Ухвала суду № 41329417, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № 811/3928/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі № 811/3928/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернувся до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Відповідач) з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002051701, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002061701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 595,39 грн., в тому числі за основним платежем - 22 396,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 198,47грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002071701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 25 196,46 грн., в тому числі за основним платежем - 16 797,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 398,82грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про не підтвердженість реальності господарських операцій підприємця з його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях. (а.с.3-5)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а Відповідачем висновки щодо нікчемності угод зроблені на підставі актів перевірки контрагентів та носять характер припущень. (а.с.150-155)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що у контрагентів Позивача - ПП «Дніпростальснаб» та ПП «Еліс Транс Центр» , відсутня необхідна матеріальна база для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення вказаними підприємствами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, штучного формування валових витрат та податкового кредиту, в тому числі, ФОП ОСОБА_1 (а.с.158-161)

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на безпідставність її доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними, оскільки таке визнання можливе лише в судовому порядку. Факт придбання відповідного товару ФОП ОСОБА_1 підтверджено належними первинними документами. (а.с.172-175).

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, тому справа розглядається за відсутності сторін та, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 11.03.2008 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 від 01.10.2008 р. (а.с.73,74)

Уповноваженими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Дніпростальснаб", ПП "Еліс Транс Центр" за період червень, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 150/17-1/НОМЕР_1 від 19.09.2013р. (а.с.9-27)

Перевіркою встановлено порушення :

- ст. 203, ст. 215, ст. 216, ч.2 ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- пп. 44.1 та пп. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, - ненадання посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, - донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 16797,64 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, - донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 22396,60 грн., в т.ч.: за червень 2012 року - 6766,67 грн.; за грудень 2012 року - 15630,25 грн.

На підставі акту перевірки прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002051701, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.; (а.с.6)

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002061701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 595,39 грн., в тому числі за основним платежем - 22 396,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 198,47грн.; (а.с.7)

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 р. №0002071701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 25 196,46 грн., в тому числі за основним платежем - 16 797,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 398,82грн. (а.с.8)

Скасування указаних податкових повідомлень - рішень і є предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач мав у наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат, а Відповідачем висновки щодо нікчемності угод зроблені на підставі актів перевірки контрагентів та носять характер припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України регламентують , що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ПП «Дніпростальснаб» та ПП «Еліс Транс Центр».

Між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ПП "Дніпростальснаб" (Постачальник) було укладено договір поставки № 06/3-п від 01.06.2012 р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вугільну продукцію (Вугілля/Товар). (а.с. 86)

На підтвердження факту виконання умов цього договору до суду були надані рахунок-фактура № Дн-000239 від 04.12.2012 р., податкові накладні № 5 від 04.12.2012 р., № 18 від 21.12.2012 р., № 21 від 25.12.2012 р., видаткова накладна № Дн-352 від 25.12.2012 р., акт прийому-передачі № 64 від 25.12.2012 р., виписку по рахунку. (а.с.89-93,95-102).

З ПП «Еліс Транс Центр» (Продавець) ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 06/4 від 01.06.2012 р., відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (Товар) за цінами, вказаними у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного договору, і є його невід'ємною частиною. (а.с.103-104)

На підтвердження факту виконання умов цього договору до суду були надані рахунок-фактура № Еп-0000021 від 05.06.2012 р., податкові накладні № 5 від 05.06.2012 р., видаткова накладна № Ел-0000015 від 05.06.2012 р., акт прийому-передачі № 48 від 01.06.2012 р., виписку по рахунку. (а.с.105-108).

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлені контрагентами Позивача - ПП «Дніпростальснаб» та ПП «Еліс Транс Центр» - товари.

Крім того, згідно з приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди, згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України, є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Щодо посилання Відповідача на нікчемність угод, суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки Відповідачем, на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення , не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок.

Податковим органом не спростовано, що укладені між Позивачем та його контрагентами угоди ніким не оспорювались, недійсними у передбаченому законом порядку не визнавались, факт їх невиконання хоча би, однією із сторін у судовому порядку не підтверджено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198 , ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі № 811/3928/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко