Постанова № 41329955, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11326/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будпостач» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.14р. у справі №826/11326/14 за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного у правління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 07.07.14р. №1606/26-53-22-01-24267110; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.07.14р. №0003032201 та №0003042201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.14р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «ВКФ МІЛАНА» мали реальний (товарний) характер, вчинені в межах та цілях господарської діяльності позивача, що підтверджується документально та не спростовано відповідачем належними засобами доказування. Документи бухгалтерської звітності від імені ТОВ «ВКФ МІЛАНА» підписані уповноваженою на те особою.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «ВКФ МІЛАНА» за період з 01.07.11р. по 31.03.14р., за результатами якої складено акт від 07.07.14р. №1606/26-53-22-01-24267110.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.07.14р.:

№0003042201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 334 696 грн., в т.ч. основний платіж - 889 797 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 444 899 грн.;

№0003032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 023 267 грн., в т.ч. основний платіж -1 023 267 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Підставою для їх прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

п. 138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1023 267 грн., в т.ч. за ІІ-ІІІ кв. 2011 року - 1 023 267 грн.;

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 889 797 грн за серпень 2011 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на висновках акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №30/22-22/30523272 від 24.07.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ МІЛАНА» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком», ТОВ «Імортель груп», ТОВ «Еко-Сервіс», ТОВ «Скомп», ТОВ «Прімум Компані», ТОВ «Саміро Холдинг», ТОВ «Рекламна агенція Принцепс», ТОВ «Нашира», ТОВ «Детемо», ТОВ «Автобудсервіс-7», ТОВ «Новий градь» за період з 01.01.11р. по 30.06.13р.» яким встановлено, що у ТОВ «ВКФ МІЛАНА» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здіснення основного виду діяльності. Постачальники, від яких ТОВ «ВКФ МІЛАНА» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СГД, мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Також, податковий орган вказав про те, що в рамках кримінального провадження №32013110090000086 від 26.03.14р. були відібрані пояснення у директора ТОВ «ВКФ МІЛАНА» - ОСОБА_2, який пояснив що немає жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ МІЛАНА», документи первинної та бухгалтерської звітності не підписував; товариство не реєстрував; банківські установи не відвідував.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля.

Так, між позивачем та ТОВ «ВКФ МІЛАНА» було укладено договір купівлі-продажу від 25.07.11р. №1/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати продукцію по узгодженій номенклатурі та обсязі у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за неї грошову суму згідно умов договору.

Під продукцією слід розуміти: упаковка для сверла, упаковка для круга, магнітний тримач, сверло, замок запалювання тощо.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару у періоді здійснення господарських операцій, які були досліджені колегією суддів та які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV, оскільки підписані особами, відповідальними за здійснення господарських операцій, завірені печатками підприємств та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання товару.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що не заперечується відповідачем.

Матеріали справи також містять докази (видаткові накладні) подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ВКФ МІЛАНА» товару на користь інших суб'єктів господарювання, а саме: ПАТ «Нова лінія», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Бушмен Інтер» тощо.

Слід зазначити, що ТОВ «ВКФ МІЛАНА» станом на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником ПДВ, що не заперечується податковим органом та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію № 583143, довідкою з ЄДРПО № 291228.

Податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Покликання апелянта на протокол допиту свідка, згідно якого ОСОБА_2 пояснив про свою непричетність до здіснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ МІЛАНА» не заслуговують на увагу, з огляду на те, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №291228 керівником ТОВ «ВКФ МІЛАНА» є ОСОБА_3.

В даному випадку, договори та документи бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «ВКФ МІЛАНА», які підтверджують факт вчинення господарської операції підписані саме ОСОБА_3, тобто уповноваженою на здійснення господарської діяльності від імені Товариства особою.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності, несплата податків і зборів, або ж порушення правил податкової звітності (навіть якщо таке і мало місце) - не може бути достатньою підставою для висновку про укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

Покликання апелянта на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №30/22-22/30523272 від 24.07.13р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ МІЛАНА» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком», ТОВ «Імортель груп», ТОВ «Еко-Сервіс», ТОВ «Скомп», ТОВ «Прімум Компані», ТОВ «Саміро Холдинг», ТОВ «Рекламна агенція Принцепс», ТОВ «Нашира», ТОВ «Детемо», ТОВ «Автобудсервіс-7», ТОВ «Новий градь» за період з 01.01.11р. по 30.06.13р.» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Покликання податкового органу на те, що контрагенти контрагента позивача не декларують податкових зобов'язань та не мають достатніх ресурсів на здійснення господарської діяльності - не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «ВКФ МІЛАНА».

Недотримання контрагентами контрагента позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

За наведених обставин та правових норм, оспорювані податкові повідомлення - рішення від 24.07.14р. №0003032201 та №0003042201 - протиправні, а відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання акту від 07.07.14р. №1606/26-53-22-01-24267110, з огляду на те, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача. У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будпостач» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.14р. у справі №826/11326/14 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.14р. у справі №826/11326/14 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного у правління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного у правління Міндоходів у м. Києві 24.07.14р. №0003032201 та №0003042201.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 06.11.14р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.