Мировою угодою, що була укладена між позивачем і його кредиторами за наслідками розгляду справи про банкрутство позивача і підлягало сплаті у строк до 01 травня 2012 року;

- грошові зобов'язання, що виникли вже після закриття провадження у справі про банкрутство і не увійшли до складу податкового боргу, який підлягав виплаті за умовами Мирової угоди.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення податкової перевірки, за результатом якої були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, у позивача не існувало жодних неоплачених грошових або податкових зобов'язань, також була здійснена оплата всіх штрафних санкцій і пені, що були нараховані за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 20 липня 2005 року у зв'язку з неспроможністю позивача розрахуватися перед контрагентами та контролюючими органами за боргами перед бюджетом господарським судом Харківської області було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача. Слухання справи про банкрутство позивача тривало до 22 червня 2011 року і завершилось закриттям провадження у цій справі і укладенням між сторонами Мирової угоди.

Так, відповідно до п. 1.1., 1.2 Розділу 1 Мирової угоди кредитори на умовах викладених в розділі 2 даної Мирової Угоди здійснюють розстрочку заборгованості позивача в узгодженому між сторонами розмірі.

Згідно з п. 3.1 Мирової угоди, кредитори на умовах, викладених в цьому розділі, погоджуються на задоволення їх вимог до Позивача в розстрочку за рахунок фінансової допомоги третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", код ЄДРПОУ 35133822, одним із кредиторів позивача, визначеним у Мировій угоді, була Основ'янська ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розділом 2 вказаної угоди, відповідач мав до ПАТ "Авіалінії Харкова" наступні вимоги:

(а) вимоги в якості кредитора четвертої черги, які в сумі складають 1 752 763, 75 грн.;

(б) вимоги в якості кредитора шостої черги, які в сумі складають 54 103, 96 грн.;

(в) поточна заборгованість по розрахункам з податку на прибуток (з урахуванням пені) та податку на додану вартість в сумі 217 171,31 грн.;

Таким чином, загальна сума заборгованості ПАТ "Авіалінії Харкова" перед податковим органом за період з 20.05.2005 р. по 22.06.2011 р. складала 2 024 039,02 грн., до складу цієї суми входили грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на землю і податку на додану вартість, при цьому, заборгованість зі сплати податку на додану вартість, що увійшла до Мирової угоди, складала 1 020 941,16 грн. Ці дані були отримані позивачем за результатами подання запиту на отримання доступу до публічної інформації до відповідача і надання відповідачем доступу до ознайомлення з даними облікової картки платника ПДВ.

Так, згідно Мирової угоди, кінцевим терміном, до якого позивач зобов'язувався погасити існуючі борги, було 01 травня 2012 року.

Таким чином, між ПАТ "Авіалінії Харкова" та податковим органом існували правовідносини по оплаті існуючого податкового боргу з ПДВ в розстрочку на умовах, визначених Мировою угодою, зокрема:

(а) оплаті на умовах розстрочки підлягала лише сума ПДВ, яка виникла в період з 20.05.2005 року по 22.06.2011 року, тобто -1 020 941,16 грн.;

(б) кінцевим терміном оплати вказаної суми визначалося 01 травня 2012 року.

Як свідчать докази у справі, оплата грошового зобов'язання, визначеного Мировою угодою, була здійснена позивачем 20.07.2012 року, тобто, із простроченням кінцевого строку, встановленого Мировою угодою (01.05.2012 рік), факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 190 від 20.07.2012 року.

Проте, суд зазначає, що санкція за прострочення оплати податкового боргу в цій частині визначається не положеннями Податкового кодексу України (ст. 126 ПКУ), на яку посилається відповідач, а положеннями самої Мирової угоди.

Так, Мировою угодою передбачено, що за прострочення оплати зобов'язань перед кредиторами позивачем у строки, визначені Мировою угодою, на суму несвоєчасно сплачених грошових сум нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення (пункт 8.2 даної Мирової Угоди).

Вказане твердження обґрунтовано наступними положеннями чинного законодавства України.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до " конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

Положення п. 100.3 ст. 100 Податкового кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Отже, з аналізу наведених положень п. 1.3 ст. 1, п. 87.10 ст. 87, п. 100.3 ст. 100 чинного ПК України, а також ст. 35 та ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" випливає наступне:

(а) відносини щодо порядку погашення податкового зобов'язання особами, на яких поширюються процедури, визначені ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не регулюються нормами ПК України;

(б) порядок здійснення погашення податкових зобов'язань у цьому випадку визначається наведеним Законом з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

(в) розстрочення та відстрочення погашення податкового зобов'язання здійснюється не на підставі положень ПК України, а на підставі і в порядку, визначеному мировою угодою.

Окрім того, відповідальність за прострочення строків оплати податкового боргу, якщо такі строки встановлені мировою угодою, визначається не нормами ПК України, а безпосередньо мировою угодою. Так, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, гіпотеза зазначеної статті встановлює імперативне правило: строки сплати суми грошового зобов'язання для застосування саме цієї статті повинні встановлюватися у Податковому кодексі України. Якщо ж такі строки встановлені на підставі іншого нормативно-правового акту, то положення цієї статті до відносин щодо погашення податкового боргу чи грошового зобов'язання не застосовуються.

З огляду на викладене вище, нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 % на суми, сплачені 20 липня 2012 року за платіжним дорученням № 190, є безпідставним.

Таким чином, оплата грошових зобов'язань, визначених Мировою угодою, була здійснена позивачем 20.07.2012 року.

При цьому з аналізу платіжного доручення № 190 від 20.07.2012 року, яке підтверджує факт оплати, випливає, що позивач сплатив не 1 020 941,16 грн., визначені у мировій угоді як борг по оплаті ПДВ, а 1 036 992,26 грн., тобто переплата складала 16 051 грн.

Щодо оплати зобов'язання, які виникли після закриття провадження у справі про банкрутство, тобто після 22.06.2011 року, суд зазначає наступне.

Так, загальна сума задекларованих позивачем грошових зобов'язань за період з червня по серпень 2012 року складає 185 588 грн., вказана сума розподілялася за кожним податковим періодом.

З аналізу розрахунку оплати грошових зобов'язань, які були задекларовані позивачем або визначені відповідачем в період з червня 2011 по серпень 2012 року випливає, що позивач дійсно допустив прострочення оплати задекларованих ним грошових зобов'язань за липень - листопад 2011 року на загальну суму 38 263 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана сума частково була оплачена позивачем разом із податковим боргом за Мировою угодою 20.07.2012 року.

Так, на цю дату згідно із платіжним дорученням № 190 від 20.07.2012 року позивач сплатив суму у розмірі 1036922,26 грн., з яких 1 020 941,16 грн. - сума, що підлягала оплаті за Мировою угодою, а 16 051,01 грн. - частина суми, грошових зобов'язань з ПДВ, які були задекларовані позивачем вже після закриття провадження у справі про банкрутство, але не були оплачені своєчасно.

Як свідчать докази у справі, частково сума грошових зобов'язань з оплати ПДВ за липень-листопад 2011 року з урахуванням пені і штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату вказаних грошових зобов'язань, була сплачена позивачем 28.09.2012 року, що підтверджено платіжним дорученням, вказана проплата була здійснена позивачем у відповідь на лист відповідача № 1210/10/19-136 від 18.09.2012 року на загальну суму 95 589 грн.

Водночас, у 2012 році (з січня по вересень 2012 року) позивач своєчасно і в повному обсязі виконував свої зобов'язання із сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань до бюджету, що з'ясовується з аналізу податкових декларацій за вказані періоди і платіжних доручень, що підтверджують факт оплати грошових зобов'язань позивачем.

Проте, в акті перевірки, а також у рішенні Головного управління Міндоходів у Харківській області було встановлено прострочення кінцевих строків сплати податку на додану вартість, які були задекларовані позивачем:

(а) у червні 2012 року (декларація від 27.06.2012 № 9036646007 та від 18.06.2012 № 9034423260) за травень 2012- в сумі 19 513 грн.;

(б) у липні 2012 року (декларація від 19.07.2012 № 9041621749) за червень 2012 - в сумі 19 513 грн.;

(в) у серпні 2012 року (декларація від 19.08.2012 року № 9050225961) за липень 2012 року - в сумі 21761 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивач прострочив оплату вказаних сум на 60 та на 29 днів відповідно, а тому на вказані суми також нараховані штрафні санкції в розмірі 20 % і 10 %.

З матеріалів справи вбачається, що у розрахунку суми грошових зобов'язань, які були задекларовані і оплачені позивачем після закриття провадження у справі про банкрутство наведено детальне обґрунтування того, що позивач справді здійснював своєчасну і повну оплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з оплати ПДВ за всі податкові періоди 2012 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент проведення податкової перевірки, за результатом якої були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, у позивача не існувало жодних неоплачених грошових або податкових зобов'язань, також була здійснена оплата всіх штрафних санкцій і пені, що були нараховані за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2014р. по справі № 820/11320/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р.