Ухвала суду № 41329516, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 808/9651/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника позивача - Польнікової Н.В. ( довіреність від 31.07.2014)

представника відповідача - Коваленко С.В. ( довіреність від 15.08.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 808/9651/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (надалі - Позивач), звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - Відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392520 від 12 серпня 2013 року, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 118 733,00 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 59 366,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними, а зазначені в ньому обставини не підтверджують порушення ПАТ «Мотор Січ» вимог податкового законодавства. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів є лише припущенням особи, що проводила відповідну перевірку. Вважають, що саме судовим рішенням або законом може встановлюватися недійсність правочинів. Факт реальності здійснених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, звертають увагу на те, що на момент вчинення правочинів контрагент Позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як платник ПДВ. (а.с.2-15)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що господарські правовідносини ПАТ «Мотор Січ» з контрагентом оформлені Позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджуються належними первинними документами та документами податкової звітності, у тому числі, податковими накладними, які були виписані у березні та квітні 2013 року після отриманих готівкових коштів попередньої оплати товару разом із сумою ПДВ . Висновки, відображені в акті перевірки, є лише припущеннями податкового органу, які не доведені належними засобами доказування. При цьому чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість від отримання документального підтвердження від контрагента щодо виконання ним своїх зобов'язань по сплаті такого податку чи від неможливості проведення податковим органом перевірки його діяльності. (а.с.112-116)

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що по контрагенту Позивача - ПрАТ «НВП «Інтертек», за наслідками його перевірки, встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товару. Крім того, 15.07.2013 року було анульовано свідоцтво платника податку зазначеного контрагента у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. З огляду на вказане від ПрАТ «НВП «Інтертек» неможливо отримати документальне підтвердження здійснення господарських операцій з Позивачем, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між підприємствами. (а.с.121-123)

ПАТ "Мотор Січ" надав заперечення на апеляційну скаргу , у яких зазначив про необґрунтованість її доводів. Та обставина, що мотивом для зменшення податкового кредиту та, як наслідок - бюджетного відшкодування, є виключно претензії податкового органу до їх постачальника - ПрАТ «НВП Інтекс». При цьому СДПІ не спростовує, що на час укладення договору, його попередньою оплати ПАТ "Мотор Січ" , у тому числі і з сумами ПДВ, на час виписки контрагентом податкових накладних, ПрАТ «НВП Інтекс» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як платник ПДВ.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених.

Представник Позивача - ПАТ "Мотор Січ" просив залишити апеляційну скаргу без задоволення , посилаючись на безпідставність її доводів, про що зазначав у наданих запереченнях на апеляційну скаргу.

Заслухавши перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Уповноваженими фахівцями податкового органу на підставі направлень від 17.07.2013 р. № 0021, №0024, №0025 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПрАТ «НВП «Інтертек» за березень, квітень 2013 року, за результатами якої складено акт № 40/25-20/14307794 від 25.07.2013 року. (а.с.25-37)

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 абз. а) п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 118 733 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000392520 від 12 серпня 2013 року, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 118 733,00 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 59 366,50 грн. (а.с.23)

ПАТ «Мотор Січ» скористалося досудовим порядком вирішення спору та рішенням Міністерства доходів та зборів України від 25.11.2013 р. № 15938/6/99-99-0-01-15 повторну скаргу Позивача було залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (а.с.16-18)

Скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і є предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Мотор Січ», суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини ПАТ «Мотор Січ» з контрагентом оформлені Позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджуються належними первинними документами та документами податкової звітності. Висновки, відображені в акті перевірки, є лише припущеннями податкового органу, які не доведені належними засобами доказування. При цьому чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість від отримання документального підтвердження від контрагента щодо виконання ним своїх зобов'язань по сплаті такого податку чи від неможливості проведення податковим органом перевірки його діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі -ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Виходячи із приписів вищевказаних правових норм колегією суддів і оцінювались встановлені у справі обставини та наявні докази.

Сторонами визнано, що між ПАТ «Мотор Січ» (Покупець) і ПрАТ «НВП Інтертек» (Постачальник) був укладений договір на поставку продукції №032ЛС/11 від 26.11.2012 р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Продукцію, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити Продукцію на умовах договору. (а.с.82-84)

Крім того, між підприємствами був укладений договір купівлі - продажу №07.ЛС/04 від 07.04.201о р., відповідно до умов якого ПрАТ «НВП Інтертек» (Постачальник) зобов'язується поставити ПАТ «Мотор Січ» (Покупець) товар, а Покупець, зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму. (а.с.60-62).

На підтвердження виконання умов за договорами до суду надані податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, що підтверджується матеріалами справи.(а.с.72-79,88-107)

Щодо формування даних податкової звітності та відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців податкового органу не виникало.

Висновки про нереальність угод між ПАТ «Мотор Січ» з його безпосереднім контрагентом ПрАТ «НВП Інтертек», зроблені Відповідачем лише на підставі акту позапланових перевірок цього контрагента з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань вказаного підприємства. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у цього підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання і Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, в силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що свідоцтво платника податків ПрАТ «НВП Інтертек» було анульовано 15.07.2013 року у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням,що автоматично свідчить про дефектність первинних документів та відсутність реальної поставки товару, визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду на те, що на момент укладення правочинів між підприємствами та на час їх фактичного виконання договору по першій події ( вчинення передоплати ) вказаний контрагент був належним чином зареєстрований як платник податків, що Відповідачем не заперечується, як не заперечується факт подальшого отримання товару, але з деякими порушення строків поставки.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 808/9651/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 24 жовтня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко