Ухвала суду № 41329990, 04.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8597/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001542201 та часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0001532201 від 14.04.2014, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Проскан» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м.Києві в якому про:

скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001542201 від 14 квітня 2014 року;

скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001532201 від 14 квітня 2014 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 624 415 грн. та суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 156 103,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлень від 20.01.2014 року № 85/26-57-22-01-21П, виданих на підставі наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09 січня 2014 р. № 11, далі на підставі наказу від 12 лютого 2014 р. № 264 терміном з 20.01.2014 р. по 2 6.02.2014 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Проскан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 92/26-57-22-01-10/21634980 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Проскан» (код ЄДРПОУ 21634980) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.», яким встановлено порушення:

- п. 138.1 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму в 151 839 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 29 040 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 26 515 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 11 689 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 26 515 грн.

- ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 629 999 грн., в тому числі за січень 2012 р. в сумі 120 165 грн., за лютий 2012 р. в сумі 504 250 грн., за квітень 2012 р. в сумі 5 58 4 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем прийняті, зокрема, податкові повідомлення - рішення:

№ 0001532201 від 14 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму в 787 498, 75 грн., в тому числі 629 999 грн. суми податку та 157 499,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0001542201 від 14 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму в 168018,75грн., в тому числі 151 839 грн. податку та 16179,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Так, колегією суддів встановлено, що порушення встановлені перевіркою полягали в тому, що позивачем сформовано витрати виробництва, зокрема, за рахунок договору охорони №126 від 22.08.2012 року. Акт перевірки містить посилання, що позивачем надано акти виконаних робіт, по яких надано послуги. Також, в акті зазначено, що в ході перевірки ТОВ «Проскан» не надало в підтвердження наданих послуг по вищевказаних актах отриманих послуг документів, в яких наведено інформацію щодо наданих послуг з охорони. Таким чином, проведеним аналізом наданих до перевірки вищезазначених документів, а також рахунків-фактур, банківських виписок не встановлено зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю ТОВ «Проскан», а саме до перевірки не надано будь-яких документів, що свідчать про послуги, які надані щодо охорони: територіальне розміщення об'єкту, який охороняється, його площа, розташування, адреса, власником якого є ТОВ «Проскан». Кількість працюючих на підприємстві, яке здійснює охоронні послуги складає - ТОВ «Сек'юріті Сервіс» складає три особи.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг, зокрема, послуг охорони приміщення.

Здійснюючи господарську діяльність, позивач уклав з ТОВ «Сек'юріті Сервіс» договори з охорони № 94 від 23.01.2002 р., № 126 від 22.08.2012 р.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів сторонами були підписані відповідні акти наданих послуг за період з II кварталу 2011 р. по ІV квартал 2012 р.:

акт № 28 від 30.04.2011 р.

акт № 39 від 31.05.2011 р.

акт № 49 від 30.06.2011 р.

акт № 63 від 31.07.2011 р.

акт № 85 від 31.08.2011 р.

акт № 91 від 30.09.2011 р.

акт № 102 від 31.10.2011 р.

акт № 103 від 30.11.2011 р.

акт № 123 від 31.12.2011 р.

акт № 7 від 31.01.2012 р.

акт № 18 від 29.02.2012 р

акт № 31 від 31.03.2012 р

акт № 71 від 31.08.2012 р

акт № 76 від 30.09.2012 р

акт № 80 від 31.10.2012 р

акт № 83 від 30.11.2012 р

акт № 90 від 31.12.2012 р

Таким чином, на підтвердження факту отримання від виконавця послуг в процесі здійснення перевірки відповідачу були надані акти, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, розрахунки проведені у відповідності до умов договорів у безготівковій формі на загальну суму в 824 355, 60 грн. , включаючи суму ПДВ в 137 392, 55 грн., сума без ПДВ склала таким чином 686 963, 05 грн., що є належним документальним підтвердженням господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що доводи відповідача про наявність порушень податкового законодавства щодо завищення валових витрат по взаємовідносинам з TOB «Сек'юріті Сервіс» в сумі 686 963 грн. зводяться до наступного:

1) позивачем не надано в підтвердження наданих послуг за вищевказаними договорами охорони документів, в яких наведено інформацію щодо наданих послуг з охорони, а саме до перевірки не надано будь-яких документів, що свідчать про послуги, які надані щодо охорони: територіальне розміщення об'єкту, який охороняється, його площа, розташування, адреса, власником якого є TOB «Проскан»;

2) кількість працюючих на підприємстві, яке здійснює охоронні послуги, TOB «Сек'юріті Сервіс» складає 3 (три)особи;

3) первинні документи надані постачальником TOВ «Сек'юріті Сервіс» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування витрат, що включають собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Щодо першого зауваження, то на підтвердження валових витрат TOB «Проскан» за вищенаведеними договорами з охорони були надані усі необхідні документи, зокрема: договір з охорони № 94 від 23.01.2002 р., № 126 від 22.08.2012 р. з додатками до них, додаткові угоди до них, акти наданих послуг за відповідний період та інші документи у відповідності до приписів Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З договорів охорони № 94 від 23.01.2002 р. та № 126 від 22.08.2012 р. та з додатків № 1 до вищенаведених договорів - «Схема розташування постів охорони», вбачається, що всі чинники, щодо яких у відповідача виникли сумніви та зауваження, зокрема, територіальне розміщення об'єкту, який охороняється, його площа, розташування, адреса об'єкту зазначені в наданих до перевірки документах.

Таким чином, доводи відповідача про безпідставність віднесення позивачем витрат на придбання послуг з охорони від TOB «Сек'юріті Сервіс» за період з 2 кварталу 2011 р. по 4 квартал 2012 р., не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначеними документами, що є підтвердженням необґрунтованості висновків відповідача.

Щодо другого зауваження, яке стосується малочисельності працівників компанії - контрагента TOB «Сек'юріті Сервіс» (3 особи), то слід зауважити, що укладання трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до надання послуг з охорони.

Діюче податкове законодавство не ставить право платника податку на віднесення до валових витрат підприємства витрат, понесених платником податку, в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) надаються послуги.

Цивільним кодексом України передбачається укладання широкого кола цивільно-правових договорів, на підставі яких надаються послуги, виконуються роботи та здійснюються інші передбачені цивільним законодавством дії.

Твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується звітами форми № 1 ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) TOB «Сек'юріті Сервіс» за період, в якому були виявлені порушення податкового законодавства, - з II кварталу 2011 р. по IV квартал 2012 р. -, з яких вбачається, що чисельність працівників на цьому підприємстві за 2011 р. та 2012 р. складала 21 особу.

Отже, зазначена причина не може бути правомірною підставою для здійснення висновку відповідачем про безпідставність віднесення до валових витрат TOB «Проскан» витрат за договорами з охорони, укладеним з даним підприємством, та для донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій.

Щодо третього зауваження стосовно невідповідності первинних документів договорів охорони вимогам чинного законодавства та таким чином відсутності у позивача права на формування валових витрат, що включають собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) слід зазначити, що, з аналізу нормативних актів, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 05.06.1995 p. за № 168/704, вбачається, що надані позивачем для перевірки первинні документи по взаємовідносинам з TOB «Сек'юріті Сервіс», а саме: договори з охорони № 94 від 23.01.2002 p., № 126 від 22.08.2012 p., додатки до договорів, додаткові угоди, акти наданих послуг, банківські виписки та інші документи, містять усі необхідні обов'язкові реквізити, що свідчить про дотримання позивачем при оформленні даних документів положень вищенаведених нормативних актів.

Аналіз норм вищезазначених нормативних актів дає підстави зробити висновок, що наявність відповідних документів підприємства, оформлених з дотриманням вимог діючого законодавства, є достатньою підставою для включення понесених підприємством витрат до його валових витрат, оскільки лише випадок повної відсутності будь - яких розрахункових, платіжних та інших документів унеможливлює віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь - якими документами взагалі.

Крім того, слід зауважити, що судом першої інстанції вірно зазначено, що матеріали справи не містять жодних висновків експертних установ стосовно первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем. Також матеріали справи не містять посилання на вироки суду щодо посадових особ контрагента позивача, припинення державної реєстрації підприємства чи донарахування йому податкових зобов'язань.

Отже, доводи податкового органу, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданим до перевірки документами, що в підсумку є підтвердженням неправомірності висновків Відповідача стосовно заниження Позивачем податку на прибуток за період з II кварталу 2011 p. по IV квартал 2012 р. на загальну суму в 151 839 грн.

Також, актом перевірки встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» № 2013109 від 31.01.2012, №2021303 від 13.02.2012 та №2020102 від 01.02.2012, які підписані посадовою особою, ідентифікованою як «ОСОБА_5», в той же час як податкова накладна в електронній формі містить електронний підпис ОСОБА_4

Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Як вбачається з копій податкових накладних, останні містять всі вищезазначені реквізити, проте, порушення контрагентом позивача приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», абз. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246, не призводить до порушення позивачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки у позивача наявні паперові копії податкових накладних, які повністю відповідають встановленим вимогам.

Відповідно до пункту 10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (частини 1-3).

Згідно з частинами 9-10 пункту 10 статті 201 вищезазначеного кодексу, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (ч.9). Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. (частина 10 пункту 10 статті 201 ПК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначеними нормами пунктів 6 та 10 статті 201 передбачено порядок дій відповідача у випадку виявлення розбіжностей, при цьому виявлення таких розбіжностей передбачено підставою для повідомлення про розбіжності для подання уточнень та проведення перевірки. При цьому, перевірка має стосуватися в першу чергу продавця, натомість, відповідачем перевірявся покупець.

Також, судом першої інстанції вірно зауважено, що відсутність права на податковий кредит пов'язана з відсутністю реєстрації наданої платнику податкової накладної, тобто право на податковий кредит за певною податковою накладною поставлено у залежність від наявності такої податкової накладної, як документу, та наявності факту її реєстрації. Оскільки податкова накладна за певним номером та датою на певну суму зареєстрована в реєстрі, суд вважає безпідставними посилання відповідача у цій частині.

Проаналізувавши вищевикладене та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.