Постанова № 41329594, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2620/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Кобаля М.І., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроект" до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та скасування рішення № 58 від 25.03.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроект" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив визнати неправомірними дії Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині зобов'язання повернути неправомірно використані кошти в сумі 27 169,47 коп. та застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 13 585,00 грн. та просив скасувати рішення Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.03.2013 року № 58 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено позапланову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Земпроект» (далі по тексту - ТОВ «Земпроект») норм чинного законодавства з питань обов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за період з 26.02.2013 року по 12.03.2013 року.

В ході проведення перевірки встановлено факт неправомірного нарахування позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 27 169,47 грн. по наступних листках непрацездатності: ОСОБА_2 - АВЮ №736781, АВЮ №736763, АВЮ №770011; ОСОБА_3 - АВЮ №709275, АВХ №718870, АВХ №713992; ОСОБА_4 - АВБ № 725165, АВБ № 725066.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 94 від 12.03.2013 р., на підставі якого прийнято рішення від 25.03.2013 року № 58 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Так за висновками акту перевірки позивачем неправомірно була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності в сумі 27 169,47 грн., оскільки додаткова заробітна плата на ТОВ «Земпроект» була нарахована та виплачена з порушенням норм чинного законодавства про працю.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року N 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (із наступними змінами і доповненнями, далі - Закон №2240).

Згідно із статтею 9 вказаного Закону, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 27 Закону №2240, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам відповідний вид матеріального забезпечення відповідно до цього Закону.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 28 Закону №2240, страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів. Такий контроль здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 25.03.2013 року № 58, позивачем було порушено вимоги ч.1,2 ст.35 та ст.53 Закону №2240 в частині неправомірного нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, що в послідуючому призвело до неправомірного використання ним коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 27169, 47 грн.

Відповідно до ст. 35 Закону №2240, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги залежить від розміру заробітної плати яка нараховувалась застрахованій особі у розрахунковому періоді.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, визначаються Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 (далі - Постанова N 1266).

Відповідно до пунктів третього - четвертого Постанови N 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для застрахованих осіб, є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Згідно із пунктом 7 Постанови №1266, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Частинами 1-2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Приписами частини 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що премії, які не передбачені актами чинного законодавства передбачаються спеціальними системами та положеннями.

Згідно із ч.1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що підприємство може затвердити спеціальне положення в якому передбачити порядок виплати основної та додаткової заробітної плати, в якому, зокрема, мають бути визначені умови запровадження та конкретні розміри таких виплат, які відповідно до п. 7 Постанови №1266, можуть включатись до розрахунку середньоденної заробітної плати, з якої визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

З наявних в справі доказів вбачається, що заробітна плата позивачем нараховувалася відповідно до Положення про оплату праці працівників TOB «Земпроект», затвердженого директором товариства 15.11.2010р. Однак. даним Положенням не передбачено умови запровадження та конкретні розміри виплат, які включаються до додаткової заробітної плати.

Крім того, як вбачається з наказів про виплату додаткової заробітної плати №9 від 31.01.2012р., №15 віл 01.03.2012р., №25 від 02.04.2012р., №36 від 03.05.2012р., №47 від 31.05.2012р., №55 від 02.07.2012р., №66 від 01.08.2012р., №77 від 03.09.2012р., додаткова заробітна плата найманим працівникам виплачується з урахуванням ходу виконання роботи по підприємству, фінансового стану та особистого внеску окремих працівників. Дані накази були прийняті позивачем всупереч Положенню про оплату праці, пунктом 3.2. якого затверджено вичерпний перелік виплат, які належать до додаткової заробітної плати.

При цьому, пунктом 3.2 Положення про оплату працівників TOB «Земпроект» не передбачено виплату додаткової заробітної плати за особистий внесок найманого працівника.

Оскільки виплата додаткової заробітної плати за особистий внесок працівника Положенням про оплату праці працівників TOB «Земпроект» не передбачена, то дана заробітна плата не може враховуватись при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Пунктом 19 Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2003р. №23 визначено, що всі питання щодо матеріального стимулювання працюючих мають бути внесеними до колективного договору підприємства з посиланням на затверджені власником (роботодавцем) та погоджені з профспілковим органом положення.

Відповідно до ст. 11 КЗпП України, колективний договір укладається на підприємствах установах організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Така ж вимога міститься у ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Оскільки нарахування додаткової заробітної плати безпосередньо здійснюється на умовах визначених у колективному договорі, то відповідно і кожне підприємство що використовує працю найманих працівників, повинно укладати колективний договір, у якому визначати зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Зважаючи на те, що позивач на момент проведення перевірки не надав доказів щодо наявності у нього трудового договору, то нарахування додаткової заробітної плати останнім було здійснено всупереч вимогам трудового законодавства, а відтак дана заробітна плата не може враховуватись при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності, що надається за paxунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроект" до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та скасування рішення № 58 від 25.03.2013 року, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроект" до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій неправомірними та скасування рішення № 58 від 25.03.2013 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків М.І. Кобаль І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 13.10.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.