Ухвала суду № 41329409, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 804/9121/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишенва О.О.,

за участю:

представника відповідача: Гагарського А.П..

представника позивача: Гаценко О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі №804/9121/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗБЕГ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

05 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАЗБЕГ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції у Дніпропетровській області №0001652202 від 20.06.2013 року повністю.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних правовідносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на порушеннях чинного податкового законодавства, допущених контрагентами позивача та жодним чином не стосуються самого позивача, тому вказані висновки не можуть бути законною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 20.06.2013 року №0001652202.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Криворізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, на думку відповідача, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей, а також довіреностей на їх отримання від підприємства - постачальника.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.05.2013 року по 27.05.2013 року посадовими особами Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗБЕГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» за січень, травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №1543/220/31123135 від 01.06.2013 року.

В результаті проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення:

П.44.1 ст. 44, п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 193.1, п. 201.1, ст.. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІ та п.п. 2.1, 2.2, 2.4, п. 2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства України від 24 травня 1995 року №88 в результаті чого занижено податок на додану вартість сумі 61803 грн., в тому числі:

в січні 2012 року - 20333 грн.,

в травні 2012 року - 9069 грн.,

в червні 2012 року - 32401 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001652202 від 20.06.2013 року, яким позивачу збільшено податок на додану вартість за основним платежем на суму 61803 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30901.5 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0001652202 від 20.06.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно у відповідності до вимог чинного податкового законодавства сформовано податок на додану вартість за рахунок господарських відносин, підтверджених оформленими належним чином первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на те, що у контрагента ТОВ «КАЗБЕГ» - ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Тому, згідно ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені між постачальниками та покупцями за період з січня 2012 року по листопад 2012 року мають ознаки нікчемності.

Крім того, на думку відповідача, в ході проведення перевірки була встановлена відсутність актів приймання-передачі товару від постачальника до покупця, товарно-транспортної накладної, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «КАЗБЕГ» не підтверджені належним чином складеними первинними документами, у зв'язку з чим, зроблено висновок про недійсність укладеного правочину.

Однак з такою позицією податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01 січня 2012 року між ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» (постачальник) та ТОВ «КАЗБЕГ» (покупець) укладено договір №К 133, у відповідності до якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Поставка товару здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС 2000. Прийняття товару є дата видаткової накладної.

Так, позивачем на підтвердження факту поставки товару в асортименті Лист 5 ст. 3 L=1 5х: у кількості 20.000 т. на суму разом з ПДВ 121999.92, Уголок 40х40х4 L=6-8 у кількості 8.100 т. у сумі разом з ПДВ 54411.97 грн., труба 325х9 г/к, труба 76х4, труба 25.6х2.8, труба 57х4, туба 102х4, труба 273х7 на суму разом з ПДВ 194403.40 грн., надано видаткові накладні №РН-0001066 від 01.02.2012 року, №РН-0001397 від 30 травня 2012 року, №РН-0001503 від 26 червня 2012 року.

За вказаними господарськими операціями з поставки товару ТОВ «Альтаїр Альфа Плюс» виписано на ім'я позивача податкові накладні №114 від 21.1.2012 року, №131 від 28.05.2012 року, №139 від 30.05.2012 року.

Оплату за поставлений товар ТОВ «КАЗБЕГ» було здійснено у безготівковій формі на підставі рахунків - фактур №СФ-0001463 від 18.01.2012 р., №СФ-0005258 від 14.06.2012 року, що також підтверджується виписками з банківських рахунків позивача (а.с.57-61).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що не знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги стосовно відсутності документів, які б належним чином підтверджували факт транспортування товару.

Так, транспортування товару здійснювалось ПП «Транспортна компанія «Ханферянс» на підставі договору №050112/Б-1, відповідно до якого ПП «Транспортна компанія «Ханферянс» (експедитор) від свого імені та за рахунок позивача (замовника) виконує транспортні перевезення грузів замовника автомобільним транспортом в міських, міжміських, та міжнародних сполученнях. Ескпедитор представляє інтереси замовника, на підставі транспортної заявки, виконує пов'язані з перевезенням транспортно - експедиційні операції, залучує автотранспорт третьої сторони - перевізника, а Замовник оплачує послуги.

На підтвердження фактичного транспортування товару, позивачем надано суду транспортну заявку, договори заявки, акт приймання виконаних робіт, рахунки - фактури.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Недоліки первинних документів, на які вказує відповідач, не знайшли своє підтвердження під час дослідження судом наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Також, суд зазначає, наявність незначних недоліків в оформленні (формі) документів, не позбавляє їх статусу первинної документації, якщо з їх змісту чітко вбачається факт здійснення господарської операції, що фіксується.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем сум ПДВ, отриманих за рахунок договорів, укладених позивачем з означеними контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі №804/912/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко