Ухвала суду № 41329697, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1922/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Земляна Г.В.

Горбань Н.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" (далі - ТОВ "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП") звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2014 р. №0001072206, №0001082206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Центрреставрація» та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2013 р. №874/22-6/32980078.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму за 2012 р. - 31353,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 cт.198. п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 cт. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 29860,00 грн.,

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.02.2014 р.:

- №0001082206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 39191,25 грн. (за основним платежем 31353,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7838,25 грн.);

- №0001072206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37325,00 грн. (за основним платежем 29860,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7465,00 грн.).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як генпідрядником укладено наступні договори:

- з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Центрреставрація» (субпідрядник) договір №090412 від 09.04.2012 р. про виконання робіт з облицювання сходів плиткою, шпатлювання стін по гіпсокартону; фарбування стін по гіпсокартону;

- з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Центрреставрація» (субпідрядник) укладено додаткову угоду №1 від 04.05.2012 р. щодо виконання робіт з облицювання сходів плиткою, шпатлювання стін по гіпсокартону, фарбування стін по гіпсокартону, укладання підлоги плиткою 60x60 см, улаштування гідроізоляції двошарової, виготовлення плінтусу із плитки;

- з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» (субпідрядник) договір №050312 від 02.03.2012 р. про виконання робіт з монтажу профілю підвісної стелі типу Армстронг, влаштування коробу з вологотривкого гіпсокартону та фарбування стін та стелі.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів, позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, банківські виписки.

Однак, акти виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт не дають можливість встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви робіт та їх вартість.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку) і правомірність формування податкового кредиту.

Доказів щодо передання субпідряднику матеріалів для здійснення будівельних робіт та жодної проектно-кошторисної документації, необхідної для встановлення повного комплексу операцій для виконання визначеного виду робіт та призначених для визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва, визначення прямих витрат у вартості будівництва, розрахунків за обсяги виконаних робіт, розроблення ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт, позивачем ані податковому органу під час проведення перевірки, ані суду першої інстанції надано не було.

Надані позивачем суду апеляційної інстанції додаткові докази реальності виконання вказаних угод, а саме копії актів вкладених матеріалів, видаткові накладні, банківські виписки, накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей субпідряднику, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо неможливості їх подання під час здійснення перевірки відповідачем та під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Також, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Будь-якого листа з відповідними документами позивачем до ДПІ у Оболонському районі не направлялось.

Крім того, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2013 р. по справі №754/4870/13-к, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме судом встановлено повторне створення фіктивного підприємництва, зокрема ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Центрреставрація» та ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про неможливість виконання такими контрагентами договірних зобов'язань, укладених з позивачем.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.02.2014 р. №0001072206, №0001082206, а тому вони є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна Компанія "ВААП" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Горбань Н.І.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.