Ухвала суду № 41329416, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокусправа № 804/5623/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року по справі № 804/5623/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов'язки голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області по неприйняттю рішення про виділення додаткови 1.7946 га. землі;

- зобов'язати Відповідача прийняти рішення про виділення додаткових 1.794 га. землі та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам чинного законодавства, Відповідач не виділив йому належної частки земельної ділянки в розмірі 5.90 га, а виділив лише її частину в розмірі 4.1054 га., чим порушив його права та інтереси Позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення про виділення Позивачу додаткових 1.7946 га. землі. Зобов'язано Відповідача прийняти рішення про виділення Позивачу додаткових 1.7946 га. землі та видати державний акт на вказаний розмір земельної ділянки

Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка загальною площею 4.1054 га., яка знаходиться у власності Позивача виділена в натурі у фізичних гектарах вірно, без порушення вимог чинного законодавства, а тому підстав для виділення додаткової земельної частки в натурі розміром 1.7946 га., на території Райпільської сільської ради Дніпропетровської області немає.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами підтверджено, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0098501 від 26.03.1997 р. ОСОБА_2 на підставі рішення Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 14.03.1997 р. №107-р надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП « 13-річчя Жовтня», розміром 5,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 22854,00 грн.

На підставі договору дарування №198 від 10.03.2000 р. право на земельну частку (пай) 14.03.2000 р. передано ОСОБА_1, розмір земельної частки (паю) - 5,90 в умовних кадастрових гектарах, вартість земельної частки (паю) - 22854,00 грн.

09.10.2007 р. Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого останній на підставі розпорядження Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005 р. є власником земельної ділянки площею 4,1054 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.10.2013 року позивач звернувся до Межівської сільської ради з заявою про виділ додаткових 1.7946 га. землі, які мають належати йому відповідно до сертифіката.

Листом №903/13-31 від 31.10.2013 р. Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області надала на заяву ОСОБА_2 від 08.10.2013 р. відповідь, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0098501 від 26.03.1997 р. розмір земельної частки (паю) становить 5,90 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) становить 22854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації. Відповідно до розпорядження голови Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №49/3-р-05 від 25.02.2005 р. виділено в натурі (на місцевості) згідно Схеми поділу земельних ділянок на окремі частки (паї) 4,1054 га та відповідно видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вартість земельної ділянки становить 22854,00 грн. без урахування коефіцієнта індексації.

Вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Правомірність відмови позивачу у виділенні додаткових 1.7496 га. землі та узаконення їх шляхом видачі відповідного акту є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не може бути позбавлений права на земельну площею 5.90 га., як зазначено в його правовстановлюючому документі - сертифікаті на право на земельну ділянку (пай) серії ДП №0098501 від 26.03.1997 року з огляду на вимоги національного законодавства в розрізі конкретних обставин даної справи, та і враховуючи вимоги конвенції та практику Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно до ст.3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003р. №899-ІV (далі - Закон України №899-ІV) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно п. п. 16, 17 розділу X Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, земельний сертифікат є правовстановлюючим документом, на підставі якого відповідним муніципальним органом виділяється земельна ділянка в натурі та посвідчується відповідним актом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є власником сертифікату серії ДП №0098501 від 26.03.1997 року, в якому зафіксовано його право на земельну ділянку розміром 5.90 га.

Проте, під час виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області використано технічну документацію по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), яка розроблена у відповідності з методичними рекомендаціями «Щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затвердженими наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 р. №47/172/48, в результаті чого Позивач став власником земельної ділянки площею 4,1054 га, замість земельної ділянки площею 5,90 га.

Зазначені дії Відповідач вважає правомірними, оскільки виділити земельну ділянку площею 5.90 га. та вартістю 22854.00 грн. видавалось неможливим, а тому відповідно до Методичних рекомендацій щодо паювання земель він виділив земельну ділянку вартістю 22854.00 грн., проте меншої площі, а саме 4,1054 га.

З зазначеного вбачається, що при виділенні земельної частки в натурі Відповідач виходив з її ціносної вартості, а не з її розміру.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року за № 666/94 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю. Право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що при виділенні земельної ділянки в натурі, муніципальний орган має виходити з його площі, зазначеному в сертифікаті, а не з його вартісних показників.

Проте, Відповідач при виділенні позивачу земельної ділянки в натурі застосував вартісні показники земельної ділянки, які зазначені в сертифікаті, що призвело до зменшення площі наданої земельної ділянки.

Отже, Відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства в сфері виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток, що призвело до позбавлення Позивача права власності на частину земельної ділянки.

Згідно ст. ст. 13, 14 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, Відповідач при винесенні рішення про відмову у наданні Позивачу частини земельної ділянки не діяв на підставі у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, що свідчить про необхідність визнання його бездіяльності протиправною.

Щодо посилань Відповідача на порушення Позивачем строків на подання адміністративного позову, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач дізнався про відмову у виділенні додаткових 1,7946 га землі 31.10.2013 року, а до суду він звернуся з адміністративним позовом 16.04.2014 р.

Отже, в даному випадку позивачем не було пропущено шестимісячний строк на подання адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі 804/5623/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим