Ухвала суду № 41329400, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 804/11510/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року

по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Матеріально-технічного забезпечення компанія "Богис" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач приватне підприємство "Матеріально-технічного забезпечення компанія "Богис" (далі - ПП МТЗ компанія "Богис" ) звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 13.05.2013 року податкове повідомлення-рішення №0001561520, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 137341 грн., з яких за основним платежем в сумі 110064 грн., за штрафними санкціями в сумі 27277 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001571520, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70245 грн., з яких за основним платежем в сумі 56196 грн., за штрафними санкціями в сумі 14049 грн.

Відповідач заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3.10. 2013 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем 13.05.2013 року податкові повідомлення-рішення №0001561520 та №0001571520, на користь позивача стягнений судовий збір в сумі 2075,86 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у Амур-Нижньодніп ровському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.03.2013 року по 15.04.2013 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача ПП МТЗ компанія "Богис" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Старт Д" за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, з ТОВ "Матадор" за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, з ТОВ "Ангстрем Континенталь" за період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року, з ТОВ "Феріт Д" за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, з ТОВ "Ліга" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої 15.04.2013 року складено акт №1096/22-2/33670044.

Перевіркою виявлено порушення підприємством п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 110 064 грн., порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 56 196 грн.; а також порушення ст.185 ПК України , якою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій по правочинах, здійснених з контрагентами ТОВ "Старт Д" , ТОВ "ФЕРІТ Д" ,ТОВ "Матадор".

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем 13.05.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001561520, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 137341 грн., з яких за основним платежем в сумі 110064 грн., за штрафними санкціями в сумі 27277 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001571520 , яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70 245 грн., з яких за основним платежем в сумі 56 196 грн., за штрафними санкціями в сумі 14 049 грн.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладені договори , а саме: з ТОВ "Старт-Д" договір поставки товарів №0424 від 24.04.2012 року , з ТОВ "Матадор" договір №03 від 12.03.2012 року на поставку товару, надання транспортних послуг, з ТОВ "Ангстрем Континенталь" договір на виконання робіт, надання послуг №0703 від 02.07.2012 року, з ТОВ "Ліга" договори про надання консультаційних послуг №01/04-11 від 04.01.2011 року,№0103 від 03.01.2012 року , з ТОВ "Феріт Д" договір поставки товару б/н від 12.11.2012 року.

Виконання позивачем вищезазначених договорів з контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, транспортними накладними, актами виконаних робіт (послуг), платіжними дорученнями тощо.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті товарів та робіт за вищезазначеними договорами на суму 110064 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Викладене свідчить про відсутність порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та протиправність збільшення податковим органом сплати податку на прибуток на суму основного платежу та штрафних санкцій у загальному розмірі 137 341 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0001561520 від 13.05.2013 року.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, виз начена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори поставки товарів та виконання робіт з контрагентами ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Ліга", ТОВ "Феріт Д" були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки здійснення фінансово-господарських операцій підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що по податковим накладним, виписаним контрагентами ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Матадор" , ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Ліга" ,ТОВ "Феріт Д" позивачем правомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду на загальну суму 56 196 грн., оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позива чем з контрагентами ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Матадор", ТОВ "Феріт Д" правочинів, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вирок суду відносно посадових осіб контрагентів ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Матадор", ТОВ "Феріт Д", які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, на час дії угод зазначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001571520 від 13.05.2013 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму основного платежу та штрафних санкцій у загальному розмірі 70245 грн. є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 2075,86 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова