Ухвала суду № 41330299, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р.Справа № 818/2489/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 818/2489/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонаойл"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Іонаойл") звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської ДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області № 0001342205 від 21.08.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78220,00 грн., в за основним платежем на суму 62576,00 грн. та штрафної санкції на суму 15644,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Іонаойл" з питання перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з TOB "Левагро" за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №852/18-17-22-0511/31077969 від 08.08.2014р.

21 серпня 2014 року Шосткинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001342205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 78220,00 грн., в т. ч. за основним платежем на суму 62576,00 грн. та штрафної санкції на суму 15644,00 грн.

ТОВ "Іонаойл" вважає, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, оскільки ґрунтується на висновках викладених в акті перевірки, що носять характер припущень, тому підлягає скасуванню.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ "Іонаойл" порушило вимоги п.198,3, п.198.6. ст. 198 з урахуванням п.201.4, п.201,6, п.201,7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62576,00 грн.

Підставою для вказаних висновків стали наступні обставини.

30 жовтня 2013 року між ПП «Левагро» та ТОВ «Іонаойл» укладено договір № 10-21Л купівлі-продажу нафтопродуктів.

На виконання досягнутої домовленості, ТОВ «Іонаойл» отримано від ПП «Левагро» товар, а саме бензин А-92 в кількості 38040,00 л. на загальну суму 375454,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 62575,80 грн.), що підтверджується видатковою, податковою, товарно-транспортними накладними, сертифікатом відповідності та паспортом якості. Оплата за отриманий товар проводилась із розрахункового рахунку, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.11.2013 по 10.02.2014 року отриманих банком для списання з рахунку клієнта. Товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується роздруківкою рахунку «Видаткові накладні».

ТОВ «Іонаойл» до складу податкового кредиту у жовтні 2013 року включено суму ПДВ по податковій накладній, яка отримана від ПП «Левагро» в розмірі 62575,80 грн.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого виказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акт Шосткинської ОДПІ містить посилання не на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а лише на акт Світловодської ОДПІ № 133/2200/38246328 від 20.05.2014 року про результати зустрічної звірки ПП «Левагро» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Аріс» їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року.

Отже, позивач приходить до висновку, що акт перевірки, на який посилається Шосткинська ОДПІ, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення підприємством - ТОВ "Іонаойл" вимог податкового законодавства.

Крім того, висновки Шосткинської ОДПІ базуються на посиланнях в акті перевірки на аналіз взаємовідносин та господарської діяльності третіх осіб, які не є безпосередніми контрагентами ТОВ "Іонаойл" (так звані "ланцюги").

Первинні документи, якими було оформлено виконання вищевказаного договору, мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, з яких можливо встановити який саме товар придбавався, у яких обсягах, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків - ТОВ «Іонаойл», а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Позивач зазначає, що господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ «Іонаойл», яке підтверджується тим, що підприємство понесло реальні витрати на оплату отриманого товару, про що свідчать податкові накладні та платіжні документи.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Левагро" на момент здійснення господарської операції перевіркою не встановлено, вказане підприємство знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Незважаючи на наявність первинних документів Шосткинської ОДПІ в акті перевірки зроблено формальний висновок про безпідставність формування ТОВ "Іонаойл" податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Левагро".

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001342205 від 21 серпня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" по податку на додану вартість в розмірі 78220 (сімдесят вісім тисяч двісті двадцять) грн., із них 62576 грн. за основним платежем і 15644 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В апеляційній скарзі відповідач, Шосткинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необгрунтованою та підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Іонаойл" грунтуються на беспосередньому та повному дослідженні наданих позивачем на перевірку документів, а також податкової інформації, яка міститься у податкових базах даних та в акті Світловодської ОДПІ №133/2200/38246328 від 20.05.2014 року про результати зустрічної звірки ТОВ "Левагро" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Аріс» їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Іонаойл" з питання перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з TOB "Левагро" за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №852/18-17-22-0511/31077969 від 08.08.2014р.

21 серпня 2014 року Шосткинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001342205 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 78220,00 грн., в т. ч. за основним платежем на суму 62576,00 грн. та штрафної санкції на суму 15644,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з помилковості висновків відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача в акті перевірки про наявних ознак безтоварності угоди, укладеної позивачем із ПП "Левагро".

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Левагро" укладено договір купівлі-продажу № 10-21Л від 30.10.2013р. відповідно до умов якого позивач придбав у ПП "Левагро" бензин А-92 обсягом 38040,00 л.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем було надано до суду першої інстанції:

- податкова накладна від 31.10.2013р. № 37

- видаткова накладна від 31.10.2013р. № РН-0000036

- рахунок-фактура від 31.10.2013р. № СФ-0000037

- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 31.10.2013р. № 22

- банківська роздруківка реєстру платіжних документів за період з 01.11.2013р. по 10.02.2014р. отриманих банком на списання з рахунку клієнта

- сертифікат відповідності на бензин автомобільний А-92 серії ВВ

- паспорт якості від 17.05.2012р. № 129

- видатковий та фіскальний чеки

- роздруківка рахунку 36 "Видаткові накладні" за період з 01.11.2013р. по 31.12.2013р.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновок викладений в акті Світловодської ОДПІ №133/2200/38246328 від 20.05.2014 року про результати зустрічної звірки ТОВ "Левагро" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Аріс» їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2013 року.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкову накладну, яка саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначена накладна оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочин між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0001342205 від 21 серпня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" по податку на додану вартість в розмірі 78220 (сімдесят вісім тисяч двісті двадцять) грн., із них 62576 грн. за основним платежем і 15644 грн. - штрафні (фінансові) санкції прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 818/2489/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.