Ухвала суду № 41329423, 04.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 року

справа № 808/2094/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі №808/2094/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біол» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ТОВ «Біол» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152211 від 05.03.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Біол» в задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги обґрунтував тим, що суд прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважав, що позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток №9090513447 від 20.02.2014 року після закінчення граничного строку подання декларації.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних копії податкової декларації з податку на прибуток, поданої 07.02.2014 року №9090004199 за 2013 рік, позивач самостійно визначив податок на прибуток в розмірі 2103714 грн. Суд першої інстанції зазначив, що у податкового органу відсутні законні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки останній не нарахував основного зобов’язання, а сума 2103714 грн. самостійно задекларована позивачем у декларації з податку за прибуток за 2013 рік.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Біол» зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України. Позивач перебуває на обліку у Мелітопольській ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, як платник податків та зборів.

Матеріалами справи встановлено, що 19.02.2014 року посадовими особами Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої 19.02.2014 року було складено акт за №9/08-32-22-11/30086036. Згідно висновків акту встановлено, що ТОВ «Біол» порушено абз.11 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині нарахування авансових внесків, а саме підприємством у складі річної податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік не подано розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань. На підставі акту перевірки Мелітопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області 05.03.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000152211, яким ТОВ «Біол» визначено суму штрафних санкцій у розмірі 525928 грн.

Встановлено, що позивачем 07.02.2014 року подано податкову декларацію з податку на прибуток за №9090004199 за період 2013 рік, в якій самостійно визначено податок на прибуток в розмірі 2103714 грн.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно. Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем при наданні 07.02.2014 року податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік не було занижено суми податкових зобов’язань, отже у податкового органу не було підстав приймати податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що податковим органом в податковому повідомленні-рішенні не визначено суму основного платежу, а лише штрафна санкція, що говорить про те, що відповідачем не було визначено суму заниження податкового зобов’язання. Рішення про визнання поданої декларації з податку на прибуток недійсною податковий орган не приймав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі №808/2094/14 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук