Ухвала суду № 41329909, 04.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2222/14 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об»єднаної податкової інспекції Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі за позовом Споживчого товариства «УТФ» до Вишгородської об»єднаної податкової інспекції Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Споживче товариство «УТФ» звернулось до суду з позовом до Вишгородської об»єднаної податкової інспекції Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2013 року № 0002442205 та №0002452205.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Вишгородська об»єднана податкова інспекція Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 11 по 13 червня 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку споживчого товариства «УТФ» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Реал-К», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» за період з 1 квітня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2013 року № 626/22-00/30839403 у якому зазначено виявлені під час перевірки податковим органом порушення, а саме:

-пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №167/97, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 341 261 грн, а саме: у травні 2012 року - 3361 грн, червні 2012 року - 6819 грн, липні 2012 року - 11 626 грн, серпні 2012 року - 52 310 грн, вересні 2012 року - 127 8654 грн, жовтні 2012 року - 45 021 грн, листопаді 2012 року - 94 260 грн;

-п.138.1, пп.. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп..139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на суму 358 360 грн т.ч. по періодах: І-ІІ квартали 2012 року на суму 10 690 грн, ІІ-ІІІ квартали 2012 року - 212 113 грн, ІІІ-ІУ квартали 2012 року - 358 360 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року: №0002442205 яким збільшено суму грошового зобов»язання на суму 447 950 грн з якої за основним платежем 358 360 грн, за штрафними санкціями 89 590 грн; №0002452205, я ким збільшено суму грошового зобов»язання на суму 426 576 грн з якої за основним платежем 341 261 грн, за штрафними санкціями 85 315 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді суд зазначає наступне.

15 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «Матадор» укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг №15 згідно з п. 1.1 п.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов»язання надати послуги, а саме інформаційно-консультативні послуги з питань комерційної діяльності щодо купівлі-продажу зернових культур на території України; інформаційно-консультативні послуги щодо наявності покупців (постачальників) сільгосппродукції на території України та за її межами; маркетингові консультативні послуги щодо дотримання вимог податкового законодавства України; інші інформаційно-консультативні послуги.

Кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки на умови поставки товару, визначаються у специфікаціях (п.1.2 п.1 договору).

В якості доказів реальності господарської операції позивач надав до суду рахунки-фактури від 17 травня, 8,13,14,22 червня, 5 липня, 8 серпня 2012 року, акти прийому-передачі інформаційно-консультативних послуг від 17,25,28,31 травня, 8,13,14,22 червня, 5,7,16,19 липня, 8,27,28 серпня, 10,14,18,20,24,25,29,30 вересня, 3,15,18,22,25,29 жовтня 2012 року, а також податкові накладі, виписані контрагентом позивача і копії банківських виписок.

Крім того як доказ здійснення господарської операції за вищезазначеним договором є та обставина, що на підставі наданих ТОВ «Матадор» інформаційно-консультативних послуг, позивач уклав ряд договорів поставок товарів, зокрема з ТОВ «Амат Херсон», «Альфа насіння» «УкрОліяПром», ПП «Втормедекспорт», «Гамма Плюс», фермерським господарством «ЛАНАГРОПРОД», селянським (фермерським) господарством «Фермер», МП «Квадро», ПАТ «УІФК Агро», сільськогосподарським ТОВ «Єрківці 2», «Україна», що підтверджується дослідженими в судовому засіданні договорами.

07 серпня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ «Реал-К» (перевізником) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги №7 відповідно до п.1.1 п.1 якого перевізник взяв на себе зобов»язання здійснити транспортне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України, а замовник оплатити у повному обсязі вартість наданих перевізником послуг і витрат.

Кількість перевезеного вантажу визначається по товарно-транспортним накладним або шляховими листами службового автомобіля, а також в актах виконаних робіт, оформлених на відвантаження вантажу (пп.3.2 п.3 договору).

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав до суду рахунки-фактури від 09,21 серпня 2012 року, акти здачі-прийняття від 09.13,15,16,127,20,21,30 серпня 2012 року, товарно-транспортні накладні від 08.09.11,13,14,15,16,17,21,22 серпня 2012 року; податкові накладні, а також банківські виписки, які підтверджують факт перерахунку коштів.

07 вересня 2012 року між позивачем та ПП «АТМ» (постачальником) укладено договір на постачання сільськогосподарської продукції №7. Відповідно до пп. 1.1 п.1 договору постачальник зобов»язався передати, а покупець сплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію. Кількість, найменування, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та умови поставки товару визначаються у специфікації (п.2 договору).

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав до суду специфікації від 07 вересня 2012 року, рахунки-фактури від 24,25,30 вересня, 03 жовтня 2012 року, накладні від 24,25,30 вересня, 03 жовтня 2012 року, товарно-транспортні накладні від 24,25,30 вересня, 03 жовтня 2012 року, податкові накладні.

У подальшому позивач придбаний товар у вищезазначеного контрагента, а саме сою, продав ТОВ «Північтрансагро» та «Агропромислова група» відповідно до договорів поставки від 19 та 21 вересня 2012 року № ПТА12-1909/61, АПГ 12-2109/62, що підтверджується долученими до справи доказами, тобто позивач придбаний товар використав у власній господарській діяльності, продавши його у подальшому іншій організації.

11 жовтня 2012 року між позивачем та ПП «Далмата ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки №11. Згідно з пп. 1.1 п.1 та п 2 договору, постачальник зобов»язався передати, а покупець сплатити та прийняти сільськогосподарську продукцію. Кількість, найменування, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та умови поставки визначаються у специфікації.

Позивач надав до справи докази на підтвердження реальності господарської операції, зокрема: специфікацію від 29 жовтня 2012 року, рахунки-фактури від 1,4,6 листопада 2012 року, товарно-транспортні накладні від 1,4,6 листопада 2012 року, податкові накладні, видаткові накладні від 1,4,6 листопада 2012 року.

У подальшому придбаний позивачем товар у ПП «Далмата ЛТД», а саме сою, було позивачем продано ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» (Україна) відповідно до договору від 22 жовтня 2012 року №5/1-083104, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про використання придбаного товару у господарській діяльності товариства.

На момент укладання договорів з контрагентами за перевіряємий період всі контрагенти були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі як юридичні особи та як платники ПДВ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV) передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, а саме: договори добровільного страхування фінансових ризиків, додаткові угоди до договорів добровільного страхування фінансових ризиків, акти виконаних робіт .

Всі документи, які надані позивачем в якості доказів та які були досліджені судом, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в них зазначені дані про осіб, які їх підписали, їх посади, найменування організацій, наявні мокрі печатки.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, колегія суддів враховує вимоги податкового законодавства України.

Як визначено у пп. 138.5.1 п.138.5 ст. 138 ПК України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об»акта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилам ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.3 ст. 198ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено у п.187.9 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Згідно п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( п.200.3 ст.200 ПК).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем на виконання умов договорів, укладених з вищезазначеними контрагентами, здійснено реальні господарські операції, що підтверджується зібраними у справі доказами, а отже у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі, надано їм правову оцінку, а тому скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом стосовно позивача .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.