Ухвала суду № 41329629, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11549/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій по відмові Товариству з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, податковий номер: 38674441) у реєстрації його в якості платника ПДВ протиправними; скасування рішення № 15109/10/26-58-18-05-10 від 30 липня 2014 року; зобов'язання зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, податковий номер: 38674441), платником податку на додану вартість за підставі абз. 1 п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України, шляхом внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 липня 2014 року позивач звернувся із заявою про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, податковий номер: 38674441) платником податку на додану вартість.

Згідно з листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 15109/10/26-58-18-05-10 від 30 липня 2014 року, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» надати нову заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість із зазначенням всіх достовірних обов'язкових реквізитів з огляду на те, що в розділі 4 «Місцезнаходження (місце проживання) платника» позивачем зазначено 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, але відповідно до проведеної перевірки щодо встановлення місцезнаходження підприємства наявна інформація, що за даною адресою ТОВ «Марті і Деба» не знаходиться, що є порушенням п. 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 26 від 16 січня 2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014 року за № 232/25009.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п.п. 183.1, 183.3, 183.5 - 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Особи, зазначені у пункті 183.3 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних.

Реєстрація осіб, зазначених в абзаці другому пункту 183.4 цієї статті, діє з першого числа календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Електронна копія реєстраційної заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Згідно з п.п. 183.8, 183.9 ст. 183 ПК України, контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку з бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку контролюючим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

За змістом п. 183.14 ст. 183 ПК України передбачено, що форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 3.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 26 від 16 січня 2014 року, при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Відповідно до п. 3.9 вказаного Положення, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (для юридичних осіб, які подали заяву до контролюючого органу у спосіб, визначений в абзаці першому підпункту 1 пункту 3.5 цього розділу), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки реєстраційних даних ТОВ «Марті і Деба» виявлено, що в розділі 4 «Місцезнаходження (місце проживання) платника» позивачем зазначено: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40.

За результатами проведеної перевірки щодо встановлення місцезнаходження підприємства встановлено, що за такою адресою ТОВ «Марті і Деба» не знаходиться, що підтверджується довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1144 від 17 липня 2014 року та повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП № 613 від 23 липня 2014 року.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що відповідач, пропонуючи Товариству з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» надати нову заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість із зазначенням всіх достовірних обов'язкових реквізитів з підстав, наведених у листі № 15109/10/26-58-18-05-10 від 30 липня 2014 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України № 26 від 16 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності звернення до позивача з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), що підтверджується наведеними законодавчими нормами та наявними матеріалами справи.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, колегія суддів вважає, що листом відповідача № 15109/10/26-58-18-05-10 від 30 липня 2014 року позивачу запропоновано надати нову заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість із зазначенням всіх достовірних обов'язкових реквізитів, а не відмовлено у реєстрації його в якості платника ПДВ, що не породжує для позивача виникнення прав чи обов'язків, не створює для нього юридичних наслідків, а тому за своєю правовою природою не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо визначення податкового статусу платника податків, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно зазначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень, оскільки єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій, які відносяться до виключної компетенції органу доходів і зборів та зобов'язувати його прийняти те чи інше рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.